Рішення

від 10.09.2024 по справі 200/5427/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року Справа№200/5427/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Токарєвої Олени Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

07 серпня 2024 року адвокат Токарєва Олена Геннадіївна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (з урахуванням уточнень):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області №057250005950 від 18 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонд України в Харківський області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року на Державному підприємстві «Вугільна Компанія» «Краснолиманська»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонд України в Харківський області зарахувати до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року на «ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонд України в Харківський області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10 червня 2024 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі, вирішено ряд процесуальних питань.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.

02 вересня 2024 року відповідач надав до суду засобами електронного зв`язку, через електронну пошту, відзив на позовну заяву та докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відмовлено в долученні до матеріалів адміністративної справи відзиву на позовну заяву та докази по справі.

02 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі, які судом долучено до матеріалів справи.

03 вересня 2024 року відповідач надав до суду засобами електронного зв`язку, через електронну пошту, відзив на позовну заяву та докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року відмовлено в долученні до матеріалів адміністративної справи відзиву на позовну заяву та докази по справі.

Інших клопотань від сторін до суду не надходило.

За правилами пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьоїстатті 263 КАС Україниу справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 червня 2024 року позивач надав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Подану заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. 31 липня 2024 року представником позивача було отримано лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області від 15 липня 2024 року №б/н, яким повідомлено позивача про те, що 18 червня 2024 року відповідачем прийнято рішення №057250005950 про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Рішення мотивовано тим, що страховий стаж позивач з урахуванням роботи за Списком №1 становить 24 роки 3 місяці 26 днів, пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 з урахуванням навчання за фахом складає 4 роки 4 місяці 6 днів, позивач працює. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи за довідками №№105, 106 та 107 від 06 грудня 2021 року, оскільки відсутній документ, який встановлює право підпису вказаних довідок заступником директору з персоналу, також до пільгового стажу та страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку.

Позивач вважає таке рішення протиправним та такими, що порушує його конституційні права. Водночас, позивач наводить обґрунтування та підрахунки періодів, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу. В зв`язку з чим просить суд зобов`язати відповідача зарахувати наведені позивачем періоди до пільгового стажу.

Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що рішенням від 18 червня 2024 року №057250005950, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Відмовляючи в призначенні пенсії за віком відповідач зазначив, що загальний страховий стаж позивача з урахуванням роботи за Списком №1 становить 24 роки 3 місяці 26 днів. Пільговий стаж роботи заявника за Списком №1 з урахуванням навчання за фахом складає 4 роки 4 місяці 6 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно з довідками №105, №106 та №107 від 06 грудня 2021 року, оскільки відсутній документ, який встановлює право підпису вказаних довідок заступником директору з персоналу. До пільгового стажу та страхового стажу роботи заявника не зараховано періоди роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку.

Відповідачем вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

10 червня 2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До зазначеної зави були додані, зокрема, копії: паспорта; рнокпп; трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03 серпня 1998 року; довідок №105, №106 та №107 від 06 грудня 2021 року.

18 червня 2024 року відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, прийняв рішення №057250005950 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначив, зокрема, наступне.

«Відмова про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 10 червня 2024 року.

Вік заявника 50 років.

Загальний страховий стаж заявника з урахуванням роботи за Списком №1 становить 24 роки 3 місяці 26 днів.

Пільговий стаж роботи заявника за Списком №1 з урахуванням навчання за фахом складає 4 роки 4 місяці 6 днів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон) пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявністю страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі Порядок), для підтвердження спеціального трудового стажу надаються уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно з довідками №105, №106 та №107 від 06 грудня 2021 року, оскільки відсутній документ, який встановлює право підпису вказаних довідок заступником директору з персоналу.

До пільгового стажу та страхового стажу роботи заявника не зараховано періоди роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

На дату звернення заявник працює.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Матиме право на пенсійну виплату з 01 червня 2039 року, або у разі набуття необхідного пільгового стажу роботи.».

Позивач, не погодившись з отриманим рішенням пенсійного органу, звернувся із цим позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів №21-24, 27-30 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03 серпня 1998 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року працював машиністом підземних установок 2 розряду з повним робочим днем, учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті, гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;

- з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року працював гірником очисного забою підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, гірником підземним 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Відповідно до записів №21-22 вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач:

- з 21 лютого 2020 року прийнято на роботу гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті на підземних роботах та направлений на дільницю видобування вугілля №3 у ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Згідно з довідкою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №105арх. від 06 грудня 2021 року позивач з 11 червня 2010 року по 06 вересня 2010 року працював гірником очисного забою, з 07 вересня 2010 року по 01 лютого 2013 року гірником підземним, професії передбачені Списком №1.

Згідно з довідкою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №106арх. від 06 грудня 2021 року позивач з 04 квітня 2007 року по 04 липня 2007 року працював машиністом підземних установок, з 05 липня 2007 року по 06 вересня 2007 року учнем гірника очисного забою підземним, з 07 вересня 2007 року по 11 вересня 2007 року машиністом підземних установок, професії передбачені Списком №1.

Згідно з довідкою Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №106арх. від 06 грудня 2021 року позивач з 12 вересня 2007 року по 31 грудня 2008 року працював гірником очисного забою підземним, професія передбачена Списком №1.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, періоди роботи позивача з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року зараховано виключно до загального страхового стажу. Страховий стаж позивача зараховано по 31 лютого 2020 року включно. Загальний страховий стаж позивача становить 24 роки 3 місяці 26 днів.

Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 10 червня 2024 року, підтверджено, що у 2007-2013 роках позивач має облікований спеціальний стаж за кодами ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А2.

Спірним питанням даної адміністративної справи є правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення №057250005950 від 18 червня 2024 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Так, пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку№637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03 серпня 1998 року позивач:

- з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року працював машиністом підземних установок 2 розряду з повним робочим днем, учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті, гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»;

- з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року працював гірником очисного забою підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, гірником підземним 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Крім того, судом встановлено, що відповідно до виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, у 2007-2013 роках позивач має облікований спеціальний стаж за кодами ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А2.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженимнаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №1, 2 затвердженіпостановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; а вже після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.

Так, відповідно до пункту 1.1а підрозділу 1 розділу І Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, у зазначені періоди позивач працював на посадах, передбачених Списком №1.

Разом із цим, як встановлено судом вище, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у періоди з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року. Записи про зазначені періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, що не заперечується відповідачами.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують пільговий характер роботи позивача у періоди з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Також, як встановлено судом вище, у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_2 містяться записи про те, що позивач з 21 лютого 2020 року працює гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті на підземних роботах та направлений на дільницю видобування вугілля №3 у ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», що є його безперервним трудовим стажем.

Однак, в оскаржуваному рішенні суб`єктом владних повноважень зазначено, що за доданими документами до пільгового стажу та страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в системі персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача, форми ОК-5, яка сформована 10 червня 2024 року, за період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33621573) страхові внески за позивача не сплачувало.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-XV.

Частинами четвертою-шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що плата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зокрема, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон №2464) окреслено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною першою статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171).

Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні або перерахунку пенсії позивачу періодів його роботи.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постановах від 09 вересня 2019 року у справі №242/5448/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі №235/7373/16.

Відтак, відповідачем, при призначенні пенсії позивачу, безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року.

Разом із цим, пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).

Відповідно до виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача, форми ОК-5, яка сформована 10 червня 2024 року, ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33621573) за період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року включно виплачувало позивачу заробітну плату.

За таких обставин, враховуючи викладене, наявні підстави для зобов`язання відповідача врахувати період роботи позивача з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року.

Так, відповідно до підрозділу 1 розділу І Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, у зазначений період позивач працював на посаді, передбаченій Списком №1.

Суд звертає увагу представника позивача, що в оскаржуваному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не вирішувалось питання щодо зарахування періоду роботи позивача з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року саме до пільгового стажу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, а виключно до загального страхового та пільгового стажу позивача. А тому підстави вважати, що в майбутньому право позивача на зарахування до пільгового стажу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 зазначеного періоду буде порушено відповідачем відсутні, тобто, в даному випадку, ці вимоги є передчасними.

Відтак, за наслідком викладених доводів і обґрунтувань, є підстави стверджувати, що при призначенні пенсії позивачу органом пенсійного фонду безпідставно не зараховано до загального страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року.

Підсумовуючи, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №057250005950 від 18 червня 2024 року.

З огляду на зазначене, оскільки факт перебування на роботах, що дають право на зарахування періодів такої роботи до пільгового страхового стажу підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №057250005950 від 18 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового та пільгового стажу визначені судом періоди його роботи.

Крім того, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті рішення №057250005950 від 18 червня 2024 року.

З урахуванням встановлених вище обставин, на дату звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилось 50 років, що не є спірним, з урахуванням спірних періодів роботи загальний страховий стаж позивача становить більше 25 років, а пільговий страховий стаж більше 10 років, отже, у суду наявні підстави зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2024 року.

Визначаючи дату призначення пенсії суд врахував положення пункту 1 частини першої статті 45 №1058-XV, яким встановлено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №057250005950 від 18 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоди роботи з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року, з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2024 року.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №7360-8491-1102-7128 від 06 серпня 2024 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов адвоката Токарєвої Олени Геннадіївни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №057250005950 від 18 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового страхового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 періоди роботи з 04 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, з 11 червня 2010 року по 01 лютого 2013 року, з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2024 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 вересня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна