Справа № 452/679/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" серпня 2024 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,
при секретарі судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 , яку за клопотанням позивача ухвалою суду від 8 травня 2024 року у порядку ч. 1 ст. 51 ЦПК України, замінено на відповідача ОСОБА_2 , - про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_4 , після смерті котрої відкрилася спадщина на належне їй майно; позивач, будучи спадкоємцем майна тітки за заповітом, звернувся у Самбірську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено в такому у зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно містить підчистки, а також позивачем не підтверджено родинні відносини між ним та спадкодавцем.
У зв`язку із вищенаведеним, позивач просить суд встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_4 була його тіткою, належність останній Державного акту на право приватної власності на землю та визнати за позивачем право власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року дану справу прийнято до свого провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження (а.с. 52).
Ухвалою суду від 8 травня 2024 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2 (а.с. 92).
Ухвалою суду від 6 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду (а.с. 98).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Михалойко Б.І., які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просять справу розглянути без їх участі (а.с. 75, 99).
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув; подав до суду заяву про розгляд справи без участі його участі та додатково зазначив, що позов визнає в повному обсязі (а.с. 94).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Згідно з п. 1), п. 6) ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а також належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Як зазначив ВС в постанові від 03 листопада 2021 року у справі за № 691/1237/20 встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими особами не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області складено актовий запис № 91 від 1 червня 2021 року та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 (а.с. 9).
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дрогобич Львівської області згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 липня 1985 року Відділом ЗАГСу Дрогобицького міськвиконкому; у вказаному свідоцтві його матір`ю вказано ОСОБА_3 (а.с. 11).
Із свідоцтва про народження матері позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданого 7 серпня 1950 року відомо, що її дівоче прізвище « ОСОБА_5 »; батьками зазначені - батько ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с. 10)
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, виданого 13.02.2024 року, у зв?язку з реєстрацією шлюбу 14 листопада 1970 року відомості про дружину прізвище до реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » змінила на прізвище чоловіка « ОСОБА_8 » (а.с. 13); у зв?язку з реєстрацією другого шлюбу 10 березня 1983 року мати позивача прізвище « ОСОБА_8 » змінила на прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, виданого 17 жовтня 2012 року (а.с. 14).
Із Витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 15.02.2024 року вбачається, що 3 липня 1958 року був зареєстрований шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , котра змінила прізвище на « ОСОБА_11 », про що виконавчим комітетом Великобілинської сільської ради Самбірського району Львівської області складено актовий запис №7 (а.с. 12).
Із свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 , виданого 10 червня 1954 року відомо, що її дівоче прізвище « ОСОБА_5 », батьками зазначені - батько ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 (а.с. 10).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідно встановити факт що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки цей факт підтверджено наявними у справі доказами.
Разом зтим,судом встановлено,що зажиття ОСОБА_4 14.12.2001року буввиданий Державнийакт проправо приватноївласності наземлю серії-ЛВ№ 051398,однак державнийнотаріус увидачі свідоцтвапро правона спадщинуна земельніділянки відмовивпро тійпричині,що позивачемне наданодокументів,які свідчатьпро родиннівідносини міжним тапомерлою ОСОБА_4 ,покликаючись нате,що нотаріусамине приймаютьсядля вчиненнянотаріальних дійдокументи,які маютьпідчистки абодописки,що вбачаєтьсяз листанотаріуса від12лютого 2024року №301/97-14. (а.с. 41).
Спадкування майна ОСОБА_12 здійснюється за заповітом, посвідченого секретарем виконкому Дублянської селищної ради, Самбірського району Львівської області 18 травня 2016 року і зареєстрованого в реєстрі за №237, згідно якого спадкодавець на випадок своєї смерті розпорядилася своїм майно, зокрема земельними ділянками, згідно Державного акта про право приватної власності на землю серії 1-ЛВ № 051398, виданого 14.12.2001 року, які заповіла ОСОБА_1 (а.с. 40).
Із копії Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЛВ №051398, виданого Самбірською районною державною адміністрацією 14 грудня 2001 року на підставі розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації від 10 грудня 2001 року №763, вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті належали земельні ділянки, розташовані на території с. Озерне (Лука) Самбірського району Львівської області для ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 3,28 га (а.с. 15).
Земельна ділянка згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія 1-ЛВ №051398 від14.12.2001 року складається з чотирьох земельних ділянок загальною площею 3,28 га. і кожній площі земельної ділянки присвоєний кадастровий номер, зокрема земельна ділянка площею 0,54 га. кадастровий номер 4624286000:09:000:0530; земельна ділянка площею 1,40 га. кадастровий номер 4624286000:09:000:0640; земельна ділянка площею 0,51 га кадастровий номер 4624286000:07:000:0535; земельна ділянка площею 0,83 га кадастровий номер 4624286000:08:000:0918, що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 16-27).
Аналіз наданих позивачем доказів беззаперечно свідчить про те, що при видачі ОСОБА_4 за життя належало право власності на земельні ділянки, загальною площею 3,38 га для ведення особистого підсобного господарства та на її ім`я було видано Державний акт на території с. Озерна Озернянської сільської ради Самбірського району та на її ім`я було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ЛВ №051398, виданого Самбірською районною державною адміністрацією 14 грудня 2001 року на підставі розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації від 10 грудня 2001 року №763.
За встановлених обставин, встановлення факту належності Державного акту померлій ОСОБА_4 породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення майнових прав позивача; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Позивач наразі не має іншої можливості одержати чи внести виправлення в даний документ.
За загальними положеннями спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1216, 1217, 1218, 1220 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно частини 3 статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
На теперішній час позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , іншим можливим спадкоємцем за законом є відповідач по справі ОСОБА_2 , котрий спадщину не прийняв та на даний час на неї не претендує, що підстверджується його заявою про визнання позову (а.с. 94).
Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті тітки ОСОБА_4 , оскільки оригінал правовстановлюючого документу що посвідчує право власності на майно, належне померлому містить підчистки, а також відсутні дані підтверджуючі родинні відносини між спадкодавцем та позивачем.
Таким чином, на теперішній час позивач позбавлений права на спадщину та в позасудовому порядку не має можливості вирішити це питання.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположниж свобод та практику Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року (справа № 12868/87) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року (справа № 22774/93) зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.
Судом не встановлені обставини, які б в даному випадку обґрунтовували втручання держави у право власності на спадкове майно ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі
3789 грн 30 коп та 43 грн 20 коп (а.с. 7, 8).
Позивач при зверненні до суду не просив відшкодувати йому понесені судові витрати.
Отже, враховуючи такий принцип цивільного судочинства як диспозитивність (ст. 13 ЦПК України), понесені судові витрати позивачу при ухваленні рішення не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лука Самбірського району Львівської області, була тіткою ОСОБА_1 .
Встановити факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акта на право приватної власності на землю, серії 1-ЛВ № 051398, виданого 14 грудня 2001 року Самбірською районною державною адміністрацією, на підставі розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації від 10 грудня 2001 року
№ 763, про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 3,28 га, розташованої в с. Лука (с. Озерне), призначеною для ведення особистого підсобного господарства.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування майна за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки, а саме на:
-земельну ділянку, площею 0,54 га, кадастровий номер 4624286000:09:000:0530;
-земельну ділянку, площею 1,40 га, кадастровий номер 4624286000:09:000:0640;
-земельну ділянку, площею 0,51 га, кадастровий номер 4624286000:09:000:0535;
-земельну ділянку, площею 0,83 га, кадастровий номер 4624286000:09:000:0918;
згідно Державного акта на право приватної власності на землю, серії 1-ЛВ № 051398, виданого 14 грудня 2001 року Самбірською районною державною адміністрацією, на підставі розпорядження голови Самбірської райдержадміністрації від 10 грудня 2001 року
№ 763, про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 3,28 га, розташованої в с. Лука (с. Озерне) Самбірського району Львівської області.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлений 28 серпня 2024 року.
Головуюча суддя
Суд | Самбірський міськрайонний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 19.08.2024 |
Оприлюднено | 12.09.2024 |
Номер документу | 121506215 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
Бікезіна О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні