Ухвала

від 06.09.2024 по справі 758/10687/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10687/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ТОВ «РЕАЛЬ» та директора ТОВ «РЕАЛЬ» - адвоката ОСОБА_4 , предстаника ТОВ "РЕАЛЬ" - директора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в м.Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102070000333 від 10.11.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в м.Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102070000333 від 10.11.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України

В обгрунтування клопотання вказує, що в провадженні СВ ВП в річковому порту Київ Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 42023102070000333 від 10.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, 27.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛЬ» (код ЄДРПОУ 31458351), зареєстроване 05.06.2001 за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, буд.9, кв.133.

05.06.2001 відповідно до наказу №1 директором ТОВ «РЕАЛЬ» призначено ОСОБА_5 , який відповідно до Статуту цього товариства виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто являється службовою особою.

Надалі 12.04.2006 ТОВ «РЕАЛЬ» в особі ОСОБА_5 на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2005 року за №546/3007 придбало для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:137:0062 загальною площею 0,0524 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора ТОВ «РЕАЛЬ» діючи з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2013, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, не отримавши зазначених рішень, а також жодних дозволів цих органів, умисно, порушуючи встановлений порядок на зведення будівель і споруд, здійснив самовільне, без отримання будь-яких дозволів, будівництво нових будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , «Е» , «Д» , «Ж», «З», «І», «К», будинку охорони, будинку з позначкою «1», підпірної стінки, внаслідок чого самовільно зайняв частини земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:137:0091, 8000000000:90:137:0136, 8000000000:90:137:0025, загальною площею 0,1535 га., на якій здійснив будівництво нежитлових приміщень літери «В» , «Г» , «Е» , «Д» , «Ж» , «З» , «І» , «К», будинку охорони, будинку з позначкою «1», підпірної стінки, загальною площею фундаменту 654,307 кв.м. які самовільно продовжує займати і на даний час.

Постановою слідчого від 27 серпня 2024 року нежитлові будівлі за адресою: м. Київ,

проспект Павла Тичини, 18, літ. літ. «В», «Г», «Е», «Д», «Ж», «З», «І», «К», будинок охорони, будівля з позначкою «1» визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, як предмети, що були об`єктами кримінально протиправних дій.

Враховуючи викладене, слідчий просить накласти арешт на вказане майно з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тобто з метою забезпечення збереження резових доказів у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав із підстав, наведених в ньому, та просив його задовольнити, при цьому уточнив вимоги клопотання та просив вимогу щодо накладення арешту на земельні ділянки вважати помилковою та не розглядати у вказаній частині клопотання.

Представник ОСОБА_4 та директор ТОВ «РЕАЛЬ» ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти поданого клопотання, посилаючись на його необгрунтованість.

Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, заслухавши учасників, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП в річковому порту Київ Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 42023102070000333 від 10.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.

Постановою слідчого від 27 серпня 2024 року нежитлову будівлю літера «В», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1178,3 кв.м., (реєстраційний номер ОНМ 447333680000); нежитлову будівлю літера «Г», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею, 25 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1082081580000); нежитлову будівлю літера «Е», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 25,75 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1368647680000); нежитлову будівлю літера «Д», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 200,29 кв.м (реєстраційний номер ОНМ 1368656380000); нежитлову будівлю літера «Ж», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 24,18 кв.м (реєстраційний ОНМ 1365708480000); нежитлову будівлю літера «З», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 22,55 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1365743080000); нежитлову будівлю літера «І», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м (реєстраційний номер ОНМ 1368664280000); нежитлову будівлю літера «К», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,61 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1946118880000), - будівлю охорони, що за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 4,8465 м2; будівлю з позначкою «1» що за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 114,9366 м2, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно з долученої до матеріалів клопотання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що вищевказане майно, окрім будівлі охорони за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 4,8465 м2 та будівлі з позначкою «1» за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 114,9366 м2, на праві власності зареєстроване за ТОВ «РЕАЛЬ».

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя має достатні підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, також є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, що є належною правовою підставою для арешту вказаного майна.

З огляду на положення ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно може призвести до зникнення, втрати, пошкодження чи передачі вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У відповідності до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Із урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором, у відповідності до ч.2 ст. 171 КПК України, доведено необхідність накладення арешту на вказане майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а тому незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна в частині заборони його відчуження та розпорядження ним може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, у зв`язку з чим накладення арешту на вказане майно є необхідною умовою досягнення дієвості кримінального провадження.

Слідчий суддя також враховує, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі наведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення клопотання.

Керуючись ст. 170, 172-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП в м.Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102070000333 від 10.11.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «РЕАЛЬ», а саме на:

нежитлову будівлю літера «В», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1178,3 кв.м., (реєстраційний номер ОНМ 447333680000);

нежитлову будівлю літера «Г», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею, 25 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1082081580000);

нежитлову будівлю літера «Е», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 25,75 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1368647680000);

нежитлову будівлю літера «Д», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 200,29 кв.м (реєстраційний номер ОНМ 1368656380000);

нежитлову будівлю літера «Ж», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 24,18 кв.м (реєстраційний ОНМ 1365708480000);

нежитлову будівлю літера «З», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 22,55 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1365743080000);

нежитлову будівлю літера «І», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м (реєстраційний номер ОНМ 1368664280000);

нежитлову будівлю літера «К», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,61 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 1946118880000) шляхом заборони відчуження вказаного майна та розпорядження ним.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна, у відповідності до вимог ст. 175 КПК України, виконується негайно слідчим, прокурором.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати слідчому, прокурору, третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Роз`яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_15