Постанова

від 05.09.2024 по справі 914/2524/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2524/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Гоменюк З.П.

від 10.01.2024

та на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Плотніцького Б.Д., Кравчук Н.М., Матущака О.І.

від 15.05.2024

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд Сістем"

про стягнення збитків, індексу інфляції та 3% річних,

за участю представників:

від позивача: Гавкалюк В.В.,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ «Центренерго») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд Сістем" (далі - ТОВ «Рекорд Сістем») про стягнення збитків, індексу інфляції та 3% річних у загальній сумі 89 464 979,10 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач не виконав зобов`язання з реєстрації податкових накладних відповідно до вимог законодавства та умов укладених договорів поставки вугілля від 13.08.2019 №111/39 та від 17.02.2020 №111/4, що призвело до недоотримання ПАТ "Центренерго" податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 79 272 535,14 грн.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13.08.2019 ПАТ "Центренерго" (покупець) і ТОВ "Рекорд Сістем" (постачальник) уклали договір поставки вугілля №111/39 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - договір №111/39), за яким постачальник зобов`язався поставити (передати), а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (вугілля) на зазначених у договорі умовах (п.1.1.).

17.02.2020 ПАТ "Центренерго" (покупець) і ТОВ "Рекорд Сістем" (постачальник) уклали договір поставки вугілля №111/4 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - договір №111/4), за яким постачальник зобов`язався поставити (передати), а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (вугілля) на зазначених у договорі умовах (п.1.1.).

За умовами вказаних договорів:

- постачальник зобов`язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) (п.9.4. Договору №111/39 та п.10.4. договору №111/4);

- податкова накладна та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинні відповідати наступним умовам: складена (і) за формою та в порядку, передбаченими законодавством України; заповнена (і) у відповідності до вимог законодавства України; складена (і) в електронній формі та зареєстровані в ЄРПН; підписана (і) електронним підписом уповноваженої особи постачальника із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України (п.9.4.1. договору №111/39 та п.10.4.1. договору №111/4);

- у випадку відсутності реєстрації податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати виникнення податкового зобов`язання, в результаті чого покупець втратить право на податковий кредит за вказаними податковими накладними, постачальник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати відправки покупцем відповідної вимоги постачальнику сплатити покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати покупцю усі пов`язані з таким порушенням збитки (п.9.4.3. договору №111/39, п.10.4.3. договору №111/4).

ПАТ "Центренерго" перерахувало ТОВ "Рекорд Сістем" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема:

- №562 від 03.02.2020 на суму 8 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000007 03.02.20р. у тч. ПДВ 1 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №653 від 06.02.2020 на суму 30 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000008 06.02.20р. у тч. ПДВ 5 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №729 від 13.02.2020 на суму 24 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000009 12.02.20р. у тч. ПДВ 4 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №742 від 13.02.2020 на суму 38 200 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000009 12.02.20р. у тч. ПДВ 6 366 666,67 Тендеру не потребує";

- №752 від 13.02.2020 на суму 800 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000009 12.02.20р. у тч. ПДВ 133 333,33 Тендеру не потребує";

- №901 від 20.02.2020 на суму 6 200 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000011 20.02.20р. у тч. ПДВ 1 033 333,33 Тендеру не потребує";

- №956 від 24.02.2020 на суму 30 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000012 24.02.20р. у тч. ПДВ 5 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №981 від 25.02.2020 на суму 12 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000013 25.02.20р. у тч. ПДВ 2 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №989 від 26.02.2020 на суму 12 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000014 15.02.20р. у тч. ПДВ 2 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №1016 від 27.02.2020 на суму 12 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000015 27.02.20р. у тч. ПДВ 2 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №1034 від 28.02.2020 на суму 12 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000016 28.02.20р. у тч. ПДВ 2 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №4249 від 30.10.2020 на суму 16 976 530,45 грн, призначення платежу "доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог №111/39 13.08.2019 у т.ч. ПДВ 2 829 421,74 грн Тендеру не потребує";

- №1081 від 04.03.2020 на суму 80 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на Зм ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000020 04.03.20р. у тч. ПДВ 13 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №1092 від 05.03.2020 на суму 27 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000020 05.03.20р. у тч. ПДВ 4 500 000,00 Тендеру не потребує";

- №1093 від 05.03.2020 на суму 50 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000021 05.03.20р. у тч. ПДВ 8 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №1167 від 06.03.2020 на суму 24 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000023 06.03.20р. у тч. ПДВ 4 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №1215 від 12.03.2020 на суму 43 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000024 12.03.20р. у тч. ПДВ 7 166 666,67 Тендеру не потребує";

- №1267 від 16.03.2020 на суму 10 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000026 16.03.20р. у тч. ПДВ 1 666 666,67 Тендеру не потребує";

- №1313 від 17.03.2020 на суму 12 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000027 17.03.20р. у тч. ПДВ 2 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №1382 від 23.03.2020 на суму 14 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000028 23.03.20р. у тч. ПДВ 2 333 333, 33 Тендеру не потребує";

- №1389 від 24.03.2020 на суму 8 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000029 від 24.03.20р. у т.ч. ПДВ 1 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №1406 від 25.03.2020 на суму 8 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000030 25.02.20р. у тч. ПДВ 1 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №1415 від 27.03.2020 на суму 16 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000031 27.03.20р. у тч. ПДВ 2 666 666,67 Тендеру не потребує";

- №1435 від 30.03.2020 на суму 9 800 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000032 30.03.20р. у тч. ПДВ 1 500 000,00 Тендеру не потребує";

- №1469 від 01.04.2020 на суму 68 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог №111/4 від 17.02.2020 рах №Б-00000034 від 01.04.2020р. у т.ч. ПДВ 11 333 333,33 Тендеру не підлягає";

- №1483 від 03.04.2020 на суму 17 500 000,00 грн, призначення платежу "Передплата вугілля, яке надійшло на ТЕС дог 111/4 17.02.2020р., рахунок № Б-00000035 від 03.04.20р. (частково) у т.ч. ПДВ 2 916 666,67 Тендеру не потребує";

- №1575 від 09.04.2020 на суму 49 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС дог 111/4 від 17.02.2020 р., рахунок №Б-00000036 від 09.03.20р. у т.ч. ПДВ 8 166 666,67 Тендеру не потребує";

- №1793 від 24.04.2020 на суму 20 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС зг дог.№111/4 від 17.02.2020 р., рахунок №Б-00000037 24.04.20р. у т.ч. ПДВ 3 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №1828 від 28.04.2020 на суму 7 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог.№111/4 від 17.02.2020р., рахунок №Б-00000038 від 28.04.2020р. у т.ч. ПДВ 1 166 666,67 Тендеру не потребує";

- №1932 від 05.05.2020 на суму 25 000 000,00 грн, призначення платежу "Доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 4 166 666,67 Тендеру не потребує";

- №1941 від 06.05.2020 на суму 25 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 4 166 666,67 Тендеру не потребує";

- №1983 від 07.05.2020 на суму 45 000 000, 00 грн, призначення платежу "доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 7 500 000,00 Тендеру не потребує";

- №2106 від 14.05.2020 на суму 40 000 000,00 грн, призначення платежу "доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 6 666 666,67 Тендеру не потребує";

- №2129 від 15.05.2020 на суму 60 000 000,00 грн, призначення платежу "доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 10 000 000,00 Тендеру не потребує";

- №2283 від 28.05.2020 на суму 129 402 905,43 грн, призначення платежу "доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 31 567 150,91 Тендеру не потребує";

- №2287 від 28.05.2020 на суму 30 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., рахунок №Б-00000039 від 28.05.2020 р. "у т.ч. ПДВ Тендеру не потребує";

- №2295 від 28.05.2020 року на суму 20 000 000,00 грн, призначення платежу "Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС дог. №111/4 від 17.02.2020 р., рахунок №Б-00000040 28.05.2020 р."у т.ч. ПДВ 3 333 333,33 Тендеру не потребує";

- №4250 від 30.10.2020 на суму 1 063 739, 02 грн, призначення платежу "доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020 р., "у т.ч. ПДВ 177 289,84 грн Тендеру не потребує".

До позовної заяви ПАТ "Центренерго" долучило складені та зареєстровані у Автоматизованій системі ДПС України податкові накладні:

- №29001 від 29.02.2020: загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 136 460 659,48 грн, загальна сума ПДВ 22 743 443,25 грн;

- №31002 від 31.03.2020: загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 203 999 999,94 грн, загальна сума ПДВ 33 999 999,99 грн;

- №30002 від 30.04.2020: загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 45 884 682,83 грн, загальна сума ПДВ 7 647 447,14 грн;

- №31002 від 31.05.2020: загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 93 232 621,98 грн, загальна сума ПДВ 15 538 770,33 грн;

- №31001 від 31.05.2020: загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 84 929 999,89 грн, загальна сума ПДВ 14 154 999,98 грн.

ПАТ "Центренерго", стверджуючи, що TOB "Рекорд Сістем" не зареєструвало податкові накладні на суму податку на додану вартість, сплаченого ПАТ "Центренерго" як оплату за вугілля за: договором №111/39 у лютому 2020 року на суму 8 123 223,42 грн та у жовтні 2020 року у сумі 2 829 421,74 грн (всього на загальну суму 10 952 645,16 грн); договором №111/4 у березні 2020 року на суму 16 166 666,68 грн, у квітні 2020 року на суму 19 289 219,53 грн, у травні 2020 року на суму 32 706 713, 93 грн та у жовтні 2020 року на суму 177 289,84 грн (всього на загальну суму 68 319 889,98 грн), звернулося до ТОВ "Рекорд Сістем" з вимогою про стягнення збитків.

ТОВ "Рекорд Сістем" не задовольнило вимогу ПАТ "Центренерго" про сплату збитків за договором №111/39 та договором №111/4 у сумі 79 272 535,14 грн.

ТОВ "Рекорд Сістем" отримало рішення комісії податкового органу про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку ТОВ "Рекорд Сістем", а саме:

- рішення №26149 від 10.02.2020, яким встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №32276 від 03.03.2020, відповідно до якого, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 21.02.2020 №1, прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №35986 від 24.03.2020, відповідно до якого, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 13.03.2020 №3, прийнято рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №50634 від 17.06.2020, відповідно до якого прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №49720 від 08.10.2020, відповідно до якого, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів №1, прийнято рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №50174 від 12.10.2020, яким встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №60228 від 29.12.2020, яким, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 17.12.2020 №1, прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №1133 від 15.01.2021, яким, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 05.01.2021 №1, прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- рішення №2739 від 26.01.2021, яким, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 15.01.2021 №2, прийнято рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася неодноразово.

Верховний Суд постановою від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 скасував рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 та ухвалив нове рішення в частині позовних вимог про стягнення збитків.

Позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд Сістем" про стягнення збитків задовольнив.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд Сістем" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 79 272 535,14 грн збитків.

Справу № 914/2524/21 в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних направив на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду Господарський суд Львівської області рішенням від 10.01.2024 у справі № 914/2524/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції у сумі 7 511 238,15 грн та 3% річних у сумі 2 681 205,81 грн відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується щодо прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на завдані йому збитки щодо несвоєчасності внесення податкових декларацій у Єдиний реєстр податкових накладних. Таким чином, застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України не має місце щодо прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача, а є правом позивача на отримання податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі №914/2524/21, у якій просило їх скасувати, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2681205,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 511 238,15 грн задовольнити.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником зазначено про наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі №923/1061/18 від 10.12.2019, у справі № 925/185/19 від 19.12.2019, у справі №925/186/19 від 23.01.2020, у справі № 922/404/19 від 09.07.2020, у справі №911/2139/19 від 03.08.2020, у справі №910/18389/20 від 22.07.2021, який не був врахований судом першої інстанції, у зв`язку з чим позивачу помилково відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У якості підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах по застосуванню частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до збитків, які завданні внаслідок несвоєчасності внесення податкових декларацій у Єдиний реєстр податкових накладних, оскільки за не реєстрацію таких податкових накладних продавець має сплатити покупцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначеній у вказаних податкових накладних та компенсувати покупцю усі пов`язані з таким порушенням збитки, що за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 79 272 535,14 грн, які є збитками позивача, та нарахованих на них на підставі статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 2681205,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 511 238,15 грн.

Обставини завдання відповідачем збитків позивачу у зазначений сумі були встановлені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у цій справі, а тому відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 (пункт 56) заначив таке: «Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 (на яку посилається скаржник), Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18 (на яку посилається скаржник), від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ)».

Оскільки суди попередніх інстанцій не досліджували наявність підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції, у цій частині справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується щодо прострочення виконання грошового зобов`язання, у той час, як позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на завдані йому збитки щодо несвоєчасності внесення податкових декларацій у Єдиний реєстр податкових накладних, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Виходячи із систематичного аналізу вимог чинного законодавства упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Тобто, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 відступила, зокрема, від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 липня 2021 року у справі № 686/22674/20-ц про те, що передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання у виді компенсації інфляційних втрат і 3 % річних може виникати тільки у договірних правовідносинах і не стосується правовідносин, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, та її подальшим відшкодуванням (пункт 75).

Також у пункті 82 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що позивачка, у справі за позовом про відшкодування завданої їй майнової шкоди, обґрунтовуючи загальний грошовий розмір завданої їй шкоди, могла ставити питання про стягнення з держави 3 % річних й інфляційних втрат як частини відшкодування завданої шкоди.

Верховний Суд під час розгляду цієї справи у постанові від 15.06.2023 встановив, що відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних, що викликало неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка є збитками позивача (збитки - це грошове вираження шкоди) та визначив їх розмір.

Отже, між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу. З набранням чинності рішення суду про стягнення збитків у боржника виникло зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння збитків.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно вимога про нарахування, передбачених статтею 625 ЦК України 3 % річних й інфляційних втрат, які є складовою відшкодування завданої позивачеві шкоди, є правомірною.

Отже, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, тому висновки цих судів щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є помилковими.

Водночас із урахуванням змісту частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд позбавлений можливості дослідити проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат та встановити їх обґрунтованість, зокрема на предмет дотримання позивачем методики розрахунку інфляційних втрат, визначення періоду нарахування тощо, тому касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги позивача про наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме у зв`язку з неврахуванням висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі №923/1061/18 від 10.12.2019, у справі № 925/185/19 від 19.12.2019, у справі №925/186/19 від 23.01.2020, у справі № 922/404/19 від 09.07.2020, у справі №911/2139/19 від 03.08.2020, у справі №910/18389/20 від 22.07.2021, у зв`язку з чим позивачу помилково відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог, то вони не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до вимог статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначені в частині 1 цієї статті.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина 3 статті 255 цього Кодексу).

Позивач зазначає, що ним до Господарського суду Львівської області було подано заяву про збільшення позовних вимог у справі на підставі п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що наразі справа № 914/2524/21 перебуває на повторному розгляді у суді першої інстанції вдруге, а первісні позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) були заявлені 14 грудня 2021 року, тому позивач вбачає за необхідне збільшити розмір позовних вимог у частинні збільшення інфляційних втрат та 3 % річних за весь період прострочення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2023 у справі № 914/2524/21 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про збільшення позовних вимог.

Скаржник зазначив, що він не погодився із висновками суду першої інстанції, який розцінив заяву позивача про збільшення позовних вимог як таку, що по суті не є збільшенням (уточненням) позовних вимог, а є новою позовною вимогою, яка ґрунтується на інших підставах, що свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову, а тому може бути заявлена шляхом подання іншого позову, свої заперечення виклав у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

З апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 вбачається, що вона містить доводи позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції про те, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог фактично є новою позовною вимогою, однак прохальна частина апеляційної скарги позивача містить вимогу про прийняття нового рішення та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 7511238,15 грн та 3% річних у сумі 2681205,81 грн, тобто без врахування заяви про збільшення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд переглянув рішення місцевого господарського суду в межах заявлених позивачем у апеляційній скарзі вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 7 511 238,15 грн та 3% річних у сумі 2 681 205,81 грн.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, у будь-якому разі суд касаційної інстанції здійснює перегляд прийнятого судом першої інстанції рішення (ухвали) лише після його перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки висновків щодо ухвали Господарського суду Львівської області від 29.11.2023 у справі № 914/2524/21 постанова суду апеляційної інстанції не містить, апеляційний господарський суд переглянув рішення місцевого господарського суду в межах заявлених позивачем у апеляційній скарзі вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 7 511 238,15 грн та 3% річних у сумі 2 681 205,81 грн, це виключає можливість оцінки її правомірності судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга позивача не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та його скасування саме з цих підстав.

Крім того, прохальна частина касаційної скарги також не містить вимоги про постановлення судом касаційної інстанції судового рішення з врахуванням заявленого позивачем збільшеного розміру позовних вимог, тобто в діях позивача прослідковується суперечлива поведінка, що є недопустимим.

Висновки Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також те, що порушення правових норм було допущено судом першої інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 914/2524/21 скасувати.

3. Справу № 914/2524/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець