Рішення

від 09.09.2024 по справі 340/4077/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4077/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Олександрійської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УКРНАСОССЕРВІС" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в інтересах держави звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його вчинити певні дії, спрямовані на визнання безхазяйним майном захисної споруди цивільного захисту (сховища) № 40982, яке розміщено за адресою: вул. Олексія Скічка, 42а, м. Олександрія, Кіровоградська область, шляхом звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік захисної споруди як безхазяйної нерухомої речі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що допущена бездіяльність відповідача щодо невзяття на облік нерухомого майна, як безхазяйного, відсутність будь-яких відомостей про власника цього майна, а також невжиття органом місцевого самоврядування заходів до визнання права власності на згаданий об`єкт за територіальної громадою, може мати наслідком її неналежне утримання.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що споруда цивільного захисту (сховище) №40982 знаходиться у нежитловій зоні на території, що використовується ТОВ «Торговий дім «Укрнасоссервіс» для своєї діяльності. Дана територія огороджена бетонним парканом, немає вільного доступу з вулиці, окрім того на території вищевказаного підприємства виконуються певні технологічні роботи, рух транспорту та дія підйомно-навантажувального обладнання, що може становити загрозу для людей. Крім того вказує, що вимога щодо зобов`язання відповідача набути право власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не може бути задоволена судом, оскільки є втручанням в повноваження органу місцевого самоврядування (а.с.105-107).

Від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказує, що орган місцевого самоврядування не вправі в односторонньому порядку приймати рішення, без погодження ДСНС, приймати рішення про недоцільність використання ЗСЦЗ. Оскільки спірна ЗСЦЗ перебуває на обліку, орган місцевого самоврядування має виконувати норми цивільного законодавства та законодавства про цивільний захист населення, що стосуються порядку утримання споруд цивільного захисту (а.с.131-132).

Третьою особою також подано пояснення по справі. Вказує, що згідно з договором купівлі-продажу обладнання, будівель та споруд (реєстр. № 1521/8-6 від 30.05.1997), будівлі і територія Олександрійського цегельного заводу належить ТОВ «Укрнасоссервіс», без захисної споруди. Зазначає, що у разі задоволення вказаного позову будь які права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнасоссервіс» не будуть порушені, та просять суд прийняти рішення на свій розсуд (а.с.140-142).

Дослідивши докази, заяви по суті справи і письмові пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII), представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного суду від 02.09.29021 у справі № 280/3319/20, від 13.04.2022 у справі № 815/1484/18.

Невжиття органами та підприємствами, які складають єдину державну систему цивільного захисту, зокрема органами ДСНС та балансоутримувачами ЗСЦЗ, заходів до приведення ЗСЦЗ у стан готовності до використання за призначенням, тобто у стан, який забезпечуватиме збереження життя та здоров`я людей, які укриватимуться в них від надзвичайних подій воєнного характеру, може призвести до неможливості виконання державою її обов`язку, визначеного ст. 27 Конституції України, та до загибелі людей через настання вказаних подій, тобто до порушення інтересів держави

Враховуючи викладене, суд вважає достатніми підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що на території Олександрійської територіальної громади обліковується захисна споруда цивільного захисту (сховище) №40982, яке розміщено за адресою: вул. Олексія Скічка, 42а, м. Олександрія, Кіровоградська область.

Відповідно до інформації Олександрійської міської ради від 03.06.2024 №205/9/14/1, указана захисна споруда перебувала у відомчій власності Міністерства регіонального розвитку и житлово-комунального господарства, побудована на території Олександрійського цегельного заводу, підприємства, яке було віднесено до категорії особливої важливості цивільного захисту для укриття найбільшої працюючої зміни. (а.с.55).

Згідно з договором купівлі-продажу обладнання, будівель та споруд (реєстр.№ 1521/8-6 від 30.05.1997), будівлі і територія Олександрійського цегельного заводу належить ТОВ «Укрнасоссервіс», без захисної споруди.

На теперішній час балансоутримувача зазначеного сховища, не встановлено.

Відповідно до облікової картки захисної споруди цивільного захисту (сховище) №40982, яка складена 15.11.2000, та паспорту, сховище перебуває на балансі Торгового дому «Укрнасоссервіс» та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) (а.с.30-34).

Дані щодо діяльності Олександрійського цегельного заводу у Єдиному державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутні.

В оцінках стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 08.11.2021, 29.05.2023, 2111.2023, 27.02.2024 дані про власника та балансоутримувача сховища №40982 відсутні (а.с.35-47).

Відповідно до інформації Олександрійського районного управління ГУ ДСНС України в Кіровоградській області від 16.05.2024 №5532 01-1044/5532.2, балансоутримувача зазначеного сховища, не встановлено (а.с.73).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо права власності на 1/100 частку будівель, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а саме на цегляну будівлю непромислового призначення під літ. «П» площею 75,8 кв.м., право власності на яку належить ОСОБА_1 (а.с.23)

Інформація про реєстрацію права власності на 99/100 частки майнового комплексу чи захисну споруду за вказаною адресою, відсутня.

Згідно з інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, від 25.09.2023, сховище за №40982 на обліку як об`єкт державної власності не перебуває (а.с.51).

Відповідно до архівної довідки №430 від 14.06.2024 КП «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації», право власності на ЗСЦЗ за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.89).

Отже, підтверджень щодо перебування захисної споруди №40982 за адресою: місто Олександрія, вулиця О.Скічка, 42а, у державній, комунальній чи приватній власності не встановлено.

Разом з цим, відповідно до пункту 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою КМУ від 10.03.2017 № 138, у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача захисних споруд державної та комунальної форми власності, а також виявлення безхазяйних захисних споруд органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності, приймають рішення про їх подальше використання.

Окрім того, указана захисна споруда цивільного захисту, відповідно до актів оцінки стану її готовності до використання за призначенням від 08.11.2021, 29.05.2023, 23.11.2023, 27.02.2024 є не готовою до використання за призначенням для укриття населення.

Відповідач листом від 07.06.2024 року №210/9/14/1 повідомив позивача, що оскільки споруда цивільного захисту (сховище) №40982 віддалена від житлових будинків, знаходиться на закритій території підприємства, де проходять технологічні процеси, фактично втратило свої захисні властивості, використання його для укриття населення є недоцільним, тому заходів щодо реєстрації права комунальної власності не вживались (а.с.84).

Позивач вважає, що відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника чи балансоутримувача нерухомого майна - захисної споруди цивільного захисту (сховище) №40982, яке розміщено за адресою: Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця О. Скічка, 42а, свідчить про те, що вказане нерухоме майно є безхазяйним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Органи місцевого самоврядування з огляду на ч. 1, 5 ст. 15 Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).

Таким чином, відповідний орган місцевого самоврядування уповноважений визначати юридичну долю об`єктів, що розташовані на земельних ділянках комунальної власності.

У ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що саме власникові належать повний перелік правомочностей - право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд.

Орган місцевого самоврядування реалізує такі повноваження від імені та в інтересах територіальних громад. До відання місцевих рад належить також вжиття заходів щодо реєстрації та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади, шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 ЦК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Зважаючи на те, що ані власника, ані користувача чи іншої особи, яка має речові права на не встановлено, Суд дійшов висновку, що ЗСЦЗ №40982 є безхазяйною річчю і, відповідно ст. 335 ЦК України є застосовною.

Суд дійшов таких висновків про застосування статті 355 Цивільного кодексу України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей: безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам: відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене.

Орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов`язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.

Оскільки ч. 2 ст. 355 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов`язком, а не правом органу місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року 420/19870/21.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжує діяти.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оборону України оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно із статтею 3 Закону України Про оборону України підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Кодексу для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, (далі - Порядку) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до пункту 3 Порядку балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Згідно із пунктом 10 Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Отже, бездіяльність відповідача щодо визнання визнання безхазяйним майном захисної споруди цивільного захисту (сховища) № 40982, яке розміщено за адресою: вул. Олексія Скічка, 42а, м. Олександрія, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, оскільки станом на початок збройної агресії проти України захисна споруда цивільного захисту не має балансоутримувача, який має відповідати за стан готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення.

Порядок створення, утримання ЗСЦЗ, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 15 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, прийнятим Кабінетом Міністрів України 10.03.2017 за № 138 (далі - Порядок) усі ЗСЦЗ на території України незалежно від форми власності підлягають обліку. Облік фонду ЗСЦЗ ведеться в паперовій та електронній формі.

Облік ЗСЦЗ здійснюють їх балансоутримувачі. Ведення обліку ЗСЦЗ здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки ЗСЦЗ, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку ЗСЦЗ.

Відповідно до п.п. 22, 23 Порядку, Державна служба з надзвичайних ситуацій України (далі - ДСНС) веде загштьнодержавний електронний облік ЗСЦЗ. Документальний облік ЗСЦЗ ведуть органи місцевого самоврядування, Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

Зняття ЗСЦЗ з обліку здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, обласними держадміністраціями, органами місцевого самоврядування після їх виключення за погодженням з ДСНС з фонду ЗСЦЗ,

В п. 20 Вимог щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, визначено, що ЗСЦЗ втрачає статус захисної споруди з дати її виключення з фонду захисних споруд, після чого підлягає виключенню з обліків фонду захисних споруд.

Отже, орган місцевого самоврядування не вправі в односторонньому порядку приймати рішення, без погодження ДСНС, приймати рішення про недоцільність використання ЗСЦЗ. Оскільки спірна ЗСЦЗ перебуває на обліку, орган місцевого самоврядування має виконувати норми цивільного законодавства та законодавства про цивільний захист населення, що стосуються порядку утримання споруд цивільного захисту

Так, відповідно до пункту 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою КМУ від 10.03.2017 № 138, у разі банкрутства (ліквідації) балансоутримувача захисних споруд державної та комунальної форми власності, а також виявлення безхазяйних захисних споруд органи місцевого самоврядування за погодженням з місцевими держадміністраціями, а також центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають захисні споруди державної форми власності, приймають рішення про їх подальше використання.

Невжиття органами та підприємствами, які складають єдину державну систему цивільного захисту, зокрема органами ДСНС та балансоутримувачами ЗСЦЗ, заходів до приведення ЗСЦЗ у стан готовності до використання за призначенням, тобто у стан, який забезпечуватиме збереження життя та здоров`я людей, які укриватимуться в них від надзвичайних подій воєнного характеру, може призвести до неможливості виконання державою її обов`язку, визначеного ст. 27 Конституції України, та до загибелі людей через настання вказаних подій, тобто до порушення інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач як орган, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень із заявою стосовно взяття вказаного майна на облік як безхазяйного не звертався, оголошення про намір взяття на облік об`єкту нерухомого майна як безхазяйного майна у друкованих засобах масової інформації сільською радою не розміщувалися, чим допущено протиправну бездіяльність.

З метою уникнення загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері цивільного захисту, пов`язаних з неналежним станом ЗСЦЗ, саме Олександрійська міська рада зобов`язана вживати дії, спрямовані на визначення правового статусу ЗСЦЗ. Якщо її власник невідомий, міська рада має обов`язок взяти дамбу на облік як безхазяйне майно шляхом звернення із відповідною заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Олександрійської міської ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо невчинення дій, спрямованих на визнання захисної споруди цивільного захисту (схоища) №40982, яке розміщено за адресою: вул. Олексія Скічка, 42а м. Олександрія, Кіровоградська область безхазяйним майном, а саме незвернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік захисної споруди як безхазяйної нерухомої речі.

Зобов`язати Олександрійську міську раду Олександрійського району Кіровоградської області вчинити дії, спрямовані на визнання безхазяйним майном захисної споруди цивільного захисту (сховища) №40982, яке розміщено за адресою: вул. Олексія Скічка, 42а м. Олександрія, Кіровоградська область, шляхом звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік захисної споруди як безхазяйної нерухомої речі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО