Рішення

від 09.09.2024 по справі 140/5432/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5432/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державне підприємство Національні інформаційні системи, Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська Облспоживспілка про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мінюст) про визнання протиправним та скасування пунктів, 3, 5 наказу від 25.04.2024 № 1230/5 Про задоволення скарги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду скарги ТзОВ «Волинська облспоживспілка» її було задоволено частково. Пунктами 3, 5 наказу від 25.04.2024 № 1230/5 Про задоволення скарги, позивачу було анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання пункту 3 даного наказу було покладено на ДП «Національні інформаційні системи».

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним, не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в цій частині, оскільки рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023 нею здійснено у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та по наявних на день реєстрації відомостях у реєстрі.

Звертає увагу на те, що ні Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952- IV (далі Закон №1952-IV), ні Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою КМ України № 1127 від 25.12.2015 (далі Порядок №1127) не зобов`язують державного реєстратора здійснювати самостійний пошук судових рішень у Єдиному реєстрі судових рішень. Зазначає, що реєстратор не є суб`єктом, що здійснює правовий аналіз документа, який викладений у відповідності до вимог чинного законодавства, та який дає змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Вказує на те, що відповідач зважаючи на обставини справи не мотивовано застосував до неї найбільш суворий вид стягнення, який не є співмірним вчиненому порушення та є несправедливим. З цих підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також до участі в справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство Національні інформаційні системи (далі ДП «Національні інформаційні системи») ( т.1 а.с.190).

11.06.2024 ухвалою суду у справу залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська Облспоживспілка (далі ТзОВ «Волинська Обспоживспілка») (т.2 а.с.96).

У відзиві на позов представник відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи таке.

В ході колегіального розгляду скарги ТзОВ «Волинська Обспоживспілка» Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Мінюсту (далі Колегія) було встановлено, що позивачем всупереч наявному в реєстрі зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій будо вчинено дії щодо реєстрації прав на нерухоме майно, відносно якого існувала така заборона.

Зазначає, що при вчиненні реєстраційних дій реєстратором не було здійснено пошуків відомостей Державного реєстру прав, в результаті чого не було встановлено зареєстрованого в спеціальному реєстрі обтяження на майно. Також при розгляді скарги було встановлено, що подані під час реєстрації документи не відповідали вимогам Закону, оскільки вони містили дані про учасника, який на момент прийняття рішення не вийшов з учасників товариства «Ковельська оптово торгова база».

Вказує на те, що зважаючи на встановлені під час розгляду факти прийняття рішення реєстратором №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023 із порушенням вимог Закон №1952- IV, що допущені порушення не є формальними, (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, та виходячи із того, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Мінюстом рішень, передбачених пунктами 2,3 частини 7 ст. 37 даного Закону, відповідачем правомірно анульовано доступ позивачу до реєстру.

З посиланням на норми чинного законодавства звертає увагу на те, що оспорюваний наказ є мотивованим, а застосований вид стягнення відповідає характеру вчиненого порушення.

Вважає, що при розгляді скарги та накладення стягнення на реєстратора ними повністю дотримано вимоги чинного законодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача зазначила, що підприємство згідно з нормативними документами визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів. ДП НАІС виконує функції технічного адміністратора Єдиних та Державних реєстрів.

Пунктом 3 наказу від 25.04.2024 № 1230/5 Про задоволення скарги ОСОБА_1 було анульовано доступ до Державного реєстру прав. Відповідно до ст.37-1 Закону №1952- IV, технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень про тимчасове блокування/анулювання доступу державного реєстратора прав забезпечує їх негайне виконання. Після надходження відповідного наказу ними були проведені дії щодо анулювання доступу позивачу.

Третьою особою ТзОВ «Волинська облспоживспілка» пояснень подано не було.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач працювала з 08.04.2016 на посаді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Підгайцівської сільської ради, а з 01.11.2023 переведена на посаду державного реєстратора відділу з питань організації діяльності Центру надання адміністративних послуг Підгайцівської сільської ради (а.с.21-23).

Рішеннями державного реєстратора Гедз М.М. про реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 69546630 (т.1 а.с.50) , 69552387 (т.1 а.с.60) від 02.10.2023 та № 69787491 (т.1 а.с.79), № 69787786 (т.1 а.с.90), № 69789042 (т.1 а.с.102) від 18.10.2023 проведено державну реєстрацію переходу права власності на склади від ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» до ОСОБА_2 , розташованих у м. Ковелі по вул. В.Кияна, 9.

21.11.2023 до Мінюсту надійшла скарга ТзОВ «Волинська облспоживспілка» щодо правомірності проведення реєстраційних дій переходу права власності на склади від ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» до ОСОБА_2 та скасування рішень про реєстрацію речових прав №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023 (т.2 а.с. 12-15).

За результатами розгляду скарги Колегією прийнято висновок, яким вона рекомендує скаргу товариства задовольнити частково. Визнано прийнятими з порушеннями вимог Закону №1952- IV та анулювано рішення №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023 державного реєстратора Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області ОСОБА_1 , анульовано доступ державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в іншій частині вимог відмовлено.

У мотивувальній частині висновку Колегії наведено обґрунтування прийнятого рішення та вказано на те, що при прийнятті даних рішень державним реєстратором не було дотримано вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме проігноровано наявність в реєстрі заборон на відчуження майна, невідповідність поданих на реєстрацію документів вимогам чинного законодавства та за таких обставин, відповідно до ст.24 даного Закону наявності підстав для відмови в державні реєстрацій прав на нерухоме майно.

Також у даному висновку із посиланням на норми чинного законодавства та обставини справи наведено обґрунтування для застосування заходу реагування у виді анулювання ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав (т.2 а.с.68 зворот -71).

Пунктами 1, 2 Наказу від 25.04.2024 № 1230/5 Про задоволення скарги (т.1 а.с. 44, т.2 а.с.68) скаргу ТзОВ «Волинська облспоживспілка» задоволено частково та визнано прийнятими з порушеннями вимог Закону №1952- IV та анулювати рішення №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023 державного реєстратора Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області Гедз М.М.

Відповідно до пунктів 3,5 даного наказу анульовано доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і виконання пункту 3 наказу покладено на ДП «Національні інформаційні системи».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.2 ч.1 ст.2 даного Закону Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7 частини першої статті 7 Закону N 1952-IV Міністерство юстиції України: забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 10 Закону N 1952-IV державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Абзацом 1 частини 1 статті 37 даного Закону встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону Міністерство юстиції України розглядає: скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Пунктом 1 «Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції «, затверджених Постановою КМ України № 1128 від 25.12.2015 (далі Порядок №1128) визначено, що він визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Як вбачається із п.9 даного Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п.13 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Вказаними нормами Закону визначено, що саме Міністерство юстиції України здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, здійснює розгляд скарг та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Також вищевказаним Порядком передбачено процедуру розгляду скарг на дії, рішення державного реєстратора.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки по скарзі ТзОВ «Волинська облспоживспілка» Колегією було встановлено, що ОСОБА_1 при прийнятті рішень №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023 було допущено порушення вимог Закон №1952- IV.

Вищевказаними рішеннями було зареєстровано перехід права власності на склади від ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» до ОСОБА_2 .

Аналізуючи зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено порушення позивачем законодавства у сфері реєстрації прав при прийняті даних рішень, а пункти 3, 5 спірного наказу відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону N 1952-IVдержавний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

Абзацом 3 частини 1 статті 16 даного Закону визначено, що у базі даних заяв також реєструються судові рішення, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про заборону вчинення реєстраційних дій, судові рішення про скасування відповідних судових рішень, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Аналогічна норма передбачена абз.1 п.5 «Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженого Постановою КМ України №1141 від 26.10.2011 ( далі Порядок №1141), а саме, що у базі даних заяв формуються та/або реєструються заяви у сфері державної реєстрації прав, реєструються судові рішення щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій з присвоєнням програмними засобами ведення Державного реєстру прав кожній окремій заяві (судовому рішенню) реєстраційного номера та фіксуванням дати і часу реєстрації.

Тобто, за змістом вказаних нормативних актів вбачається, що судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, так і судові рішення про скасування заборони на вчинення дій обов`язково реєструються в Державному реєстрі.

Пункт 2 частини 3 статті 10 даного Закону встановлює обов`язок щодо необхідності державному реєстратору перевірки документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 25 Закону N 1952-IVпроведення реєстраційних дій зупиняється на підставі: 1) судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Як встановлено п.17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України №1127 від 25.12.2015 (далі Порядок №1127) уразі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване відповідне судове рішення чи заяву.

Отже, при здійсненні реєстраційних дій державний реєстратор зобов`язаний здійснити перевірку даних щодо майна, яке підлягає реєстрації в тому числі, наявність судових рішень щодо його відчуження.

В матеріалах справи наявні докази про те, що на момент вчинення позивачем реєстраційних дій, в реєстрі були наявні дані щодо зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій (реєстраційні номери заяв 56543182,56544224,56544587,56545015,56545353), які були внесені на підставі ухвали ПівнічноЗахідного апеляційного господарського суду про забезпечення позову від 02.08.2023 у справі № 903/244/23.

Про вказане свідчать відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, які містяться в реєстраційних справах (т.2 а.с.130-132, 179-182).

На момент вчинення позивачем реєстраційних дій по спірному майну у базі даних заяв Державного реєстру не було зареєстровано судового рішення про скасування заборони на вчинення реєстраційних дій.

Вказана обставина була відома ОСОБА_1 після формування відомостей з бази даних.

Таким чином, в порушення вищевказаних нормативних актів, не дивлячись на наявність в реєстрі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій та обов`язку за таких обставин щодо їх зупинення, нею було проведено державну реєстрацію майна.

Відтак враховуючи наведене суд вважає обгрунтованими висновки Колегії в цій частині щодо наявності порушень зі сторони державного реєстратора при вчиненні нею реєстраційних дій.

При цьому суд вважає, що доводи позивача про те, що жодним нормативним документом не передбачено обов`язку державного реєстратора щодо пошуку судових рішень в реєстрі не обґрунтованими, оскільки необхідність здійснення такого пошуку чітко регламентовано ст.10 Закону, п.17 Порядку №1127.

Суд звертає увагу на те, що у реєстраційних справах, долучених до матеріалів справи, містяться відповідні відомості по пошуку відповідних судових рішень, здійснених позивачем при здійсненні реєстраційних дій, що ще раз підтверджує необхідність їх вчинення.

Крім того, під час проведення перевірки рішень позивача Колегією було встановлено, що ОСОБА_1 не здійснено пошуків відомостей Державного реєстру прав, в результаті чого не встановлено зареєстрованого в спеціальному розділі Державного реєстру прав обтяжень (заборона на нерухоме майно) від 16.10.2023 №52134374, відповідно до якого ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» заборонено вчиняти дії щодо відчуження об`єктів нерухомості, що належать йому на праві власності, яка була накладена на підставі ухвали ПівнічноЗахідного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 у справі №903/1040/23 та невідповідність поданих документів на реєстрацію вимогам законодавства, оскільки акт приймання передачі містив відомості про учасника, який на момент прийняття оскаржуваних рішень не вийшов з учасників даного товариства.

Перевіряючи на відповідність даного висновку Колегії вимогам закону, суд виходить з такого.

Пунктами 4, 5 ч.1 ст. 18 Закону № 1952-IVвизначено, що Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Судом вже вказувалось на те, що таке Державний реєстр прав та, які відомості він містить.

Абзацом 5 пункту 1 частини 1 статті 2 даного Закону визначено, що обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Вимоги ст.10 Закону визначають обов`язок державного реєстратора щодо пошуку наявності обтяжень на нерухоме майно та перевірку поданих на реєстрацію документів.

Статтею 24 Закону визначено, що наявність обтяження на майно є підставою для відмови в його реєстрації.

Отже на державного реєстратора покладено обов`язок щодо перевірки наявності/відсутності обтяжень прав на нерухоме майно, перевірити наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

Зміст пунктів 8 Порядку №1127, пунктів 4, 21 Порядку №1141 передбачають обов`язок державного реєстратора щодо пошуку, в тому числі, заборон по судових рішеннях, обтяжень не по одному ідентифікатору, а по декількох.

Таким чином при здійсненні реєстраційних дій про перехід права власності на нерухоме майно від ТзОВ «Ковельська оптовоторгова база» до ОСОБА_2 ОСОБА_1 , виходячи із вищевказаних норм законодавства, повинна була здійснити наявність обтяжень в тому числі по юридичній особі, чого нею зроблено не було.

Наявні в справі матеріали, в тому числі копії реєстраційних справ підтверджують наявність обтяжень щодо заборони вчинення дій по відчуженню нерухомого майна товариства на час здійснення реєстрації речових прав позивачем.

Отже, за таких обстави реєстратор в силу ст.24 Закону повинна була відмовити в здійсненні реєстраційних дій, а не приймати рішення про реєстрацію речових прав.

Також суд вважає, правильним висновок відповідача про те, що на момент прийняття оскаржуваних рішень (18.10.2023) подані документи не відповідали вимогам чинного законодавства, а саме, акт приймання передачі майна містив дані про учасника, який на той момент не вийшов з учасників ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база», що є порушенням ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

При цьому суд наголошує, що перевірка документів на відповідність чинному законодавству є обов`язком реєстратора.

Вказана обставина належними та допустимими доказами позивачем спростована не була.

Суд зазначає, що при розгляді скарги ТзОВ «Волинська облспоживспілка», перевірці обґрунтованості доводів скаржника та надання їм правової оцінки, відповідачем було повністю дотримано вимоги та процедуру, визначену Порядком №1128, а висновки відповідача, який прийнятий ним за результатами її розгляду, відповідають фактичним обставина та є обґрунтованими.

Висновок Колегії, який прийнято є мотивованим та містить аналіз та правову оцінку допущеним реєстратором порушенням з посиланням на наявні докази та норми законодавства.

Що стосується доводів позивача щодо невідповідності обраного відповідачем виду стягнення важкості вчиненим нею порушень, то суд вказує на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 37 цього Закону визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).

Як встановлено п.1 ч.7 ст.37 Закону N 1952-IV у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про: визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини 7 даного Закону визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є: Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначенихпунктами 1,2-1,4частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;

Абзацом 9 пункту 1 частини 7 статті 37 Закону передбачено, що одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбаченихпунктами 4-6цієї частини, а саме: тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Зважаючи на те, що під час розгляду скарги відповідачем було констатовано наявність допущених ОСОБА_1 порушень вимог закону при прийнятті рішень про реєстрацію речових прав №№ 69546630, 69552387 від 02.10.2023, №№ 69787491, 69787786, 69789042 від 18.10.2023, а саме, що вони прийняті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав та з порушенням загальних засад державної реєстрації прав (п.п.1,4 ч.1 ст.3 гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом), що призвело до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав у відповідача були наявні підстави, визначені ст.37 Закону N 1952-IV для прийняття рішення про анулювання ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому суд зауважує, що висновок відповідача містить мотивацію та обґрунтування необхідності застосування такого заходу виду стягнення, виходячи з встановлених під час розгляду скарги порушень, допущених реєстратором при прийняті вказаних рішень.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність прийняття п. 3 наказу від 25.04.2024 № 1230/5 Про задоволення скарги, при цьому, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Слід зазначити, що анулювання доступу до Державного реєстру прав є технічною дією, яка вчиняється технічним адміністратором після надходження відповідного рішення.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державне підприємство Національні інформаційні системи, Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська Облспоживспілка про визнання протиправним та скасування наказу в частині відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк