Рішення

від 10.09.2024 по справі 300/6706/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. справа № 300/6706/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іспанза-ІФ" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кіт Роман Степанович, діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Іспанза ІФ» (далі позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (далі відповідач), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000051/1 від 17.08.2023.

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000342 від 17.08.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за резервним. Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2023/000342 від 17.08.2023 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000051/1 від 17.08.2023. Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями та вказує, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, оскільки були відсутні розбіжності у поданих митному органу документах.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Іспанза ІФ» залишено без руху (а.с. 35-36)

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.40).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.10.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000051/1 від 17.08.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000342 від 17.08.2023. Зокрема, представник відповідача зазначила, що декларантом для митного оформлення одночасно із митною декларацією подано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару. В підтверджуючих документах, зокрема, зазначена сума в рахунку-фактурі не була підтверджена. Також представник відповідача зазначив, що виявлено розбіжності в році збору урожаю заявленого у МД із наявною інформацією в копії митної декларації країни відправлення. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.43-46).

06.11.2023 представник позивача подав відповідь на відзив, у якому представник позивача, не погодившись зі змістом відзиву на позовну заяву та вказав, що відповідач не надав суду і стороні позивача жодних доказів, що підтверджують наявні виправлення та ознаки підробки документів. Зазначив, що відповідно до рахунку-фактури № 14/ZU від 29.07.2023 загальна вартість товару становить 14797,75 дол. США, що відповідає кількості коштів, перерахованих згідно платіжного документа, що підтверджує вартість товару №Р2308020449020 від 01.08.2023. Звернуто увагу суду на те, що у повідомленнях до брокера відповідач зазначив про необхідність надання додаткових документів, але зазначив їх абстрактно, без конктеритизації документів, які необхідно подати, внаслідок чого, такі дії відповідача є неправомірними (а.с.88-92).

09.11.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.94-95).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

27.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Іспанза ІФ» (Покупець) та компанією OOO "ISHTIHANFRUKT" (країна виробництва Республіка Узбекистан (Продавець)) укладено контракт за № UZUA-2 на поставку сільськогосподарської продукції (а.с.19-20).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту, Продавець зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію вирощену та виготовлену в Республіці Узбекистан (далі товар), Покупець зобов`язується оплатити вартість товару в асортименті, кількості, ціні і на суму, відповідно до зазначених в специфікаціях до цього договору, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Поставка товару буде проходити на умовах поставки DAP-гр. Республіка Узбекистан та СРТ-м. Івано-Франківськ, Луцьк, відповідно Інкотермс-2010, які вказані в Додатках та інвойсах до контракту.

Ціни встановлюються на основі досягнутих домовленостях між Продавцем та Покупцем. Ціна товару вказана в Додатках до контракту і включає в себе вартість упаковки та інші витрати.

Відповідно до пункту 4.1 оплата за товар здійснюється на рахунок Продавця прямим банківським переводом в доларах США. Покупець зобов`язується прямим банківським переводом здійснити оплату протягом 120 днів з дня надіслання рахунку Продавцем після відвантаження товару.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту, на митну територію України ввезено товар, який складався із 5 позицій, а саме виноград сушений чорний (2-сорт), виноград сушений жовтий (2-сорт), абрикос сушений курага (2сорт), сухофруктана суміш, ядра кісточок абрикоса (не смажені) за фактурною вартістю 14797,75дол. США.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, митним брокером 16.08.2023 подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № 23UA206020014530U9, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 14797, 75 дол. США (а.с.11).

Судом встановлено, що одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, подано:

- сертифікат якості № 29/07/2023/2 від 29.07.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 14/UZ від 29.07.2023;

- автотранспортну накладну № 660019 від 29.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 27.05.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 07.06.2023

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № UZUA-2 від 27.05.202;

- договір про надання послуг митного брокера № 18 від 18.04.2016;

- заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованим організмом № 29/07/2023/2 від 08.07.2023;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) за № 10317013 та № 10319601;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UZUA31001078501 від 29.07.2023;

- копія митної декларації країни відправлення № 18005/29.07.2023/0017823 від 29.07.2023.

Подання вищенаведених документів відповідач не заперечує.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні документи.

В подальшому, посадовими особами Івано-Франківської митниці відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206060/2023/000342 від 17.08.2023 (а.с.25).

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної Картки "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів д) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 52 MK) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 MKУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ розділ ІІІ. Виявлено розбіжність в році збору врожаю заявленого у МД із наявною інформацією в копії митної декларації країни відправлення № 18005/29.07.2023/0017823. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу товару за МД від 19.05.2023 № UA408020/2023/32631, МД від 25.07.2023 № UA206020/2023/1319, МД від 02.08.2023 № UA400040/2023/25718, МД від 28.06.2023 № UA408020/2023/40786".

У зв`язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UA206020/2023/000051/2 від 17.08.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості зазначені ті ж самі що й в Картці відмови (а.с.24).

18.08.2023 митним брокером подано ЕМД № 23UA206020014641 на вказаний вище товар.

12.09.2023 позивач у відповідності до ч. 9 ст. 55 МКУ подав заяву про винесення письмово рішення щодо визнання заявленої митної вартості товару та надав Івано-Франківській митниці копію рахунку-фактури від 29.07.2023 та платіжну інструкцію № Р23080449010, відповідно просив скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.08.2023 № UA206020/2023/000051/2 від 17.08.2023 (а.с.29-30).

За наслідком розгляду заяви та наданих документів листом від 20.09.2023 Івано-Франківська митниця, повідомила позивача про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та скасування рішення про коригування митної вартості від 17.08.2023 за № UA206020/2023/000051/2 у зв`язку із ненаданням документів, які містять у своєму складі відомості про вартість товарів та базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (а.с.31).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (далі, також - МК України).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина 1 статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію № 23UA206020014530U9, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: сертифікат якості № 29/07/2023/2 від 29.07.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № 14/UZ від 29.07.2023; автотранспортну накладну № 660019 від 29.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 27.05.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 07.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № UZUA-2 від 27.05.202; договір про надання послуг митного брокера № 18 від 18.04.2016; заява декларанта у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованим організмом №29/07/2023/2 від 08.07.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) за №10317013 та №10319601; сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UZUA31001078501 від 29.07.2023; копія митної декларації країни відправлення №18005/29.07.2023/0017823 від 29.07.2023. Та в подальшому, надано платіжну інструкцію № Р 2308044010, що підтверджує оплату товару на суму 14797,75 дол. США.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, містять усі необхідні реквізити сторін: продавця компанія OOO"ISHTIHANFRUKT" (країна виробництва Республіка Узбекистан) та покупця Товариство з обмеженою відповідальністю «Іспанза ІФ», особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Суд зазначає, що рахунок-фактуру № 14/UZ від 29.07.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару за № 25/07/2023 від 25.07.2023, банківська платіжна інструкція № Р2308010449010 від 01.08.2023, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Таким чином, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 14797,77 дол. США.

Відтак, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних товариством з обмеженою відповідальність «Іспанза ІФ» товарів, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару.

Окрім того, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Щодо тверджень представника відповідача про розбіжності в році врожаю заявленого у МД із наявною інформацією в копії митної декларації країни відправлення, суд вказує на таке.

Так, відповідно до змісту митної декларації країни відправлення №18005/29.07.2023/0017823 від 29.07.2023 позивач придбав: виноград сушений жовтий (2 сорт), урожай 2022 року, вага 7005 кг; абрикос сушений, курага (2 сорт), урожай 2023, вага 3510 кг; сухофруктова суміш, урожай 2023, вага 8830 кг; ядра кісточок абрикосу (не смажені), урожай 2023 року, вага 360 кг (а.с.22-23).

Аналізуючи рахунок-фактуру № 14/UZ від 29.07.2023, судом встановлено, що на територію України товариством з обмеженою відповідальністю «Іспанза-ІФ» ввозилася суміш сухофруктів, із зазначенням «Урожай 2022-2023» (а.с.15).

Вказані обставини дають змогу дійти висновку про ввезення товариством з обмеженою відповідальністю «Іспанза-ІФ» продукції сільськогосподарських культур, в даному випадку суміш сухофруктів, вирощених в 2022-2023 роках.

Суд зазначає, що поставка урожаю відповідного року може свідчити тільки про виконання (неналежне виконання) продавцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару, водночас, рік ввезеного урожаю безпосередньо ціни товару не стосується, внаслідок чого, відомості про рік урожаю не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.

Разом з тим, митний орган, встановивши вказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між роками ввезеного урожаю, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Отже, з урахуванням викладеного, слід зазначити, що в поданих позивачем документах на митне оформлення наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000051/1 від 17.08.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2023/000342 від 17.08.2023, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із платіжною інструкцією № 2050 від 28.09.2023 (а.с.1), платіжною інструкцією № 2051 від 28.09.2023 (а.с.2) платіжною інструкцією № 2059 від 06.10.2023 (а.с.39) підтвердив сплату судового збору на суму 9455,45 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці сплачений судовий збір в розмірі 9455,45 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Іспанза-ІФ" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000051/1 від 17.08.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000342 від 17.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іспанза-ІФ" (код ЄДРПОУ 37182688, вул. Кобилянської, 56, м. Івано-Франківськ, 76019) сплачений судовий збір в розмірі 9455,45 грн. (девять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 45 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іспанза-ІФ" (код ЄДРПОУ 37182688, вул. Кобилянської, 56, м. Івано-Франківськ, 76019).

Відповідач:

Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.