Постанова

від 28.08.2024 по справі 643/20147/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/20147/21 Номер провадження 22-ц/814/1332/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Кириченко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 21 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №20» Харківської міської ради про визнання ненадання медичної допомоги протиправним , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року позивач звернувся з позовом до Московського районного суду м.Харкова до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №20» Харківської міської ради (даліКНП ««Міська поліклініка №20») з позовом про визнання ненадання медичної допомоги протиправним.

В обґрунтування позову зазначав, що 12.11.2021 року він подав заяву про відмову від сімейного лікаря ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що його дружині ОСОБА_3 не була надана повноцінна медична допомога.

12.11.2021 року позивач зробив рентген легень та після отримання його результату 15.11.2021 (понеділок) звернувся до кабінету головного лікаря. Секретар порадила звернутися до кабінету 221, де медичний працівник сказала, щоб ОСОБА_1 самостійно запитав у лікарів, хто його прийме без декларації. Після повторного звернення до секретаря головного лікаря, остання повідомила, що вказаними питаннями не займається та порадила звернутися до кабінету 104. Кабінет 104 був зачинений і позивач залишився без призначення йому необхідного лікування.

Вважає, що керівництво поліклініки не надало позивачу належної медичної допомоги 15.11.2021 року, змусивши його займатися самолікуванням. Жоден працівник поліклініки № 20 не намагався надати позивачу медичну допомогу.

У зв`язку з цим позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання ненадання медичної допомоги 15.11.2021 року в приміщенні КНП ««Міська поліклініка №20» протиправним.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 21 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №20» Харківської міської ради про визнання ненадання медичної допомоги протиправнимвідмовлено.

В апеляційному порядку рішення оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що судом не в повній мірі досліджено докази. Апелянт вказує, що укладена Декларація з лікарем-терапевтом ОСОБА_2 не може вважатися як виправдування незаконної бездіяльності відповідача у призначенні позивачу лікаря-терапевта при його зверненні 15.11.2021 до уповноважених осіб відповідача.

Судом не надана оцінка діям секретаря відповідача , до якого позивач двічі звертався, проте секретар не змогла допомогти позивачу направивши його до інших кабінетів.

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 21 листопада 2023 року, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судом встановлено, що 12.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до головного лікаря КНП «Міська поліклініка №20» із заявою про припинення Декларації з лікарем сімейної медицини ОСОБА_2 (а.с.7).

Харківська міська поліклініка № 20 видала ОСОБА_1 довідку про те, що він пройшов 12.11.2021 року флюорографічне обстеження, згідно якого на оглядовій рентгенограмі ОГП в прямій проекції виявлені ущільнення і структуризація коренів, незначне збагачення прикорньових легеневих малюнків. Висновок: картина бронхіту (а.с. 9).

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтями4,5 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 11 ЦК Українивизначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Так, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1ст. 13 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1ст. 14 ЦК України).

Згідно зі статтями3,49 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно достатті 284 ЦК Українифізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Відповідно до статті 35-1Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» первинна медична допомогаце медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров`я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої медичної допомоги.

Статтею 6 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що, зокрема, передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди, оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, який затвердженийНаказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.03.2018 року № 503, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 р. за № 347/31799, регулює процедуру вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу (далі - ПМД), пацієнтом (його законним представником).

Відповідно дорозділу «II.Вибір,зміна тавідмова відлікаря,який надаєПМД» Порядкувибору лікаря,який надаєпервинну медичнудопомогу,пацієнт(йогозаконний представник)обирає лікаря,який надає ПМД,незалежно відмісця проживання/перебуваннятакого пацієнта(п.1).Пацієнт,який необрав лікаряПМД таперебуває уневідкладному стані,має правобезоплатно отриматиПМД удержавних ікомунальних закладахохорони здоров`я(п.4).Пацієнт(йогозаконний представник)має правозмінити лікаря,який надаєПМД,шляхом поданнятакому самомуабо іншомунадавачу первинноїмедичної допомогинової Деклараціївідповідно доцього Порядку(п.5).Пацієнт (його законний представник) має право відмовитись від лікаря, який надає ПМД, без обрання нового лікаря шляхом подання до НСЗУ заяви про припинення дії поданої ним Декларації у довільній формі в паперовій або електронній формі (п. 6).

Пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

У разі неможливості обрання лікаря пацієнт має право звернутися до Уповноваженого органу або його територіальних органів за роз`ясненнями стосовно надавачів медичних послуг, пов`язаних з наданням первинної медичної допомоги, та забезпеченням пацієнту можливості реалізувати його право на вибір лікаря.

Форма декларації та порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Оскільки відповідач не реалізувала своє право на вибір лікаря шляхом подання позивачу, як надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, то вимоги позовної заяви щодо визнання дій відповідача протиправними - є безпідставними.

Судом встановлено, що 12.11.2021 відповідач відмовився від сімейного лікаря за декларацією , у зв`язку із тим , що лікарем ОСОБА_2 не була надана повноцінна медична допомога його дружині . Відмова підтверджується відповідною заявою позивача від 12.11.2021 яка підписана останнім (а.с.7).

Зазначену обставину сторони не заперечують .

Позивач , попри посилання на ненадання йому медичної допомоги 15.11.2021 року , не надав доказів протиправних дій відповідача , які б свідчили про умисне ненадання належної медичної допомоги ОСОБА_1 та могли б бути підставою для задоволення позову , оскільки підписання декларації із сімейним лікарем відбувається за власним волевиявленням пацієнта . Доказів звернення позивачем до уповноваженого органу за роз`ясненнями стосовно надавачів медичних послуг, пов`язаних з наданням первинної медичної допомоги, та забезпеченням пацієнту можливості реалізувати його право на вибір лікаря , суду не надано . Не надано також й доказів відмови лікарів з надання первинної медичної допомоги , до яких мав можливість звернутися позивач з метою укладення декларації , від надання ПМД.

Враховуючи наведене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин колегія суддів вважає, щосуд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М.Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.А.Лобов