Рішення

від 10.09.2024 по справі 300/417/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. справа № 300/417/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (далі відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області щодо не проведення нарахування та виплати в період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з розрахунку: за лютий - з розрахунку 30000 гривень за місяць за 5 фактично відпрацьованих днів, за березень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за квітень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за травень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за червень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за липень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за серпень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за вересень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за жовтень 2022 року - 30000 гривень на місяць, листопад 2022 року - з розрахунку 10000 гривень (на підставі Порядку №396, за грудень 2022 року - з розрахунку 10000 гривень на місяць (на підставі Порядку №396, за січень 2023 року за 20 фактично відпрацьованих днів (на підставі Порядку №396);

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здіснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно з розрахунку: за лютий 2022 року - з розрахунку 30000 гривень за місяць за 5 фактично відпрацьованих днів, за березень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за квітень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за травень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за червень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за липень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за серпень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за вересень 2022 року - 30000 гривень на місяць, за жовтень 2022 року - 30000 гривень на місяць, листопад 2022 року - з розрахунку 10000 гривень (на підставі Порядку №396, за грудень 2022 року з розрахунку 10000 гривень на місяць (на підставі Порядку №396, за січень 2023 року за 20 фактично відпрацьованих днів (на підставі Порядку №396).

Позовні вимоги, мотивовані тим, що територіальним управлінням Служби судової охорони у Івано-Франківській області протиправно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у період з 24.02.2022 по 20.01.2023. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди щомісячно за період з 24.02.2022 по 21.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в даний час проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області. Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з пунктом 9 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Позивач вважає, що має право на отримання вказаної винагороди, проте відповідачем протиправно не здійснюється нарахування та виплата додаткової винагороди, яка передбачена згаданою Постановою КМУ №168.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.36-37).

Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечив та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що на виконання статті 165 Закону України Про судоустрій та статус суддів та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до вказаного Порядку підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів, є накази Служби або територіального управління. Згідно з пунктом 10 цього Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Відповідач вказав, що в січні 2022 року затверджено кошторис територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області на 2022 рік та в січні 2023 затверджено кошторис територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області на 2023 рік, і в таких кошторисах видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, не затверджувалися. Додатково зазначив, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області.

Згідно наявних в матеріалах справи копій розрахункових листів за 2022 та 2023 роки, починаючи з 24.02.2022 відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу додаткова винагорода відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (а.с.16-27).

Позивач звернувся до Територіального управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській із рапортом від 04.12.2023 про нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно.

За наслідками розгляду вищевказаного рапорту відповідач листом від 06.12.2023 повідомив позивача, що у затвердженому кошторисі на 2022 та 2023 рік територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, не затверджувалися та не передбачалися. Виплата додаткової винагороди співробітникам служби Управління відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань. Також повідомлено, що 31.10.2023 видано наказ територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області №456 о/с «Про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області» відповідно до якого позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 6451,61 грн, з 01.01.2023 по 20.01.2023(а.с.15).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до частин 1-2 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з статтею 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони (надалі Постанова №289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 2 Постанови №289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020 (надалі Порядок №384), грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

Згідно з пунктом 4 Порядку №384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку №384).

Пунктами 9-10 Порядку №384 встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.

Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (надалі Постанова КМУ №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 (надалі Постанова КМУ №793), опублікованою 19.07.2022, до Постанови КМУ №168 були внесені зміни відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (надалі Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

При цьому, як у пункті 2 Постанови КМУ №793, так і в пункті 4 Порядку №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Зважаючи на вищенаведене, починаючи з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Разом з цим, відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди позивача слід застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині.

Системний аналіз пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 (у редакції Постанови КМУ №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Така правова позиція викладена в зразковому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Посилання відповідача на відсутність у затверджених на 2022 та 2023 роки кошторисах відповідних бюджетних призначень, як на підставу для невинесення наказів щодо виплати додаткової винагороди, на думку суду є необґрунтованими.

Так, у відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Суд зазначає, що допоки відповідне положення Постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України).

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

Суд враховує те, що відповідачем вживалися заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови КМУ №168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитися від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.

Крім того, суд звертає увагу на п.3 Постанови КМУ №168 згідно з яким Міністерству фінансів доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення починаючи з 24.02.2022.

Одночасно суд зважає на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 внесено зміни до Постанови КМУ № 168 відповідно до яких, слова зокрема, співробітникам Служби судової охорони, виключено. Вказані зміни набрали чинності 21.01.2023.

Щодо доводів відповідача про те, що територіальним управлінням Служби судової охорони у Івано-Франківській області наказом від 31.10.2023 за №456о/с нараховано та ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 у розмірі 6 451,61 гривень, то суд зазначає наступне.

Як виснував Верховний Суд в рішенні в зразковій справі №260/3564/22, зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 за №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Натомість наказом відповідача від 31.10.2023 за №456о/с співробітникам вказаного управління ССО нараховано додаткову винагороду в розмірі 10 000,00 гривень з 01.01.2023 по 20.01.2023, пропорційно з розрахунку за місяць, зокрема згідно додатку до наказу ОСОБА_1 у розмірі 6 451,61 гривень.

Отже, суд вважає, що ТУ ССО в Івано-Франківській області за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 вказаним вище наказом нараховував ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, лише в частині належної йому суми. Водночас така сума до виплати не вказана в розрахунковому листі за січень 2023.

Слід також зважати на те, що відповідач не надав доказів виплати позивачу вказаної суми.

Таким чином, з метою запобігання порушення права позивача на належну йому додаткову винагороду та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату позивачу додаткову винагороду з 24.02.2022 по 20.01.2023 (включно).

Як наслідок, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 щомісячно у період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Саме в такий спосіб підлягає захисту та відновленню порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Сторони не понесли судових витрат у справі, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14-А, м. Івано-Франківськ, 76014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022.

Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14-А, м. Івано-Франківськ) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.