Рішення

від 26.04.2024 по справі 160/3797/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 рокуСправа №160/3797/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л+К» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

09.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Л+К» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.09.2023 №00265710706, №00264400706, №00261920706 та №00260140706;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відшкодування ТОВ «Л+К» податку на додану вартість у сумі 324360,00 (триста двадцять чотири тисячі триста шістдесят, 00) грн заявленого до відшкодування у квітні 2023 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 23.08.2023 по 05.09.2023 працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Л+К» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 366 004 грн, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 324 360 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами проведеної перевірки 12.09.2023 відповідачем було складено акт №3192/04-36-07-06/21926486. Актом перевірки встановлено порушення платником податків пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по ТМЦ, що використані не в господарській діяльності підприємства (виробничі запаси), які придбані впродовж перевіряємого періоду, на суму ПДВ 1 715 559 грн; не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в ЄРПН на суму ПДВ 1 715 559 грн; занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 113 191 грн; завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за квітень 2023 року на 1 430 967 грн; завищено від`ємне значення з ПДВ за квітень 2023 року на 41 644 грн. На підставі вказаного акту перевірки №3192/04-36-07-06/21926486 від 12.09.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області 19.09.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення: №00265710706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 324 360 грн та застосовано 81 090 грн штрафної санкції; №00264400706, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 41 644 грн; №00261920706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 11 497 грн за основним зобов`язанням, а також застосовано штрафні санкції в сумі 2 874,25 грн; №00260140706, яким застосовано штраф 3 400 грн за нереєстрацію податкових накладних. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках, зроблених в акті документальної позапланової виїзної перевірки №3192/04-36-07-06/21926486 від 12.09.2023, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 заяву адвоката Мурашко Ірини Валентинівни про відкликання позовної заяви у справі №160/3797/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л+К» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Л+К» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду, 16.02.2024 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.03.2024 представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 366 004 грн, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 324 360 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків встановлено порушення платником податків пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого: не нараховано податкові зобов?язання з ПДВ по ТМЦ, що використані не в господарській діяльності підприємства (виробничі запаси), які придбані впродовж перевіряємого періоду, за вересень 2022 року - квітень 2023 року на суму ПДВ 1 715 559,00 грн; не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ДВ 1 715 559,00 грн; занижено податкові зобов?язання з ПДВ за жовтень 2022 року - квітень 2023 року на 113 191,00 грн; завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ на 1 430 967,00 грн по періодах: вересень 2022 року - квітень 2023 року, в т.ч. зайво відшкодованого на момент проведення перевірки 1 106 607,00 грн по періодах: вересень 2022 року - березень 2023 року; завищено від?ємне значення з ПДВ за квітень 2023 року на 41 644,00 гривні. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2023 №00265710706, №00264400706, №00261920706 та №00260140706. Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

02.04.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Л+К» (ІК в ЄДРПОУ 21926486) зареєстровано 21.12.1994 у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Видами економічної діяльності ТОВ «Л+К» є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Л+К» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.05.2023 №9115941067 (далі - декларація) від?ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 366 004,00 грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету у сумі 324 360,00 грн, за результатами якої складено акт від 14.07.2023 №2570/04-36-07-06/21926486.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Л+К» вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, г. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від?ємного значення з ПДВ за квітень 2023 року на 41 644,00 грн; заниження податкових зобов?язання з ПДВ на 122 040,00 грн по періодах: вересень 2022 року - квітень 2023 року; завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ на 1 450 314,00 грн по періодах: вересень 2022 року - квітень 2023 року, в т.ч. зайво відшкодованого на момент проведення перевірки 1 125 954,00 грн за вересень 2022 року - березень 2023 року.

Разом з тим, до ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення ТОВ «Л+К» від 04.07.2023 №16 (вх. №77256/6 ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.08.2023) до акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Л+К» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від??ємного значення з податку на додану вартість у сумі 366 004,00 грн, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 324 360,00 грн, з урахуванням періодів формування від?ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, та надані додаткові документи.

Під час розгляду заперечення були проаналізовані додаткові документи, які не були надані під час документальної позапланової виїзної перевірки. У зв?язку з нововиявленими фактами, які потребують додаткового дослідження, прийнято рішення про проведення додаткової перевірки щодо спірних питань відповідно до шт. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

На підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Л+К» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від?ємного значення з податку на додану вартість у сумі 366 004,00 грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету у сумі 324 360,00 грн, з урахуванням періодів формування від?ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 12.09.2023 №3192/04-36-07-06/21926486 (далі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Л+К» вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст. 200 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого: не нараховано податкові зобов?язання з ПДВ по ТМЦ, що використані не в господарській діяльності підприємства (виробничі запаси), які придбані впродовж перевіряємого періоду, за вересень 2022 року - квітень 2023 року на суму ПДВ 1 715 559,00 грн; не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1 715 559,00 грн; занижено податкові зобов?язання з ПДВ за жовтень 2022 року - квітень 2023 року на 113 191,00 грн; завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ на 1 430 967,00 грн по періодах: вересень 2022 року - квітень 2023 року, в т.ч. зайво відшкодованого на момент проведення перевірки 1 106 607,00 грн по періодах: вересень 2022 року - березень 2023 року; завищено від?ємне значення з ПДВ за квітень 2023 року на 41 644,00 гривні.

В акті перевірки зазначено, що у ході проведення перевірки встановлено невідповідності даних складського обліку (місячні звіти по складському та управлінському обліку) даним бухгалтерського обліку по оборотно-сальдовим відомостям по рахунку 201 та регістрам бухгалтерського обліку за відповідні періоди (детально наведено в акті перевірки).

В акті перевірки наведено аналіз руху лісоматеріалів за даними складського обліку за звітами ЛМ-1 з даними бухгалтерського обліку по рахунку 201 (колода - за складським обліком, круглі лісоматеріали дуб кл.як.D та кл.як.С - за бухгалтерським обліком).

Порівнянням даних складського та даних бухгалтерського обліку встановлено розбіжності по обліку та руху «дуб» у визначенні складського обліку з «круглі лісоматеріали дуб кл.як.D» та «круглі лісоматеріали дуб кл.як. С» - у бухгалтерському.

За даними складського обліку «Отчет ЛМ-1» залишок станом на 01.09.2022 «дуб» у кількостi 33,948 м3, станом на 30.04.2023 - 100,092 м3. За даними бухгалтерського обліку (рахунок 201) станом на 01.09.2022р. «круглі лісоматеріали дуб кл.як.D» у кількості 192,83 м3, станом на 30.04.2023 - 338,914 м3, «круглі лісоматеріали дуб кл.як.С» станом на 01.09.2022 у кількості 34,647 м3, станом на 30.04.2023 - 55,086 м3, разом «круглі лісоматеріали дуб» по рахунку бухгалтерського обліку 201 станом на 01.09.2022 у кількості 227,477 м3, станом на 30.04.2023 - 394,000 м3.

Таким чином, розбіжність між даними складського обліку та даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2022 становить 193,529 м3, станом на 30.04.2023 - 293,908 м3.

Також, в акті перевірки наведено аналіз даних складського обліку за звітами ДС (движение сырой доски) і СД (движение сухой доски) та бухгалтерського обліку по рахунку 201 дошки (доски).

Порівнюючи дані складського обліку та дані бухгалтерського обліку (вибірково), встановлено розбіжності по обліку та руху дошки, а саме:

- за даними складського обліку «Отчет СД» залишок станом на 01.09.2022 «Орех 26» у кількості 2,316 м3, станом на 30.04.2023 - 21,880 м3. За даними бухгалтерського обліку (рахунок 201) станом на 01.09.2022 «Доска Орех 26 мм» у кількості 42,175 м3, станом на 30.04.2023 - 65,623 м3. Таким чином розбіжність між даними складського обліку та даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2022 становить 39,859 м3, станом на 30.04.2023 - 43,743 м3;

- за даними бухгалтерського обліку (рахунок 201) станом на 01.09.2022 та 30.04.2023 обліковується залишок «Доска н/о сух.клен 30» у кількості 0,473 м3, тоді як за даними складського обліку «Отчет ДС» або «Отчет СД» залишки «Доска н/о сух.клен 30» взагалі відсутні.

Крім цього, ідентифікувати рух та залишки дошки з дубу взагалі неможливо, в складському обліку відсутній розподіл деревини за сортністю, як це відображено в бухгалтерському обліку, а також, розміри дошок складського обліку не співпадають з розмірами зазначеними в бухгалтерському обліку за перевіряємий період.

Порівнянням даних складського та бухгалтерського обліку перевіркою встановлено розбіжності по обліку та руху відходів виробництва в перевіряємому періоді.

На підставі вищевикладеного, в порушення вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ТОВ «Л+К» не нараховано податкові зобов?язання з ПДВ по ТМЦ, що використані не в господарській діяльності підприємства (виробничі запаси), які придбані впродовж перевіряємого періоду, за вересень 2022 року - квітень 2023 року на суму ПДВ 1 715 559,00 грн та в порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1 715 559,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято та направлено ППР від 19.09.2023 №00265710706 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, у розмірі 324 360,00 грн та застосування 81 090,00 грн штрафної санкції, №00264400706 про зменшення розміру від?ємного значення суми податку на додану вартість на 41 644,00 грн, №00261920706 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на додану вартість на 14 371,25 грн (основний платіж - 11 497,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 2 874,25 грн), №00260140706 про застосування 3 400,00 грн штрафної санкції за відсутність складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Не погодившись з правомірністю означених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №26 від 07.11.2023.

Рішенням ДПС України №38187/6/99-00-06-01-04-06 від 27.12.2023 податкові повідомлення-рішення від 19.09.2023 №00265710706, №00264400706, №00261920706 та №00260140706 залишені без змін, а скарга ТОВ «Л+К» - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 ПК України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені даною статтею.

Судом встановлено, що позивачем до податкової перевірки було надано первинні бухгалтерські документи, а саме: банківські виписки, накладні, вантажно-митні декларації, рахунки, міжнародні рахунки (Інвойси), акти прийому-передачі наданих послуг, товаро-транспортні накладні (в тому числі й ТТН на деревину з Державних лісових господарств України затвердженою форми ЕО-6 з QR-кодами), договори та контракти, додаткові угоди, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), оборотно-сальдові відомості, Накази, Положення, Технологічні карти виробництва, калькуляції на всі види продукції власного виробництва, норми списання тощо.

Жодних недоліків у наданій позивачем документації податковим органом виявлено не було, Акт перевірки таких зауважень не містить.

Всі первинні та зведені документи, надані до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, містять всі обов?язкові елементи, в тому числі - інформацію про зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, обсяги, відповідальних осіб, тощо.

Означені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за №88), у зв`язку з чим підлягають обов?язковому врахуванню як у бухгалтерському, так і в податковому обліку ТОВ «Л+К». Первинні документи цілком відображають реальний рух активів, є достовірними, цілком підтверджують реальність та факти здійснення господарської діяльності підприємства відповідно до КВЕД (основний код ВЕД - 31.09 - Виробництво інших меблів, а саме комплектуючих частин до меблів з деревини).

За результатами роботи у квітні місяці 2023 року ТОВ «Л+К» було заявлено до відшкодування 324 360,00 грн.

Зазначена сума від`ємного значення з ПДВ складається з наступних сум:

- 110570,80 грн ТОВ «Л+К», імпорт дошки горіху з Німеччини для власних виробничих потреб, для виробництва продукції;

- 85132,53 грн ДСГП «Ліси України», купівля сировини (необроблена деревина (кругляк)) через державний аукціон;

- 64532,57 грн ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», оплата за використання електричної енергії на виробництві ТОВ «Л+К»;

- 16298,92 грн ТОВ «Мультифарб лтд», купівля партії клею для власних виробничих потреб, для виробництва продукції;

- 14602,76 грн АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»;

- 13467,65 грн ТОВ «Лідертул», купівля шліфувальних матеріалів для власних виробничих потреб, для виробництва основної продукції;

- 11844,06 грн ТОВ «Інтершпон», купівля шпону для власних виробничих потреб, для виробництва продукції;

- 711,72 грн ПНВП «Югмаштехнологія», купівля пакувальних матеріалів для власних виробничих потреб, для пакування виробленої ТОВ «Л+К продукції;

- 701,06 грн ТОВ «Ганза-Флекс», купівля ремонтних запчастин для поточного ремонту гідравлічної системи на верстаті;

- 289,34 грн ТОВ «Вікінг», послуги терміналу для розмитнення горіху, який прибув з Німеччини; 209,00 грн ТОВ «Елько+», загострення виробничого інструменту.

Всі господарські операції по зазначеним сумам фактично відбулися, підтверджуються належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку, що також не заперечувалося ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Порушень при реєстрації податкових накладних не було, всі податкові накладні були зареєстровані належним чином та включені у реєстр податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України у повному обсязі.

Стосовно розбіжностей між бухгалтерським та управлінським обліками, на чому акцентує увагу відповідач у Акті перевірки та є посилання у Рішенні ДПС України від 27.12.2023р №38187/6/99-00-06-01-04-06 від 27.12.2023, то з цього приводу слід зазначити, що бухгалтерський облік сировини ведеться нормативно, на підставі затверджених на підприємстві технологічних процесів затверджених на виробництві. Списання сировини здійснюється нормативно по факту виробленої продукції, що є чітким та зрозумілим методом обчислення використаних матеріалів на виробництві.

Дані бухгалтерського обліку відповідають вимогам п. 44.1. ст. 44 ПК України, показники податкової звітності сформовані на підставі даних підтверджених належними первинними документами у повному обсязі.

В свою чергу, управлінський облік є виключно внутрішнім обліком та ведеться на розсуд підприємства, в зручній для підприємства формі, для додаткового внутрішнього контролю, та не є первинним документом ведення бухгалтерського обліку, тому його помісячне часткове неспівпадіння з бухгалтерським обліком, не може бути підставою для визначення діяльності ТОВ «Л+К» як негосподарської, фіктивної чи неврахування частини сировини як такої, яка не була використана у господарській діяльності ТОВ «Л+К».

У ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Особливість управлінського обліку полягає в тому, що на нього не поширюються вимоги стандартів, таких як Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, (НП(С)БО), міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) чи інші нормативні документи.

Управлінський облік це внутрішня система обліку, де всі облікові правила та методи встановлюються самим підприємством відповідно до його потреб. Інформація управлінського обліку визначається внутрішніми потребами керівництва і вона може включати не тільки бухгалтерські дані, але й будь-яку іншу інформацію, важливу для керівництва конкретної компанії/ підприємства. Зазвичай управлінський облік підприємства формується та постачається з тих самих бухгалтерських рахунків, однак, може надавати більшу глибину та розширену інформацію з більшою деталізацією та інформативністю.

З огляду на викладене, висновки податкового органу стосовно розбіжностей між бухгалтерським та управлінським обліками ТОВ «Л+К» є безпідставними.

На момент перевірки ТОВ «Л+К» в акті інвентаризації, проведеної на вимогу відповідача, не було виявлено нестачі придбаних товарів у бухгалтерському обліку, обсяг деревини на період виробничих процесів, облічується у вигляді колод та при перерахунку через затверджений виробничій коефіцієнт виходу готової продукції з деревини, у зворотному напрямку, дані повністю співпадають.

Наведене вище вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутній факт використання будь-яких ТМЦ в не господарській діяльності.

Зважаючи на встановленні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов переконання, що висновки контролюючого органу щодо завищення бюджетного відшкодування у квітні 2023 у сумі 324 360,00 грн; завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 41 644,00 грн; заниження податкових зобов`язань у сумі 11 497 грн та, відповідно накладений штраф у сумі 3400,00 грн є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.09.2023 №00265710706, №00264400706, №00261920706 та №00260140706.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відшкодування ТОВ «Л+К» податку на додану вартість у сумі 324360,00 (триста двадцять чотири тисячі триста шістдесят, 00) грн заявленого до відшкодування у квітні 2023 року, суд зазначає таке.

Законами України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначенні положеннями статті 200 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26.

Верховенство права як основоположний принцип адміністративного судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Одночасно під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Частиною 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 31 травня 2016 року у справі №826/11379/14, від 10 травня 2016 року у справі №п/800/362/15, від 20 квітня 2016 року у справі №826/16796/14, від 12 квітня 2016 року у справі №813/7851/13-а, від 01 березня 2016 року у справі №826/4860/13-а, від 03 лютого 2016 року у справі №826/72/15, від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14, від 24 листопада 2015 року у справі №816/1229/14 (21-3669а15), від 17 листопада 2015 року у справі №2а-18442/11/2670, від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14 (21- 1465а15).

Сам факт визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не призведе до ефективного відновлення права платника податків, оскільки, невиконання або неналежного виконання рішення суду, в частині відображення інформації про скасування податкових повідомлень-рішень та як наслідок узгодження сум бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2023, призведе до необхідності у позивача у повторному звернені до суду.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення, що є предметом даної справи, є протиправними і підлягають скасуванню, поновлення порушених прав та виключить необхідність у повторному зверненні до суду позивача може бути здійснено шляхом зобов`язання відповідача здійснити заходи по відшкодуванню податку на додану вартість, передбачених статтею 200 Податкового кодексу України та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 22812,50 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До позовної заяви представником позивача, зокрема, надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги №18/01-24 від 18.01.2024;

- копію калькуляції від 18.01.2024;

- копію калькуляції від 29.03.2024;

- копію акта прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 02.04.2024.

Пунктом 4.4. Договору №18/01-24 від 18.01.2024 визначено, що оплата гонорару підлягає внесенню готівкою в касу адвоката протягом 10-ти календарних днів з дня набрання рішення суду першої інстанції законної сили.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Принагідно, суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 10000,98 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Л+К» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.09.2023 №00265710706, №00264400706, №00261920706 та №00260140706.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити відшкодування ТОВ «Л+К» податку на додану вартість у сумі 324360,00 (триста двадцять чотири тисячі триста шістдесят, 00) грн заявленого до відшкодування у квітні 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л+К» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10000,98 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко