Рішення

від 03.09.2024 по справі 925/771/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Черкаси справа №925/771/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул.Генерала Алмазова, 4-а, м.Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909)

до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватне підприємство «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» (вул.206 Дивізії, 12, кв.13 м.Канів, 19000, ідентифікаційний код 42798355)

про стягнення 460 498,45 грн,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

17.06.2024 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у загальному розмірі 460 498,45 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 223 632,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та приватним підприємством «ФОРЕСТ СЕРВІС ГРУП» було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між позивачем та ОСОБА_1 , як поручителем було укладено договір поруки №011/21635/01268826П, відповідно до умов якого відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях позичальника, які виникають за кредитним договором. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником та поручителем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу», за рішенням якого було стягнуто солідарно із приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у сумі 720 222,30 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом 686 613,18 грн; заборгованість за відсотками 33609,12 грн. У подальшому у зв`язку із невиконанням рішення третейського суду в добровільному порядку, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказів на примусове виконання рішення третейського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №873/490/23 заяву позивача задоволено та ухвалено видати накази на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення з відповідача та третьої особи заборгованості. Постановою Верховного суду від 28.03.2024 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №873/490/23 в частині видачі наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача у цій частині відмовлено у зв`язку із відсутністю в договорі поруки третейського застереження. Наведене і стало підставою для звернення позивача до господарського суду для примусового стягнення заборгованості з поручителя. Позивач вказує, що на день звернення до Господарського суду Черкаської області із цим позовом заборгованість за кредитним договором частково погашено на суму 226 114,73 грн, тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , як поручителя, заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 460 498,45 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6907,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.06.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до розгляду у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватне підприємство «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС». Сторонам встановлені строки для подачі заяв по суті спору. Підготовче засідання у справі призначено о 10 год 00 хв 06.08.2024.

Відповідач у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.06.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та є адресою його місця реєстрації (судом було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру про адресу місця реєстрація відповідача у відповідності до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України), проте ця ухвала суду вручена відповідачу не була та 04.07.2024 повернулась до суду із причиною невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Про відкриття провадження у справі, судом також було повідомлено відповідача шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Черкаської області оголошення про повідомлення учасника справи у порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.06.2024 про відкриття провадження у справі була направлена третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватному підприємству «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС», до електронного кабінету 24.06.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 03.09.2024.

Ця ухвала також направлялась судом на адресу місця реєстрації відповідача, проте вручена відповідачу не була та 21.08.2024 повернулась до суду із причиною невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, судом вжито належних заходів про повідомлення відповідача про розгляд справи, але останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позов чи участь у судовому засіданні.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.08.2024 про закриття підготовче провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті також була 08.08.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи судом.

Водночас, 30.08.2024 (в системі «Електронний суд» документ сформовано 29.08.2024) від відповідача за підписом адвоката Гаврилової І.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представниця просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю позовних вимог.

У частині 8 статті 165 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як зазначалось судом вище, ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.06.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві та є адресою його місця реєстрації (судом було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру про адресу місця реєстрація відповідача у відповідності до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України), проте ця ухвала суду вручена відповідачу не була та 04.07.2024 повернулась до суду із причиною невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Датою проставлення на конверті відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання є 01.07.2024, яка у силу частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України є днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Отже, п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву, який встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, сплив 16.07.2024.

Крім того, суд також зазначає, що ухвала суду від 06.08.2024 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті 08.08.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача, тобто п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву з дати отримання цієї ухвали, сплив 23.08.2024 (відзив подано 29.08.2024), тобто відповідач пропустив строк для подачі відзиву, у тому числі із дати отримання ухвали суду в електронному кабінеті.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частин 6-8 статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені адвокаткою причини пропуску строку на подання відзиву у встановлений судом строк спростовуються наявними доказами, які містяться у матеріалах справи та наведені судом вище, тому не підлягає до задоволення її клопотання про поновлення цього строку. Отже, суд залишає відзив відповідача без розгляду.

Представниця позивача у судове засідання 03.09.2024 не з`явилась, надіславши суду заяву про розгляд без її участі, у якій також позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання 03.09.2024 не з`явились, проте про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, про що є відомості у матеріалах справи. Будь-яких заяв чи клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без їх участі до суду не подали.

З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

25.10.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - кредитор, позивач) та приватним підприємством «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» (далі - позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір №011/21635/01268826 (далі - кредитний договір. За умовами цього договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 730 000,00 грн, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначенні цим договором (пункт 1.1 кредитного договору).

Кінцевий термін погашення кредиту 25.10.2024, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі) (пункт 1.3 договору).

Виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у тому числі виникнуть у майбутньому) за договором забезпечуються порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором між кредитором і поручителем ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору (пункт 4.1 кредитного договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов кредитного Договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за договором (пункт 8.1 кредитного договору).

Якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у пункті 8.1 договору, від повідомляє про це позичальника, шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимог, зазначену в письмовому повідомлення кредитора і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України (пункт 8.3 кредитного договору).

У пункті 11.4 кредитного договору міститься третейське застереження, у відповідності до якого сторони погодили, що всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - всі спори між сторонами, які виникають за договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У разі виникнення спору сторона, яка вважає, що її права порушено, самостійно обирає спосіб захисту своїх прав між зверненням до Третейського суду, згідно з цим застереженням, або зверненням до місцевого суду відповідно до законодавства України (пункт 11.4 кредитного договору).

25.10.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач) було укладено договір поруки №011/21635/01268826П (далі договір поруки). За умовами цього договору поручитель зобов`язується

відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сум тощо (пункт 1.1 договору поруки). Відповідно до визначення термінів, що міститься у договорі поруки основний договір - кредитний договір №011/21635/01268826 від 25.10.2021.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (пункт 1.2 договору поруки).

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а поручитель зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями (пункт 2.1 договору поруки).

Поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечення зобов`язань (пункт 2.2 договору поруки).

Поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями основного договору, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення та вважає, що такі положення застосовуються рівною мірою до виконання прав та обов`язків сторін за цим договором (пункт 3.1.2 договору поруки).

Цей договір вступає в силу з момент його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Цей договір укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу по одному для кожної із сторін (пункт 6.1 договору поруки).

Строк поруки, що встановлена договором за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя (пункт 6.2 договору поруки).

28.10.2021 на підставі заяви приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» від 27.10.2021, позивач перерахував на користь приватного підприємства 730 000,00 грн, що підтверджене випискою по рахунку (а.с.18), тобто позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином.

Приватне підприємство «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» належним чином не виконало умови кредитного договору та у визначені графіком строки грошові кошти не вносило, що стало підставою для звернення позивача до приватного підприємця з вимогою №114/5-К-256903 від 23.09.2022, у якій вимагав від позичальника не більше ніж протягом 30 календарних днів з отримання цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені у сумі 720 222,30 грн.

Ця вимога залишилась позичальником без відповіді та без задоволення.

31.10.2022 позивач звернувся до поручителя із вимогою №114/5-К-260262 від 11.10.2022, у якій вимагав від поручителя терміново, але в будь-якому разі не пізніше 15 календарних днів з дати направлення цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредитного договору у повному обсязі у сумі 720 222,30 грн разом зі сплатою процентів.

Ця вимога також залишилась поручителем без відповіді та без задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником та поручителем своїх зобов`язань за укладеними ними договорами з позивачем, останній 03.01.2023 у відповідності до пункту 11.4 кредитного договору, звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» з позовом до приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023 у третейській справі №26/23 позов задоволено повністю та стягнуто солідарно з приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у сумі 720 222,30 грн, а також стягнуто з приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» третейський збір у сумі по 3801,11 грн з кожного.

У зв`язку із невиконанням рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №873/490/23 заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023 у третейській справі № 26/23. Стягнуто солідарно з приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у розмірі 720 222,30 грн, а також витрати зі сплати судового збору по 671,00 грн з кожного.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №873/490/23, скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №873/490/23 у частині видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023 у третейській справі №26/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у розмірі 720 222,30 грн, третейського збору на суму 3801,11 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 671,00 грн. У цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у позовних вимогах до ОСОБА_1 .

Частково задовольняючи апеляційну скаргу приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС», Верховний Суд вказав, що наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди» є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду. Зі змісту договору поруки, укладеного між банком та поручителем вбачається, що останній не містить третейського застереження про передачу спору між банком та поручителем, у разі його виникнення, на вирішення третейським судом. Доказів укладення окремої третейської угоди між банком та поручителем матеріали справи також не містять. Оскільки спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором не підвідомчий третейському суду, тому заява Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023 у третейській справі №26/23 підлягає задоволенню лише в частині вимог банку до приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС».

На виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023 позичальником була частково сплачено кошти у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту у сумі 226 114,73 грн.

Враховуючи, що заборгованість за кредитом у повному обсязі не погашена, а постановою Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №873/490/23 було скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 в частині видачі наказу про примусове стягнення боргу із поручителя, позивач і звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 460 498,45 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача, як поручителя за договором поруки, заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Враховуючи характер фінансової поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання) до умов договору поруки відносяться й умови кредитного договору.

Отже, для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника, оскільки вимоги, що випливають з поруки є акцесорними, а тому мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, у якій розглядається чи підлягає розгляду спір з боржником за основним договором.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 27.06.2019 у справі №14-23цс19.

Отже, цей спір підлягає розгляду у господарському суді, оскільки основним зобов`язанням є господарське зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, а фізична особа, яка не є підприємцем, є стороною правочину, укладеного для забезпечення виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання укладеного з третьою особою кредитного договору банк виконав свої зобов`язання та надав позичальнику у користування кредитні кошти у сумі 730 000,00 грн, перерахувавши їх на рахунок приватного підприємства «ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС».

Позичальник, всупереч умовам кредитного договору, не дотримувався графіку погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами у встановлені договором строки та розмірі, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору банк має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв`язку з порушенням графіку повернення кредитних коштів позичальником, банк направив йому вимогу про дострокове виконання зобов`язань в частині повного повернення кредитних коштів, яка була залишена позичальником без задоволення.

За зверненням банку третейським судом було прийнято рішення яким стягнуто з приватного підприємства ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у сумі 720 222,30 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №873/490/23, яка було частково скасована постановою Верховного Суду від 28.03.2024, видано наказ на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення з приватного підприємства ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС» заборгованості за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у розмірі 720 222,30 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 553, 554 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Судом встановлено, що з метою виконання основного зобов`язання між банком та відповідачем, як поручителем, було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився за виконання боржником обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, зокрема, обов`язок повернути банку кредит.

Умовами договору поруки передбачено право кредитодавця вимагати від поручителя виконання зобов`язань у разі порушення позичальником строків виконання зобов`язань, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, включаючи сплату основного боргу; процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до чинного законодавства України та умов і приписів кредитного договору позивач повідомив відповідача про порушення позичальником умов кредитного договору у частині повернення кредитних коштів та направив поручителю вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, із вказівкою щодо необхідності протягом 15 календарних днів сплатити заборгованість за кредитним договором.

Ця вимога залишена поручителем без задоволення.

За доводами позивача розмір заборгованості на день звернення банку з цим позовом до суду становить 460 498,45 грн, оскільки з часу прийняття третейським судом рішення про стягнення кредитних коштів, позичальником було частково сплачено суму заборгованості за кредитним договором у сумі 226114,73 грн.

Отже, враховуючи наведені вище положення закону та договору, а також наявність заборгованості та обов`язку поручителя відповідати перед позивачем у тому ж обсязі, що й позичальник, включаючи сплату основного боргу; процентів, неустойки, відшкодування збитків, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 460 498,45 грн.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 460498,45 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 6907,48 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул.Генерала Алмазова, 4-а, м.Київ, 01011, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитним договором №011/21635/01268826 від 25.10.2021 у загальному розмірі 460 498,45 грн та 6907,48 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.09.2024.

Суддя О.І.Кучеренко