Постанова

від 29.08.2024 по справі 548/2899/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/2899/23 Номер провадження 22-ц/814/2629/24Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 січня 2024 року, ухвалене суддею Миркушіною Н.С., повний текст рішення складено 30.01.2024 року, у справіза позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона збудувала будівлю громадського призначеннякафе, взамін старого приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , але не може оформити на нього право власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

В зв`язку з вищевказаним позивач просить суд визнати за нею право власності набудівлю громадського призначеннякафе.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 30 січня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 16 лютого 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно задоволено повністю та визнано занею право власності на будівлю громадського призначення - кафе: за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29, 7 кв. м.

З рішенням суду першої інстанції не погодився керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області та оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, недоведеність обставин, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивачки на користь прокуратури витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що громадська будівля кафе побудована на земельній ділянці кадастровий номер 5324885400:00:001:0102 сільськогосподарського призначення та не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

При цьому на момент звернення до суду з цим позовом за позивачкою не зареєстровано право власності чи користування нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачка не зверталася до уповноважених органів з метою визнання права власності на самочинне будівництво та не надано доказів на підтвердження того, що Хорольська міська рада оспорювала право власності позивачки на спірне нерухоме майно.

Ані технічний паспорт на нежитлову будівлю кафе, ані звіт про його оцінку не є правовстановлюючими документами.

Вважає, що рішення суду порушує інтереси держави у сфері земельних відносин та містобудівної діяльності, тому прокурор має право на звернення з апеляційною скаргою.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

25.06.2024 від представника Державної інспекції архітектури та містобудування України в підсистемі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, які просять врахувати при розгляді цієї справи.

Позивачка до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Клопотань щодо відкладення розгляду справи з поважних причин не подавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судоверішення повністюабо частковоі ухвалитиу відповіднійчастині новерішення абозмінити рішення.

Колегія суддів, заслухавши думку представника апелянта, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню враховуючи наступне.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 збудувалабудівлю громадського призначеннякафе, за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29, 7 кв. м, але не може оформити на нього право власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

На даний час будівництвобудівлі громадського призначеннякафе закінчено, об`єкт готовий до експлуатації,що слідує з технічного паспорта набудівлю громадського призначення, виготовленого 27.11.2023року ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім».

При постановленні рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач збудувала будівлю громадського призначеннякафе взамін старого приміщення та не може оформити на нього право власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

На даний час будівництвобудівлі громадського призначеннякафе закінчено, об`єкт готовий до експлуатації, що слідує з технічного паспорта на будівлю громадського призначення, виготовленого 27.11.2023 року ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім».

Оформлення декларації про початок та закінчення будівництва на період будівництва не передбачено.

Належність позивачці будівлі громадського призначення кафе підтвердженокопією технічного паспорта набудівлю громадського призначення, виготовленого 27.11.2023 року ТОВ «Експертне бюро «Рідний дім»,звітом про оцінку майнанежитлове приміщення ФОП ОСОБА_2 від 28.11.2023 року.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другійстатті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно доматеріалів справи ОСОБА_1 здійснила будівництвонежитлового приміщення - кафе, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29, 7 кв. м.

Вказане будівництво здійснено позивачкою без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. При цьому матеріали справи не містять жодних відомостей щодо належності або виділення їй земельної ділянки під збудоване нерухоме майно.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення частини 1 ст. 376 ЦК України, спірна будівля є самочинним будівництвом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку № 461.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Разом з тим, позивачкою не зазначено, і матеріали справи не містять відомостей чи зверталась вона до відповідних органів щодо оформлення декларації про готовність об`єкта до експлуатації і чи було вказане питання предметом їх розгляду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що технічний паспорт та звіт про незалежну оцінку майна не є документами, що підтверджують відповідність об`єкту нерухомого майна вимогам державних будівельних норм.

За вказанихобставин,враховуючи,що спірнийоб`єктє самочиннозбудованим нерухомиммайном громадськогопризначення,будівництво якогорозпочато беззатвердженогопроекту,за відсутностівідомостей пройого відповідністьвимогам державнихбудівельних норм, на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, у подальшому позивачем не отримано сертифікату (декларації) про введення його до експлуатації, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до підпункти 15-2, 15-3 пункту 4 Положення ДІАМ затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 23грудня 2020року №1340«Деякі питанняфункціонування органівархітектурно-будівельногоконтролю танагляду» ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).

ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності 15 вересня 2021 року, Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення ДІАМ повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Тобто до участі у справі у якості третьої особи не залучено особу, права та обов`язки якого стосуються позовні вимоги, зокрема ДІАМ, яка уповноважена здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не з`ясовано питання щодо необхідності залучення до участі в справі в якості співвідповідачів власників об`єктів нерухомого майна, що розташовані на суміжних земельних ділянках та права яких можуть бути порушені самочинно збудованим нерухомим майном.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу керівникаЛубенськоїокружної прокуратуриПолтавської областів інтересахдержави вособі Державноїінспекції архітектурита містобудуванняУкраїни слід задовольнити та скасувати рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 січня 2024 року. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Крім того,за правиламичастини 1статті 141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи назадоволення апеляційноїскарги зОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню1816,80 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити.

Рішення Хорольського районногосуду Полтавськоїобласті від30січня 2024року зурахуванням ухвалиХорольського районногосуду Полтавськоїобласті від16лютого 2024року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 1816,80 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук