Рішення

від 09.09.2024 по справі 461/3618/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/3618/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

09 вересня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

секретаря судового засідання Курилюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги.

У квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявленого позову покликався на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова встановлено порушення відповідачами умов договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, та стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь. борг по депозитних вкладах; відсотки на суму вкладів депозитів; відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією та пеню. Рішення набрало законної та, як наслідок, було видано виконавчий лист, який позивачем було скеровано на виконання до відділу Державної виконавчої служби.

Вказує, що умовами договорів про внесення депозитного вкладу на депозитних рахунок, передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує її члену пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 вказав, що на його користь підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами. Окрім цього, у зв`язку з порушенням КС «Либідь» своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болі, внаслідок погіршення стану здоров`я, та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами. Позивач зауважує, що неможливість використовувати власні кошти на власний розсуд, в тому числі, й на лікування, харчування, покращення житлових умов тощо, щоденно завдає йому фізичного болю та душевних страждань. Стверджує, що протиправні дії відповідача негативно впливають на здоров`я, психіку, поведінку та відношення до життя.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 02.05.2024 прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі, позов просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представники відповідачів у судові засідання призначені на 08.07.2024 року та 09.09.2024 року не з`явились без поважних причин, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відзиву чи жодних інших заяв до суду від останніх не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому, за згодою позивача, у відповідності до вимог ст.280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом та матеріалами справи встановлено, що між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 , як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок (далі договори), а саме: №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року.

У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вина відповідача у вчинені дорожньо-транспортної пригоди за ст.124 КУпАП є встановленою та не підлягає доведенню.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі №2-851/11 позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення суми депозитних вкладів було задоволено частково. Вирішено стягнути на його користь 12815,75грн. - заборгованості по депозитних вкладах, 6193,85 грн. - нарахованих відсотків, 2257,13 грн. - відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією, 2686,80 грн. - пені, а всього 23953,53 грн.

Даним рішенням суду встановлено факт наявності заборгованості у кредитної спілки «Либідь» перед позивачем по договорах про внесення депозитного вкладу №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року в розмірі 23953,53 грн.

Рішення суду набрало законної сили 13.04.2012 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 17.04.2012 року на виконання вищезазначеного рішення суду видано виконавчий лист, та Голосіївським районним відділом ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №43546093. Однак, судове рішення відповідачем не виконано.

Відповідно до п. 2.7 договорів №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує члену КС пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачами грошового зобов`язання за період з 01.01.2014 року по 16.07.2014 року включно становить 296454,11 грн.

Виходячи з характеру такого виду відповідальності КС «Либідь», сплата цих коштів є неустойкою, що також встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року, і що відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК Українине підлягає доказуванню.

Пункт 1.2 договорів №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок визначає, що термін дії договору складає 18 календарних місяців з дня внесення депозиту.

Мотиви прийняття рішення судом

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зст.78 ЦПК Українидопустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1ст.81 ЦПК України).

Відповідно достатті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першоїстатті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частинами першою, четвертоюстатті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннямистатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті549та частини другої статті551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 як підставу для стягнення пені покликався на п.2.7 кожного з договорів (№156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008 від 12.03.2008 року, №71/2008 від 18.06.2008), яким передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів кредитна спілка виплачує члену кредитної спілки пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Як правило, чинність укладеного договору припиняється зі спливом встановленого строку його дії та виконанням сторонами зобов`язань.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року встановлено, що відповідно до п.1.2 укладеної між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , угоди №156/08 від 11 січня 2008 року, строк дії договору завершився 11 липня 2009 року.

Відповідно до п.1.2 укладеної між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , угоди №28/2008 від 12 березня 2008 року, строк дії договору завершився 12 вересня 2009 року.

Відповідно до п.1.2 укладеної між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , угоди №71/2008 від 18 червня 2008 року, строк дії договору завершився 18 грудня 2009 року.

Тобто, встановлені судом обставини свідчать про те, що між сторонами припинились договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі №727/898/19 зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті651654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, за змістом ст.ст.546,549,550 ЦК Українинеустойка (пеня) за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання, а відтак може нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку дії договору. Право кредитора нараховувати обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц.

Оскільки рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у цивільній справі №2-851/11, відповідно до якого було стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815 грн. 75 коп. боргу по депозитних вкладах; 6193 грн. 85 коп. відсотків на суму вкладів депозитів; 2257 грн. 13 коп. відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією; 2686 грн. 80 коп. пені, що у сукупності становить 23953 грн. 53 коп., набрало законної сили 13 квітня 2012 року та, відповідно до постанови від 04.06.2014 року державного виконавця Бубели А.М. ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві про відкриття виконавчого провадження №43546093, було звернуто до примусового виконання, суд приходить до висновку, що позивач скористався правом на розірвання депозитних договорів, звернувшись до КС «Либідь» з вимогою про стягнення заборгованості по депозитних вкладах, нарахованих відсотків, відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією та пені, відтак, договірні зобов`язання між сторонами припинились.

Таким чином, після ухвалення рішення Галицьким районним судом м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі №2/1304/149/2012, яким стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 кошти за договорами вкладу, договірні відносин між сторонами є такими, що припинилися.

Після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих (договірних) правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписистатті 625 ЦК Україниу разі його невиконання.

Статтею 625 ЦК Українипередбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Однак, позивач таких вимог не заявляв.

Таким чином, за встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами про внесення депозитних вкладів.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами 1, 2статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 3статті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ізстаттею 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4(даліПостанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності, обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Не зважаючи на те, що моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення, суд не знаходить підстав для задоволення цієї частини позовних вимог. Факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача позивачу не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, неповернення депозиту безумовно змінило нормальний життєвий ритм позивача, проте доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також в позовній заяві позивач просить витребувати у відповідача підтвердження про виконання ним грошового зобов`язання згідно вищевказаних договорів, однак не надає жодного обґрунтування вказаному клопотанню.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. ч. 1,3 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Отже, заявляючи клопотання про витребування доказів учасник справи повинен зазначити причини, з яких він не може одержати цей доказ самостійно, до такого клопотання долучаються докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним у даному випадку є належне обґрунтування того, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Однак, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів та не наведено належного обґрунтування неможливості самостійно одержати витребовувані матеріали, зокрема не наведено чому позивач не може надати такі докази самостійно. Більше того, позивачем не зазначено у якій формі має бути надано «підтвердження про виконання ним грошового зобов`язання за договорами».

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач є стороною виконавчого провадження у якому відповідач є боржником, що прямо наведено ОСОБА_1 у позовній заяві, а тому, в силу наведених вище положень ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вправі отримувати наведені ним у клопотанні докази самостійно.

Оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а позивач відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, про що долучено копії відповідних документів, судовий збір стягненню з позивача не підлягає. Доказів понесення інших судових витрат сторонами не надано.

Керуючись статтями ст.ст.131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди,-відмовити повністю.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Кредитна спілка «Либідь», адреса знаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, ЄДРПОУ:33779075

Відповідач 2: Львівська філія Кредитної спілки «Либідь», адреса знаходження: 79008, м. Львів, пл. Соборна, 12 «а», ЄДРПОУ: 34614829

Суддя Мироненко Л.Д.