Ухвала

від 10.09.2024 по справі 320/39745/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

10 вересня 2024 року м. Київ № 320/39745/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Леонтович А.М., розглянувши заяву і доданими до неї матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у м Києві викладену у листі від 13.06.2024 № 17298\5\26-15-13-01-05 (вх. від 19.06.2024 № 168) в розстроченні (відстроченні) податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 19 458 009,50 грн.

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу ДП Спеціалізованого будівельного управління Служби безпеки України" у сумі 19 458 009,50 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав недодержання вимог встановлених статтями 160, 161 КАС України.

09.09.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- заборонити контролюючим органам застосовувати заходи примусового стягнення податкового боргу до ДП Спеціалізованого будівельного управління Служби безпеки України" до ухвалення судом у цій справі остаточного судового рішення, що набрало законної сили.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що станом на 16.05.2024 на особовому рахунку платника податку ДП Спеціалізоване будівельне управління Служби безпеки України відображено податковий борг зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 19 458 009,50 грн. Зазначений податковий борг виник у позивача у зв`язку з зупиненням (блокуванням) контролюючими органами реєстрації податкових накладних субпідрядним організаціям, а також в результаті реорганізації державного підприємства Будівельне управління Служби безпеки України», яке передало правонаступнику Позивачу податковий борг. Позивач не має фінансової можливості погасити заборгованість без застосування розстрочення податкового боргу. Вважає, що у даному випадку розстрочка податкового боргу сприятиме виконанню покладених завдань на Службу безпеки України, які передані позивачу відповідно до договорів, укладених між ними. Позивач вважає, що рішення суду у справі за позовом ДП Спеціалізоване будівельне управління Служби безпеки України до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправною відмови в розстроченні податкового боргу, зобов`язання вчинити певні дії може вплинути на права і обов`язки Підприємства, у зв`язку з цим до ухвалення в цій справі остаточного судового рішення наявні підстави для забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заявиДП Спеціалізованого будівельного управління Служби безпеки України" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вказано вище, позивач просить суд заборонити контролюючим органам застосовувати заходи примусового стягнення податкового боргу до ДП Спеціалізованого будівельного управління Служби безпеки України" до ухвалення судом у цій справі остаточного судового рішення, що набрало законної сили.

При цьому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим стягненням податкового боргу, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, вимога позивача про вжиття обраного ним заходу забезпечення позову обумовлена можливим примусовим стягненням податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову, з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

У вказаній постанові колегія суддів застосувала підхід, за якого при вирішенні подібних заяв необхідним є надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб`єкта господарювання, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. У контексті цього, суди повинні перевіряти, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування і здійснення діяльності.

Суду не надано підтверджень на обґрунтування припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Суд звертає увагу, що позивачем не підтверджено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову, як заборона контролюючим органам застосовувати заходи примусового стягнення податкового боргу.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

До заяви про забезпечення позову не було додано документів на підтвердження майнового стану позивача.

Судом враховано, те, що в разі незабезпечення даного позову жодним чином не вплине на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Відтак, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею. Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Леонтович А.М.