Рішення

від 09.09.2024 по справі 200/3097/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року Справа№200/3097/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 1) про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 від 19.03.2024 та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивача із застосуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01.03.2024, з урахуванням періодів роботи до страхового та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі на ДП «Селлидіввугілля» ВП шахта «Україна» з 01.01.2021 по 01.03.2024, та виплатити позивачу у зв`язку з цим її недоотриману частину з 19.03.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він згідно з Законом №1058 одержує пенсію за віком, яка була призначена з 19.03.2024. 15.04.2024 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою щодо розміру призначеної пенсії та зарахованого трудового стажу. У відповіді на заяву позивача відповідач-1 пояснив, що до страхового та пільгового стажу роботи позивача за списком №1 не зараховано період з 01.01.2021по 01.03.2024, оскільки підприємством ДП «Селлидіввугілля» ВП шахта «Україна» не сплачено страхові внески.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди роботи до пільгового стажу позивача, чим порушив його право на пенсійне забезпечення.

10.06.2024 відповідач - 1 надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що розгляд заяви про призначення пенсії та призначення пенсії позивача здійснювався за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Ухвалою суду від 11.07.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач - 2). Витребувано у відповідача 2 : виписку із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) по застрахованій особі позивача; виписку із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-7) по застрахованій особі позивача; пенсійну справу (у тому числі розрахунок стажу); пояснення щодо врахування або не врахування періоду роботи позивача до страхового та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі на ДП «Селлидіввугілля» ВП шахта «Україна» з 01.01.2021 по 01.03.2024; пояснення щодо застосування або не застосування ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні позивачу пенсії; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

22.07.2024 відповідач - 2 надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що до страхового та пільгового стажу з повним робочим днем в шахті не враховано періоди:

- з 01.01.2021 по 01.03.2024, згідно довідки №1-430 від 19.03.2024, виданої ДП Селлидіввугілля ВП шахта Україна, оскільки відсутня сплата страхових внесків; Страховий стаж особи становить 20 років 1 місяць 2 дні. Страховий стаж особи з урахуванням пільгового обчислення становить 32 роки 4 місяці 7 днів.

Пільговий стаж особи на роботах за Списком № 1- 14 років 25 днів, що дає право на зниження пенсійного віку. Пільговий стаж на роботах підземних професій, за Постановою 202 (25років) становить 14 років 4 місяці 25 днів. За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

Вказує, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом України Про підвищення престижності шахтарської праці є зайнятість на підземних роботах повний робочий день не менш як 15 років, однак заявником не дотримано цих норм. Відповідно до п.4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено відповідачем -2 та 26.03.2024 № 057250005775 винесено рішення про призначення пенсії згідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.03.2024 подав через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів про призначення пенсії відповідно до п.п.1 п.2 та п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розгляд заяви щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та рішенням № 057250005775 позивачу призначено пенсію згідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 13.05.2024 відповідач-1 повідомив позивача про те, що страховий стаж позивача враховано по 31.12.2020. Пільговий стаж позивача складає 13 років 8 місяців 11 днів визначений як роботи підземні за постановою №202 (25), що є меншим передбаченого ст.8 Закону 345 (15 років) необхідного пільгового стажу.

Відповідачем - 2 до матеріалів справи було надано розрахунок стажу позивача, з якого вбачається, що позивачу враховано стажу роботи до 31.12.2020 включно. Також вбачається, що страховий стаж позивача становить 20 років 1 місяць 2 дні. Страховий стаж особи з урахуванням пільгового обчислення становить 32 роки 4 місяці 7 днів. Пільговий стаж особи на роботах за Списком № 1- 14 років 25 днів, що дає право на зниження пенсійного віку. Пільговий стаж на роботах підземних професій, за Постановою 202 (25років) становить 14 років 4 місяці 25 днів.

До матеріалів справи також було додано довідку ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» №1-430 від 19.03.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана позивачу, з якої вбачається, що у період з 01.05.2014 по дату видачі довідки працював повний робочий день на підземних роботах та виконував «Гірничі роботи», «Видобування вугілля підземним способом».

Згідно з довідкою ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» від 16.04.2024 № 1-589 у період з 01.01.2021 по 31.03.2024 щомісяця нараховувався єдиний внесок у розмірі 22%, станом на дату видачі довідки єдиний соціальний внесок сплачено у повному обсязі.

Отже спірним питанням є не застосуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», без урахуванням періодів роботи до страхового та пільгового стажу за Списком №1-шахтарі на ДП «Селлидіввугілля» ВП шахта «Україна» з 01.01.2021 по 01.03.2024 з 19.03.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до положень ст.5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами ст.114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами ст.8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія ч.1 ст.7 і ст.8 цього Закону, відповідно до норм ч.2 ст.10 Закону № 345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст.8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до ст.40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом № 345-VI є зайнятість на підземних роботах повний робочий день.

П.2 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно із ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п.10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, з трудової книжки позивача та довідки про підтвердження наявного стажу вбачається, що позивач у спірний період працював за посадою машиніст підіймальної машини на підземних роботах у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», що передбачено списком 1 розділ 1 підрозділ 1 код КП підстав Постанова КМ України №461 від 24.06.2016.

Позивач в позовній заяві вказує, що спірні періоди його роботи з 01.01.2021 по 01.03.2024 не зараховані до його страхового та пільгового стажу.

Суд також зазначає, що з наданої відповідачем довідки Форма РС-право вбачається, що періоди роботи позивача враховано лише до 31.12.2020 включно.

Щодо незарахування відповідачем-2 до страхового стажу та пільгового стажу періодів роботи позивача ДП «Селлидіввугілля» ВП шахта «Україна» з 01.01.2021 по 01.03.2024 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

На підставі п.1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

П.1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку).

Пунктом 3 зазначеного Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника є трудова книжка, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Як було встановлено судом, позивач у спірний період працював за посадою машиніст підіймальної машини на підземних роботах у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», що передбачено списком 1 розділ 1 підрозділ 1 код КП підстав Постанова КМ України №461 від 24.06.2016. Однак, як зазначає відповідач-2, ці періоди не зараховані до страхового та пільгового стажу позивача, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків за вказані періоди.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01.01.2004 на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування згідно постанов КМУ № 1854 від 12.12.2002 та № 303 від 12.03.2003.

Згідно з п.п.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), за період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2.

Відповідно до п.2 Положення Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

П.1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно зі ст.20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання роботодавцем обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.

Як вбачається з наданих позивачем довідок ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-589 від 20.01.2023, у період з січня 2021 року по березень 2024 року страхові внески були сплачені.

Крім того, аналізуючи викладене вище, слід зробити висновок про те, що до облікових карток яка створюється для кожної застрахованої особи та яка є складовою Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про таких осіб в автоматичному режимі на підставі звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства, тощо.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2021 по справі №423/757/17, суд дійшов висновку про те, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу працівнику періоду його роботи.

З реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5) на позивача, слідує що період роботи з січня 2021 року по березень 2024 року страхувальником ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ: 33621573) не сплачувались страхові внески.

Таким чином, відсутність в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України по ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» у спірний період не є підставою для не зарахування періодів роботи у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

В розрізі даної справи та за умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Отже, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 01.01.2021 по 19.03.2024 (дата звернення позивача за призначенням пенсії) в ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», а відтак, бездіяльність відповідача -2 є протиправною у даному контексті.

Відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, заява позивача надійшла до відповідача 2.

Отже, заяву позивача від 19.03.2024 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовних вимог позивача, щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 8 Закону № 345 з моменту отримання ним цього права, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, спірні правовідносини виникли з приводу неврахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи в ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» , а не тому що відповідачем не було застосовано ст.8 Закону №345, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов`язати відповідача здійснити врахування ст. 8 Закону № 345.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасні.

Теж саме відноситься до вимоги позивача щодо вчинення дій з виплати пенсії, оскільки вказана вимога спрямована на майбутнє.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року 21-87а13.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не зарахування спірних періодів роботи позивача під час розгляду заяви від 19.03.2024 про призначення пенсії.

Крім того, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2024, зарахувавши до страхового та пільгового стажу позивача періоди його роботи з 01.01.2021 по 19.03.2024.

Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил ч.1 ст.139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч.3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача - 2, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - частково задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2021 по 19.03.2024 під час розгляду його заяви від 19.03.2024 про призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1, що дає право на призначення пенсії, яка передбачена постановою КМУ № 202 період роботи з 01.01.2021 по 19.03.2024 у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з повним робочим днем в шахті, урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 09.09.2024.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова