Рішення

від 28.09.2010 по справі 16/090-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р.                                                                          Справа № 16/090-10

     Господарський  суд  Київської  області   у  складі   судді   Христенко  О.О.  розглянув

позов     Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс», м. Київ

до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква

про   стягнення 128 439,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Кучинко Й.М., довіреність № 0107-10/01 від 01.07.2010р. –представник;

        від відповідача –Зінченко П.Л., довіреність № б/н від 04.01.2010р. –юрисконсульт.

                                                                      Суть спору:

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №б/н від 23.07.2010р. (Вх. № суду 3433 від 28.07.2010р.) до Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” (далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 121 074,45 грн., 6 359,89 грн. пені, 1 005,08 грн. 3% річних, а всього 128 439,42  грн. та судові витрати.

        Відповідно до ухвали від 29.07.2010р. порушено провадження у справі № 16/090-10 та призначено її розгляд на 31.08.2010р. об 11 год. 40 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

    Відповідач в судове засідання 31.08.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 29.07.2010р. Витребувані документи (п. 3 ухвали від 29.07.2010р.) відповідач суду не надав.

     Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 28.09.2010р. за участю повноважних представників сторін.

        В судовому засіданні 28.09.2010р. представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №1219 від 28.09.2010р., в якому визнає суму основного боргу в розмірі 121 074,45 грн., але відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій за не своєчасне виконання грошового зобов’язання, в сумі 7 364,97 грн., з яких 6 359,89 грн. пені, 1 005,08 грн. 3% річних, а також сплати державного мита в сумі 1 284,39 грн. та витрат на забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. тому, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла не з вини відповідача, а з вини Міністерства оборони України, внаслідок наступних обставин.

Основним видом діяльності відповідача є організація харчування військовослужбовців. Так, виконуючи умови договору № 251/4/2/07/12 від 13.04.2007р., укладеного між Міністерством оборони України (замовник) та ДП МОУ “Білоцерківський військовий торг” (виконавець), відповідачем надаються послуги з харчування військовослужбовців військових частин в стаціонарних та польових умовах.

Отже, пеню та 3% річних відповідач не визнає у зв’язку з тим, що з відповідачем не розраховується Міністерство оборони України, яке є замовником послуг з харчування військовослужбовців військових частин, які надає відповідач. Крім того, відповідач зазначає, що фінансування підприємства відповідача можливе тільки при прийнятті Державного бюджету України на 2010 рік, затвердження кошторису Міністерства оборони України та своєчасному надходженні відповідних бюджетних асигнувань.

Щодо нарахування позивачем пені відповідач зазначає, що у розрахунку позивача, розмір заявленої до стягнення пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У зв’язку з наведеним, відповідач просить суд позов ТОВ «Гурман-сервіс плюс»задовольнити частково в сумі 121 074,45 грн. основного боргу, в решті позовних вимог відмовити.

Позивач в судовому засіданні 28.09.2010р. надав пояснення на відзив відповідача, в яких зазначає, що спірний договір купівлі-продажу № 348 від 26.02.2010р. є двостороннім, а не трьохстороннім - з участю Міністерства оборони України. У зазначеному вище договорі немає будь-яких посилань на залежність відповідача при виконанні грошових зобов'язань перед позивачем від наявності чи появи в подальшому кредиторської заборгованості Міністерства оборони України. Крім того, згідно зі ст. ст. 2, 3 ГК України відповідач є учасником відносин у сфері господарювання і самостійно проводить господарську діяльність.

      Відповідно до ст. 80 ЦК України, відповідач є також і юридичною особою, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Разом з тим відповідач активно займається самостійною господарською діяльністю, має матеріальні активи і валовий оборот грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача господарський суд          

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»(Продавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 348 від 26.02.2010р. (надалі –Договір), згідно якого продавець передає, а покупець приймає та сплачує товар (продукти харчування). Найменування товару –продукти харчування (п. 1.2. Договору). Кількість, асортимент та ціна товару визначається в накладних (п. 2, 3, 5 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»свої договірні зобов’язання виконало належним чином та передало товар (продукти харчування) на суму    196 074,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000133 від 05.03.2010р. на суму 25 000,05 грн., № РН-0000162 від 25.03.2010р. на суму 39 956,40 грн., РН-0000167 від 25.03.2010р. на суму 64 974,00 грн. та № РН-0000174 від 26.03.2010р. на суму 66 144,00 грн. Про приймання товару по вказаних видаткових накладних свідчить підпис представника відповідача.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем, товару підтверджується наявними в матеріалах справи (доданими до позовної заяви) копіями Довіреностей (виданих на ім’я  ОСОБА_1.) на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера відповідача) №134 від 05.03.2010р.; №170 від 22.03.2010р; №186 від 25.03.2010р.; №188 від 26.03.2010р.

Згідно п. 6.1 Договору, остаточний термін оплати в термін 21 діб з дати отримання товару згідно кожної накладної продавця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 04.03.2010р. (копія в матеріалах справи), у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становила 171 074,45 грн. Зазначена заборгованість також підтверджується актом звірки станом на 21.05.2010р., який підписаний відповідачем та засвідчений відбитком печатки.

             Позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1040306-10/1 від 03.06.2010р., з вимогою сплатити заборгованість за надані продукти харчування у розмірі 171 074,45 грн.

У відповіді на претензію, відповідач підтвердив наявність заборгованості і повідомив, що при наявності коштів, розрахується з позивачем в повному обсязі.

08.07.2010р. відповідач сплатив ще частину боргу за поставлений товар у розмірі             50 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Гурман-сервіс плюс»(копія в матеріалах справи), у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становила 121 074,45 грн.

Відповідачем товар в сумі 121 074,45 грн. оплачено не було. У відзиві, відповідач визнає основний борг у сумі 121 074,45 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого товару (продуктів харчування) за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 121 074,45 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 121 074,45  грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 121 074,45 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2 Договору передбачена відповідальність покупця перед продавцем за несвоєчасну сплату передбачену п. 6.1 даного Договору, а саме покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми боргу.

Позивачем на підставі п. 9.2 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 6 359,89 грн. згідно його розрахунку (пеню нараховано по кожній накладній окремо за періоди: з 16.04.2010 р. по 07.06.2010 р.; з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р.; з 08.07.2010 р. по 23.07.2010 р.).

Суд перевірив правильність нарахування пені за зазначений позивачем період, розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. Посилання відповідача, у відзиві на те, що у розрахунку позивача, розмір заявленої до стягнення пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня є безпідставними і судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1 005,08 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відзиві вих. № 1219 від 28.09.2010р, відповідач заперечує проти стягнення пені та 3% річних, у зв’язку з тим, що з відповідачем на розраховується Міністерство оборони України, яке є замовником послуг з харчування військовослужбовців військових частин, які надає відповідач (Договір про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин від 13.04.2007 р. № 251/4/2/07/12). Однак, суд не може прийняти такі посилання відповідача до уваги, оскільки відповідно до п. 2.5 зазначеного Договору, виконавець (відповідач у справі) самостійно, за власні кошти закуповує (заготовляє) продовольство відповідного асортименту і в необхідних обсягах, для виконання завдань з харчування особового складу. Тобто, купуючи у позивача продукти харчування для виконання Договору з Міністерством оборони України, відповідач повинен був робити це самостійно і за власні кошти. Як зазначалось раніше, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному розмірі: 121 074,45 грн. основної заборгованості,  6 359,89 грн. пені та 3 % річних в сумі 1 005,08 грн.   

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідент. код 08358735, р/р 26006001051773 у Білоцерківській філії ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 3211916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, ідент. код 33260374) 121 074 (сто двадцять одна тисяча сімдесят чотири) грн. 45 коп. основної заборгованості, 6 359 (шість тисяч триста п’ятдесят дев’ять) грн. 89 коп. пені, 1 005 (одна тисяча п’ять) грн. 08 коп. 3% річних, 1 284 (одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 39 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

       Суддя                                                                                                     О.О.Христенко