Постанова

від 21.08.2024 по справі 757/37408/23-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 757/37408/23

провадження № 61-2365св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Приватне акціонерне товариство «Вінницький універмаг»,

особа, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лошадкіна Валерія Олександрівна, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів Мельника Я. С., Гуля В. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг» (далі - ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Вінницький універмаг» (далі - ПрАТ «Вінницький універмаг»), про поділ майна подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», загальною номінальною вартістю 25 448 571,20 грн, а решту - 4 562 простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», загальною номінальною вартістю 11 861,20 грн, визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 має намір продати вказані акції, які є спільним майном подружжя, не має для цього жодних перешкод, може у будь?який час відчужити їх.

Крім цього, відповідач як власник 51 % акцій ПрАТ «Вінницький універмаг» також не має перешкод для внесення змін до відомостей про ПрАТ «Вінницький універмаг» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема щодо організаційно?правової форми товариства, у разі зміни якої предмет позову перестане існувати.

Заявниця зазначила, що відчуження відповідачем ОСОБА_2 акцій до ухвалення рішення по суті спору порушує її права як власника та може призвести до неможливості виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову, а вжиття зазначених заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту її порушених прав.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом:

накладення арешту на 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг»;

заборони будь-яким депозитарним установам вчиняти будь-які облікові операції щодо цих акцій і заборони відповідачу ОСОБА_2 розпоряджатися цими акціями, а також вчиняти будь-які дії та проводити будь-які операції щодо прав на вказані акції, заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг» та заборони вносити будь-які записи до цього реєстру щодо ПрАТ «Вінницький універмаг».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 29 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив.

Наклав арешт на 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», номінальною вартістю 2,60 грн за одну акцію, загальною номінальною вартістю 25 448 571,20 грн, які на момент подання цієї заяви обліковуються на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 .

Заборонив будь-яким депозитарним установам, зокрема, АТ «Райффайзен Банк», ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг», вчиняти будь-які облікові операції, зокрема безумовні, щодо 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», номінальною вартістю 2,60 грн за одну акцію, загальною номінальною вартістю 25 448 571,20 грн.

Заборонив ОСОБА_2 розпоряджатися 9 787 912 штуками простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», номінальною вартістю 2,60 грн за одну акцію, загальною номінальною вартістю 25 448 571,20 грн, зокрема: продавати, дарувати, міняти або іншим способом відчужувати вказані акції, передавати їх в заставу або управління, змінювати депозитарну установу та/або депозитарія, змінювати рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються зазначені акції, та розпорядників цього рахунку, списувати зазначені акції з цього рахунку та/або зараховувати вказані акції на рахунки у цінних паперах інших осіб, а також вчиняти будь-які дії та проводити будь-які операції щодо прав на вказані акції, зокрема, подавати до будь-яких депозитарних установ, зокрема, АТ «Райффайзен Банк», ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр?Консалтинг», будь-які документи щодо виконання будь-яких облікових операцій, включаючи безумовні операції щодо цих акцій.

Заборонив державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг» та заборонив вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг», зокрема щодо організаційно-правової форми ПрАТ «Вінницький універмаг» на підставі рішення загальних зборів ПрАТ «Вінницький універмаг» або уповноваженого ними органу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявниці щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі спроможності заходів, які заявниця просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лошадкіна В. О., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди під час вирішення заяви не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, від 14 червня 2023 року у справі № 372/4262/21 (провадження № 61-11221св22), від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23 (провадження № 61-17469св23).

Заявник зазначає, що суди не звернули уваги на те, що метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є зупинення (перешкоджання) виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у справі № 902/1076/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ «Райффайзен Банк», ПрАТ «Вінницький універмаг», ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії.

Заявник також вказує на відсутність спору з ОСОБА_4 , оскільки права на спірні акції ПрАТ «Вінницький універмаг» обліковуються на рахунку в цінних паперах позивача ОСОБА_4 в АТ «Райффайзен Банк».

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, яка надійшла у квітні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Василевич Д. С., позивач вказує на необґрунтованість вимог касаційної скарги, просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується доводами касаційної скарги, що між сторонами відсутній спір, оскільки ОСОБА_2 заперечував проти позову про поділ майна подружжя, у межах справи № 902/1076/21 звернувся з вимогами про витребування від ОСОБА_4 усіх спірних акцій, а не її половини.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 06 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право на 9 792 474 штуки простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг».

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Райффайзен Банк», ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПрАТ «Вінницький універмаг», про поділ майна подружжя, в якому просила визнати спільною сумісною власністю 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», загальною номінальною вартістю 25 448 571,20 грн, а решту - 4 562 простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», загальною номінальною вартістю 11 861,20 грн, визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Також суди встановили, що Господарський суд Вінницької області рішенням від 14 жовтня 2022 року у справі № 902/1076/21 задовольнив позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ «Райффайзен Банк», ПрАТ «Вінницький універмаг», ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр?Консалтинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3

Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 9 792 474 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ «Вінницький універмаг», які перебувають на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк».

Зобов`язав АТ «Райффайзен Банк» провести безумовну облікову операцію списання 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ «Вінницький універмаг», які перебувають на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк».

Зобов`язав ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр?Консалтинг» провести безумовну облікову операцію зарахування 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ «Вінницький універмаг» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 у депозитарній установі ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг».

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17 березня 2023 року у справі № 902/1076/21 апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнив, рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року.

Верховний Суд постановою від 12 липня 2023 року у справі № 902/1076/21 касаційну скаргу ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр?Консалтинг» задовольнив частково. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2023 скасував. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року залишив у силі.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 03 листопада 2023 року у справі № 902/1076/21 апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_5 , до якої приєдналася ОСОБА_1 , на рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року закрив.

Верховний Суд постановою від 18 липня 2024 року у справі № 902/1076/21 касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 листопада 2023 залишив без змін.

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 01 жовтня 2021 року у справі № 902/1076/21 задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Наклав арешт на 9 792 474 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування ПрАТ «Вінницький універмаг», які перебувають на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк».

Заборонив депозитарним установам, у тому числі ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг», АТ «Райффайзен Банк», здійснювати будь-які депозитарні операції, зокрема облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів у кількості 9 792 474 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування ПрАТ «Вінницький універмаг».

Заборонив ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії та проводити будь-які операції щодо прав на цінні папери у кількості 9 792 474 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування ПрАТ «Вінницький універмаг», зокрема: продавати, дарувати, міняти або іншим способом відчужувати вказані акції, передавати їх у заставу або управління, змінювати депозитарну установу та/або депозитарія, змінювати рахунок у цінних паперах, на якому зберігаються зазначені акції, та розпорядників цього рахунку, списувати зазначені акції з цього рахунку та/або зараховувати вказані акції на рахунки в цінних паперах інших осіб.

Заборонив державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг» та заборонив вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг», зокрема щодо організаційно-правової форми ПрАТ «Вінницький універмаг» на підставі рішення загальних зборів ПрАТ «Вінницький універмаг» або уповноваженого ними органу.

12 травня 2024 року Господарський суд Вінницької області у справі № 902/1076/21 видав накази на виконання рішення від 14 жовтня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально?правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (частини шоста-восьма статті 153 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (подібні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 923/826/19, від 05 серпня 2022 року у справі № 905/447/22, від 24 травня 2022 року у справі № 911/2719/21, від 13 квітня 2021 року у справі № 910/15607/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку заявник посилався у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень, вказано: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено: «При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 908/309/21, від 04 листопада 2021 року у справі № 907/416/21, від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20, від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21 (адміністративне провадження №№ К/990/25212/22, К/990/27365/22) вказано: «Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судове рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

[…] Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12, 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Райффайзен Банк»), ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр?Консалтинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПрАТ «Вінницький універмаг», про поділ майна подружжя, а саме 9 792 474 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг»;

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», заборонити будь-яким депозитарним установам вчиняти будь-які облікові операції щодо цих акцій, заборонити ОСОБА_2 розпоряджатися ними, а також вчиняти будь-які дії та проводити будь-які операції щодо прав на ці акції, заборонити суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг», заборонити вносити будь-які записи до реєстру щодо ПрАТ «Вінницький універмаг»;

суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вважав обґрунтованими доводи позивача про те, що для забезпечення можливості виконання рішення суду у разі його задоволення, а також ефективного захисту прав та інтересів позивача, існує потреба у вжитті заходів забезпечення позову щодо 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», які позивач просить визнати спільною сумісною власністю, зокрема накладенні на них арешту, що унеможливить їх відчуження, забороні будь-яким депозитарним установам вчиняти будь-які облікові операції щодо цих акцій, що унеможливить виконання ними відповідних депозитарних операцій, а також вчиняти будь-які дії та проводити будь-які операції щодо прав на вказані акції, що унеможливить як вчинення ним відповідних правочинів щодо розпорядження спірними акціями, так і подання ним документів на виконання таких правочинів;

суди також вважали обґрунтованими доводи позивача щодо існування загрози унеможливлення виконання рішення суду у випадку зміни організаційно-правової форми ПрАТ «Вінницький універмаг», зміни розміру статутного капіталу тощо, внаслідок чого предмет спору перестане існувати у тому вигляді, який існує на момент подання позивачем заяви про забезпечення позову, тому задовольнили заяву позивача і в частині забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг» та заборони вносити будь-які записи до реєстру щодо ПрАТ «Вінницький універмаг».

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів, враховуючи таке.

Суд першої інстанції залишив поза увагою наявність рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у справі № 902/1076/21, яким витребувано від ОСОБА_1 9 792 474 штуки простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг», зобов`язано АТ «Райффайзен Банк» провести безумовну облікову операцію їх списання з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк», зобов`язано ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг» провести безумовну облікову операцію зарахування 9 792 474 штук вказаних акцій на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 у депозитарній установі ТОВ «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг».

Вказане рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у справі № 902/1076/21 набрало законної сили після перегляду в касаційному порядку постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2023 року, за результатом якого Верховний Суд постановою від 12 липня 2023 року вказане рішення залишив у силі. Тобто рішення про задоволення позову ОСОБА_2 у вказаній справі було чинним на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову у справі, яка переглядається, та на час розгляду судами цієї заяви.

Суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що рішення Господарського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у справі № 902/1076/21 не має братися до уваги під час розгляду судом заяви про забезпечення позову, та що суд має лише оцінювати спроможність цих заходів забезпечити можливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не врахував, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення у наведеній справі № 902/1076/21, яке набрало законної сили.

Так, згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України основним принципом цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91, § 40) зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено: «Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.».

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, всі обставини справи та обґрунтування ОСОБА_1 щодо спроможності заходів, які заявниця просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає неправильним забезпечувати позов у цій справі шляхом фактичного зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Необґрунтованість заявленого способу забезпечення позову шляхом накладення арешту на 9 787 912 штук простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Вінницький універмаг» підтверджується і тим, що станом на час звернення до суду із цією заявою вказані акції обліковуються на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 , тобто належать позивачу, а не відповідачу у справі.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що існує загроза щодо розпорядження ОСОБА_2 спірними акціями, які на час подання заяви належать заявниці, а не відповідачу, є безпідставними.

Наведене свідчить про спрямованість вжитих заходів забезпечення позову саме на невиконання судового рішення про витребування спірних акцій з володіння ОСОБА_1 , проведення операції їх списання з рахунку ОСОБА_1 та зарахування на рахунок ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Вінницький універмаг» та заборони вносити будь-які записи до цього реєстру щодо ПрАТ «Вінницький універмаг», не врахував, що такі заборони вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01 жовтня 2021 року у справі № 902/1076/21 та діяли на час розгляду місцевим судом справи, яка переглядається. Суд апеляційної інстанції на вказані порушення норм процесуального права уваги не звернув.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лошадкіна В. О., знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку, висновки судів про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 151, 152 ЦПК України.

Резюмуючи, Верховний Суд встановив існування достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час вирішення питання про забезпечення позову за встановлених фактичних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом наведених правових норм, а також статті 142 ЦПК України (якою врегульовано питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду), судові витрати підлягають розподілу між сторонами під час ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті. Якщо судом касаційної інстанції переглядається судове рішення, яким не закінчено розгляд справи по суті, то цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов`язаних з розглядом апеляційної та/або касаційної скарги, а розподіл таких витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України, тобто в залежності від задоволення чи відмови в задоволенні позову.

Судовим рішенням щодо забезпечення позову розгляд справи по суті не закінчується, а судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом апеляційної та касаційної скарг мають бути розподілені судом першої інстанції за загальними правилами розподілу судових витрат в залежності від задоволення чи відмови в задоволенні позову.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лошадкіна Валерія Олександрівна, задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк