Рішення

від 10.09.2024 по справі 200/4614/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року Справа№200/4614/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю КАРБОНСТІЛЛ про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2024 Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю, (далі позивач), звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КАРБОНСТІЛЛ (далі відповідач) про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 59732,05 грн. та пеню у розмірі 406,13 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано встановлені судом докази по справі. Інші заяви та клопотання по справі, що розглядаються, не надходили.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що копію ухвали суду у справі на електронну пошту відповідача, з огляду на що така ухвала відповідно до положень ч.6 ст.251 КАС України вважається врученою належним чином.

Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до інформації за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №4-2, яка надана Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштованих осіб з інвалідністю, про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та яка необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 21 осіб. Таким чином, згідно із частиною першою ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у відповідача у 2023 році повинно було бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, фактично ж, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб.

Отже, відповідач не виконав норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним.

Позивач просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 59732,05 грн. та нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій пеню у розмірі 406,13 грн., оскільки нараховані адміністративно-господарські санкції та пеню відповідачем не сплачено у добровільному порядку.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, протягом розгляду справи з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13492430), у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, ТОВ КАРБОНСТІЛЛ, зареєстроване як юридична особа та має ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 39568987), є платником страхових внесків, юридична адреса: вул. Кринична, буд. 44, м. Селидове, Донецька область, 85400.

Відповідач є роботодавцем, у якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 21 осіб.

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць 1 особа.

Відповідно наявної у матеріалах справи інформації з Централізованого банку даних з проблем інвалідності за звітний період 2023 рік щодо відповідача судом установлено: фонд оплати праці застрахованих осіб 1254372,96 грн.; облікова кількість штатних працівників у звітному періоді 0; середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді 21; кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді 0; кількість осіб з інвалідністю (норматив ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні) 1.

Згідно зі листом Донецького обласного центру зайнятості від 30.05.2024 №04.03/1625/01-39-24 Щодо надання інформації на лист Фонду соціального захисту ociб з інвалідністю від 19.04.2024 №06-06/539 повідомлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОНСТІЛЛ звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 59732,05грн.

Сума пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році нарахована в розмірі 406,13 грн.

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи документів у 2023 році особи з інвалідністю на підприємстві не працювали, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що інформація за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2023 році та інша інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем до органів державної служби зайнятості протягом 2023 року не надавалась, що сторонами не заперечується та не є спірним питанням у цій справі.

Отже, спірним питанням справи що розглядається є правормірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць щодо працевлаштування у 2023 році однієї особи з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому ч.2 ст.19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону №875-ХІІ.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до абз.3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше через три робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Крім того, наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ.

Однак, на роботодавця покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості.

Під час вирішення питання щодо застосування відповідальності за порушення термінів сплати адміністративно-господарського штрафу, слід встановити наявність вини в діях чи бездіяльності суб`єкта господарювання.

Так, одним із визначних принципів юридичної відповідальності взагалі, і адміністративної відповідальності зокрема, є принцип відповідальності за вину.

Як встановлено судом вище, інформація за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю протягом 2023 року не надавалась відповідачем до органів державної служби зайнятості, що не є спірним питанням у цій справі.

Водночас, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області від 02.08.2022 №679-р організовано проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 №1668/39004, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого віднесено, зокрема, Селидівську міську територіальну громаду, як територію можливих бойових дій з 24.02.2022.

Водночас, як встановлено судом вище, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю КАРБОНСТІЛЛ є вул. Кринична, буд. 44, м. Селидове, Донецька область, 85400, яка входить до складу Селидівської міської територіальної громади.

Суд констатує, що з 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні, тому місцезнаходження Селидівської міської територіальної громади обґрунтовано віднесено до території можливих бойових дій. Викладена обставина додаткового доказування не потребує.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний Факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) об`єктивно унеможливлюють виконання не тільки господарських договорів, а і інших обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

В даному випадку, окрім безпосередньо нормативно-правового регулювання обов`язку суб`єктів господарювання виконувати норматив зі створення робочих місць чи сплати адміністративно-господарських санкцій, є фактичні обставини, пов`язані зі проведенням на території, де зареєстрований та провадив господарську діяльність відповідач, активних бойових дій, евакуації населення тощо.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач об`єктивно, за незалежних від нього причин, через обставини непереборної сили, не мав змоги виконати у повному обсязі норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, а отже причини не виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (адреса: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєрова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 13492430) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОНСТІЛЛ" (адреса Донецька область, м. Селидове, вул. Кринична, буд. 44, 85400 ЄДРПОУ 39568987) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.09.2024.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова