Рішення

від 09.09.2024 по справі 380/5962/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 рокусправа № 380/5962/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (вул. Д. Лук`яновича, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38487310) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправною та скасування картки,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000071/3 від 12 лютого 2024;

- визнати протиправною і скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003604.

В обґрунтування позову зазначає, що митницею витребувано додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, які були подані разом із митною декларацією та не надано жодних пояснень щодо того, яким чином ці документи можуть спростувати чи підтвердити числові значення складових митної вартості товару. За відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ правові підстави для витребовування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості у митниці відсутні. Стверджує, що митниця повинна зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вказує, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів Львівська митниця зазначила зауваження, які не мають впливу на визначення складових митної вартості товару відповідно до норм Митного кодексу України. Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Стверджує, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Відтак, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Стверджує, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Вказує, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем у відзиві жодним чином не спростовано того факту, що митницею витребувано додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, які були подані разом із митною декларацією та не надано жодних пояснень щодо того, яким чином ці документи можуть спростувати чи підтвердити числові значення складових митної вартості товару. Львівською митницею порушено імперативну норму щодо підставності витребування додаткових документів. Вважає, що митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

02.10.2023 року між ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (Україна) (Покупець) та GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A. (Польща) (Продавець) укладено Контракт №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023, відповідно до якого Покупець купує продукт NOXy® (також відомий як AdBlue®) відповідно до якості, кількості та ціни за одиницю вказаної в Контракті на умовах FCA Pulawy. Термін доставки товару до 31.10.2023 року.

На підставі Контракту №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023 та рахунку - інвойсу №PL/430528900/23/HR-0476/0003 від 17.10.2023 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 4201,83 Євро. Страхування вантажу не проводилось.

Декларантом до митного оформлення на Львівську митницю була подана електронна митна декларація (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № 23UA209170085484U1, та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема: Товар: «Водний розчин сечовини: рідина adblue Urea Solution 32,5% - NOXy in bulk -32,5% розчин сечовини у дистильованій воді, призначений для вантажних автомобілів з метою зниження емісії відпрацьованих газів у дизельних двигунах згідно норм Euro6, Euro 5, Euro4, обладнані каталізатором селективної каталітичної редукції, вміст азоту у перерахунку на сухий безводний продукт -46,6% - 21009,174 літри (22900 кг) за заявленою митною вартістю 0, 2128 Євро/кг.

Митна вартість товару декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Одночасно з МД були подані серед інших документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), що відображаються в графі 44 МД, а саме: декларація митної вартості; сертифікат якості №0081207228 від 17.10.2023; рахунок - інвойс (Customs Invoice) №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023; автотранспортна накладна А№848450 від 17.10.2023; Контракт №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023; декларація - інвойс, складена уповноваженим імпортером №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023; разовий договір-замовлення на перевезення б/н від 12.10.2023; рахунок на плату від перевізника №1231 від 17.10.2023; митна декларація країни відправлення №23PL301010E1466547 від 17.10.2023.

Незважаючи на надання документів, визначених згідно переліку та відповідно до умов ч. 2 ст. 53 МКУ, Львівською митницею скеровано повідомлення позивачу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України. На виконання вимоги митного органу декларантом подано банківський документ - платіжну інструкцію №22 від 10.10.2023, рахунок-проформу (Proforma Invoice) №8000041618 від 02.10.2023. Декларант 18.10.2023 просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

19.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901190/1, яким митний орган встановив вартість за одиниці товару -0,2510 Євро/кг. Коригування щодо Товару було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ), а в основу покладена митна декларація №UA209170/2023/82551 від 10.10.2023.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003604. Підставою для відмови було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 19.10.2023 №UA209000/2023/901190/1.

У зв`язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, Декларантом у порядку ст. 55 МКУ була подана електронна митна декларація № 23UA209170085744U5, яка 19.10.2023 була оформлена Львівською митницею у митному відношенні. Внаслідок цього, за вказаною митною декларацією було зайво нараховано до сплати 5188,53 гривень.

Видане Львівською митницею рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/901190/1 від 19.10.2023 було оскаржено в адміністративному порядку до Державної митно служби України.

За результатами розгляду скарги, Державною митною службою України скаргу позивача задоволено частково. Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/9011190/1 від 19.10.2023 скасовано та зобов`язано Львівську митницю винести нове рішення відповідно до законодавства, відмовлено у задоволенні решті вимог.

12.02.2024 року Львівською митницею винесено нове рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000071/3, в графі 33 якої вказано: «Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій етапі 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено: - відповідно до умов Контракту № PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023 р. передбачено 100 % передоплата. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію № 22 від 10.10.2023 р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки сума платіжної інструкції в розмірі 4400 євро не відповідає зазначеній в інвойсі від 11.10.2023 №PL/430528900/23/HR-0476/0003 сумі у розмірі 4201,83 євро. Також, в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на Контракт, що не дає змоги спів ставити оплату з партією оцінюваного товару. Крім того, така платіжна інструкція не відповідає вимогам Закону України від 30.6.2021 №1591-ІХ "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах"; - відповідно до рахунку-фактури № 1231 від 17.10.2023 р., перевізником виступає ФОП ОСОБА_1 , однак у гр.16 та гр.23 CMR № 848450 від 17.10.2023 р., що була подана до митного оформлення наявні штампи перевізника «THEGRA Ukraine LTD». Документи, що визначають договірні відносини з «THEGRA Ukraine LTD» відсутні; - в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі PL/430528900/23/HR-0476/0003 від 17.10.2023 р.; - поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 02.10.2023 № PL/430528900/23/HR-0476, укладеного між компанією GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A. (продавець) та ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (покупець), розділами «Продукт» і «Торгові марки та імена» якого передбачено, що товари поставляються продавцем з торговельними марками NOXy® і AdBlue® та покупець має право використовувати такі торговельні марки лише по відношенню до продуктів, придбаних у продавця і відповідно до умов використання торговельних марок, викладених у додатку № 1 до контракту. Разом з тим, декларантом у графі 31 ЕМД від заявлено відомості щодо торговельної марки товару «Pulawy». Однак в жодному із поданих до митного оформлення документів відсутня інформація про таку торговельну марку; - декларантом заявлено однакові відомості щодо ваги нетто, брутто та додаткової одиниці виміру (кількість азоту в перерахунку на сухий безводний продукт), хоча у акті від 17.11.2023 вказаний вміст азоту 3469 кг. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка вийняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайно! конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме:-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу надіслано: банківський платіжний документ, проформа, видаткові накладні. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA209170/2023/82551 від 10.10.2023 року де вартість товару становила 0,2651 $/кг ( що в перерахунку в валюту контракту станом на 19.10.2023 становить 5747,90 євро). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, митний орган також видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003604.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а саме: Контракт №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023; декларація митної вартості; сертифікат якості №0081207228 від 17.10.2023; рахунок - інвойс (Customs Invoice) №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023; автотранспортна накладна А№848450 від 17.10.2023; Контракт №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023; декларація - інвойс, складена уповноваженим імпортером №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023; разовий договір-замовлення на перевезення б/н від 12.10.2023; рахунок на плату від перевізника №1231 від 17.10.2023; митна декларація країни відправлення №23PL301010E1466547 від 17.10.2023.

Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, то стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни виправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вимоги митного органу, позивачем подано: банківський документ - платіжну інструкцію №22 від 10.10.2023, рахунок-проформу (Proforma Invoice) №8000041618 від 02.10.2023.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/000071/3 від 12.02.2024 підстави його винесення, суд зазначає наступне.

-Відповідач зазначає, що «…відповідно до умов Контракту № PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023 р. передбачено 100 % передоплата. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію № 22 від 10.10.2023 р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки сума платіжної інструкції в розмірі 4400 євро не відповідає зазначеній в інвойсі від 11.10.2023 №PL/430528900/23/HR-0476/0003 сумі у розмірі 4201,83 євро. Також, в графі 70 зазначеного банківського документа міститься посилання лише на Контракт, що не дає змоги спів ставити оплату з партією оцінюваного товару. Крім того, така платіжна інструкція не відповідає вимогам Закону України від 30.6.2021 №1591-ІХ "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах"».

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Контракту №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023 та рахунку - інвойсу №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 4201,83 Євро на умовах FCA Pulawy.

В свою чергу, умови поставки FCA згідно правил Інкотермс 2020 означають - (Free Carrier - Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. В такому випадку, при розрахунку митної вартості товару, до фактурної вартості товару додаються виключно тільки ті витрати які покупець поніс до кордону України, як це і випливає з поняття визначення митної вартості товару.

Таким чином, розмір складових митної вартості зазначеної партії товару включає в себе: ціну товару згідно рахунку інвойсу (Commercial Invoice) №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023 на суму 4201,83 Євро та згідно умов поставки FCA Pulawy витрат на транспортування, зокрема, транспортні послуги згідно маршруту м. Пулави (Польща) - м. Краківець (Україна) на суму 25900,00 гривень на підставі разового договору-замовлення на перевезення б/н від 12.10.2023 та виставленого рахунку перевізником №1231 від 17.10.2023 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості 18.10.2023 разом з електронною митною декларацією позивачем, з метою оформлення вказаного Товару в якості підстави для застосування основного методу (за ціною договору) було подано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема: декларація митної вартості; сертифікат якості №0081207228 від 17.10.2023; рахунок - інвойс (Customs Invoice) №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023; рахунок-проформа (Proforma Invoice) №8000041618 від 02.10.2023; автотранспортна накладна А №848450 від 17.10.2023; Контракт №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023; декларація - інвойс, складена уповноваженим імпортером №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023; разовий договір-замовлення на перевезення б/н від 12.10.2023; рахунок на плату від перевізника №1231 від 17.10.2023; митна декларація країни відправлення №23PL301010E1466547 від 17.10.2023.

Дані проформи, в частині загальної вартості за товар, відрізняються від даних інвойсу, з огляду на те, що остаточним документом, який складається Продавцем для підтвердження вчинення зовнішньоекономічної операції та подається для митного оформлення, є саме інвойс.

Платіжним дорученням, яке позивачем надавалось відповідачу підтверджується факт розрахунків між сторонами. Зовнішньоекономічний договір носить довгостроковий характер, а поставка товару має бути здійснена в кількості 63000 літрів, при чому, більші/менші обсяги можуть постачатися за взаємною згодою між Сторонами. В контракті передбачена ціна за одиницю товару до 31 жовтня - 200 Євро/1000 літрів в жовтні 2023 року та 260 Євро/1000 ІВС літрів в жовтні 2023 року. Загальна вартість контракту - приблизно 16380 Євро. Умови платежу - 100% передоплата. Оплата за цим Договором може відбуватися в межах наданого кредитного ліміту в розмірі 30000 Євро, який встановлює прийнятий загальний торговий баланс Покупця щодо Продавця. Тобто, між сторонами не здійснюється розрахунок за кожну поставлену партію товару окремо.

Позивач вказує, що орієнтована кількість товару вказується в рахунку-проформі, в нашому випадку рахунок проформа (Proforma Invoice) №8000041618 від 02.10.2023, який за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, після якого складається комерційний інвойс в якому і зазначена остаточна кількість товару, яка була придбана позивачем - (Commercial Invoice) №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023.

Згідно умов Контракту продавцем було виставлено рахунок- проформу №8000041618 від 02.10.2023 в оплату за товар в кількості 22000 літрів рідини по ціні 0,200 Євро за літр (200 Євро за 1000 літрів) на загальну суму 4400,00 Євро, по якому було здійснено 100% передоплату 10.10.2023 (платіжна інструкція №22). Разом з тим, Продавець завантажив рідини в кількості 21009,174 літрів за ціною, яка погоджена в рахунку-проформі (0,200 Євро/літр) на загальну суму 4201,83 Євро, що і було відображено в рахунку - інвойсі №PL/430528900/23/HR- 0476-0003 від 17.10.2023. Звертаємо увагу, що загальна вартість цієї партії товару зменшилась в інвойсі порівняно з рахунком -проформою лише у зв`язку з купівлею рідини в меншій кількості, ніж була передбачена в рахунку-проформі. Зважаючи, що згідно Контракту умовою платежу є попередня передоплата позивач сплатив суму, яка була попередньо узгоджена з Покупцем. При проведенні наступних оплат продавцю, позивачем була врахована різниця по сумі, яка виникла.

Суд вважає, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/ чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Таким чином, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Щодо невідповідності платіжної інструкції вимогам чинного законодавства та зазначення в графі 70 «призначення платежу» платіжного банківського документа №22 від 10.10.2023 лише контракт, що не дає змоги відповідачу співставити оплату з партією оцінюваного товару, суд зауважує, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано як ці обставини вплинули на визначення митної вартості за основним методом.

Крім цього, загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі - Положення № 216).

Згідно п.15 Р.ІІ Положення № 216 платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

В платіжній інструкції у графі 70 існує обмежена кількість символів, обов`язковою умовою є зазначення номеру контракту, що було дотримано позивачем.

В свою чергу, в платіжному дорученні №22 від 10.10.2023 вказано Контракт №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023 на підставі якого здійснено купівлю та поставку заявленого до митного оформлення Товару.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18.

Відтак, такі твердження відповідача суд вважає безпідставними.

Щодо вказаного відповідачем порушення: «…відповідно до рахунку-фактури № 1231 від 17.10.2023 р., перевізником виступає ФОП ОСОБА_1 , однак у гр.16 та гр.23 CMR № 848450 від 17.10.2023 р., що була подана до митного оформлення наявні штампи перевізника «THEGRA Ukraine LTD». Документи, що визначають договірні відносини з «THEGRA Ukraine LTD» відсутні», суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що для організації перевезення товару 12.10.2023 року, ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (Замовник) уклало разовий договір - замовлення на перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_1 (Виконавець). В свою чергу, для організації перевезення вантажу позивача, ФОП ОСОБА_1 користувався послугами ДП «Тегра Україна ЛТД» на підставі договору №170123 від 17.01.2023 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином перевезення товару позивача здійснювалось ДП «Тегра Україна ЛТД». Надати вказаний договір про перевезення позивач на момент митного оформлення не мав можливості, оскільки не був стороною вказаних договірних відносин між перевізниками. Залучення до перевезення третіх осіб, з якими замовником не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам чинного законодавства України.

Відповідно, враховуючи, що безпосереднє перевезення автотранспортом здійснювало ДП «Тегра Україна ЛТД» на підставі договору №170123 з ФОП ОСОБА_1 , то відповідно в графах 16 та 23 CMR № 848450 від 17.10.2023 наявні штампи перевізника «THEGRA Ukraine LTD. При цьому, номер автомобіля, який вказаний CMR № 848450 від 17.10.2023 відповідає номеру автомобіля, вказаного в разовому договорі б/н від 12.10.2023, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_1 .

Згідно п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Крім цього, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.

Як наслідок, суд робить висновок, що позивачем до митного контролю було надано разовий договір на перевезення б/н від 12.10.2023 та рахунок на оплату від перевізника ФОП ОСОБА_1 №1237 від 17.10.2023, які в свою чергу є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо порушення: «…в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі PL/430528900/23/HR-0476/0003 від 17.10.2023 р.», суд зауважує, що в графі 46 експортної декларації країни відправлення зазначається статистична вартість товару, у інвойсі (рахунку-фактурі) вказується фактурна вартість товару. Статистична вартість - це приблизна вартість товару у той час і в тому місці, де вони залишають територію держави, в якій вони знаходилися на момент випуску під митну процедуру. Фактурна вартість товару це остаточна ціна товару, що переміщується через митний кордон України, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті та зазначена у відповідному рахунку-фактурі. Зазначена обставина вказує на те, що статистична вартість товару, зазначена в експортній декларації, не завжди може відповідати фактурній вартості товару, зазначеній у рахунку-фактурі.

Відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа розроблене Генеральним Директором DG TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» має містити єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає, вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни- експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

В експортній декларації 23PL301010E1466547 вказана статистична вартість товару (вартість на кордоні Республіки Польща), а не фактурна. При здійсненні вказаних операцій було визначено умови поставки FCA Pulawy, тобто статистична вартість, зазначена у відповідній графі експортної декларації включала вартість продажу та статистичну вартість доставки з Pulawy до українсько- польського кордону.

Отже, порядок визначення статистичної вартості товару регулюється законодавством країни експортера згідно рекомендацій Європейського Союзу та, в даному конкретному випадку, не може бути допустимим доказом розбіжностей в митній вартості товару, за умови відсутності в митного органу отриманих належних та допустимих доказів щодо недостовірності поданих декларантом документів в підтвердження митної вартості товару згідно договору купівлі-продажу та щодо понесення ним додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням чи страхуванням такого товару на території Держав Європейського Союзу тощо.

Суд зауважує, що позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав її відповідачу в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Таким чином, відповідач помилково ототожнив вартість товару за Контрактом, вказану в рахунку-фактурі, зі статистичною вартістю, яка зазначена в митній декларації країни відправлення.

У спірному рішенні відповідач вказав: «…поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 02.10.2023 № PL/430528900/23/HR-0476, укладеного між компанією GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A. (продавець) та ТОВ «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (покупець), розділами «Продукт» і «Торгові марки та імена» якого передбачено, що товари поставляються продавцем з торговельними марками NOXy® і AdBlue® та покупець має право використовувати такі торговельні марки лише по відношенню до продуктів, придбаних у продавця і відповідно до умов використання торговельних марок, викладених у додатку № 1 до контракту. Разом з тим, декларантом у графі 31 ЕМД від заявлено відомості щодо торговельної марки товару «Pulawy». Однак в жодному із поданих до митного оформлення документів відсутня інформація про таку торговельну марку; -декларантом заявлено однакові відомості щодо ваги нетто, брутто та додаткової одиниці виміру (кількість азоту в перерахунку на сухий безводний продукт), хоча у акті від 17.11.2023 вказаний вміст азоту 3469 кг.».

Як зазначалось вище, Контракту №PL/430528900/23/HR-0476 від 02.10.2023 та рахунку - інвойсу №PL/430528900/23/HR-0476-0003 від 17.10.2023 була здійснена поставка товару - NOXy ® (також відомий як AdBlue ®).

Однак, декларантом помилково в графах 31 митних деклараціях № 23UA209170085484U1 від 18.10.2023 та відповідно при оформленні МД №23UA209170085744U5 від 19.10.2023 було зазначено відомості про торгівельну марку рідини Pulawy замість NOXy.

Також, декларант в графах 41 «додаткові одиниці виміру» в митних деклараціях № 23UA209170085484U1 від 18.10.2023 та відповідно при оформленні МД №23UA209170085744U5 від 19.10.2023 помилково вказав відомості щодо вмісту кількості азоту в перерахунку на сухий безводний продукт в кількості 22900 замість 3469.

Разом з тим, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (далі - Положення про митні декларації), підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації.

На підставі ст. 269 Кодексу, декларантом подано заяву про дозвіл на внесення змін до митної декларацій від 19.10.2023 ІМ 40 ДЕ №23UA209170085744U5, зокрема, відображення відомостей в графах 31 та 41 митної декларації.

Як наслідок, 21.12.2023 посадовою особою - державним інспектором ВМО №1 м/п «Городок» Львівської митниці» ОСОБА_2 оформлено аркуш коригування до поданої декларантом декларації від 19.10.2023 ІМ 40 ДЕ №23UA209170085744U5. Відповідно, в графі 31 митної декларації зазначено торгову марку NOXy, та в графі 44 митної декларації зазначено додаткову одиницю виміру - 3469. Тобто, графи 31, 44 вказаної митної декларації приведено у відповідність.

Водночас суд зазначає, що коригування, які були внесені в МД від 19.10.2023 №23UA209170085744U5 жодним чином не вплинули на сплату платежу (028 - 37625,69 гривень) розрахованого від митної вартості, визначеної декларантом за першим методом та відповідно і до платежу (028 - 42814,22 гривень) розрахованого від скоригованої митної вартості Львівською митницею за резервним методом.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відтак, при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості товару від 12.02.2024 посадовою особою не взято до уваги, що дані розбіжності на момент винесення такого рішення графи 31, 44 митної декларації №23UA209170085744U5 від 19.10.2023 року приведено у відповідність та відповідно жодного впливу не могли та не мають на визначення складових митної вартості за ціною договору.

Щодо посилання відповідача на п.2 ст. VII ГАТТ, що позивачем не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, то суд зазначає таке.

Позивачем разом з митною декларацією подано згідно з переліком та відповідно до умов визначених ст. 53 МК України документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. В свою чергу, митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої Позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

Враховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

З огляду на вказане, суд вважає безпідставним твердження відповідача вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості Товарів, оскільки надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за Товари, з урахуванням коригування згідно з положеннями ч. 10 ст. 58 МК України, що у сукупності дають змогу встановити складові митної вартості Товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару МД № UA209170/2023/82551 від 10.10.2023 року де вартість товару становила 0,2651 $/кг (що в перерахунку в валюту контракту станом на 19.10.2023 становить 5747,90 євро).

В графі 33 оскарженого рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000071/3 від 12.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003604, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення буде вирішуватись після надання позивачем відповідних доказів щодо їх понесення.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000071/3 від 12.02.2024 року.

3. Визнати протиправною і скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003604.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС» (вул. Д. Лук`яновича, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38487310) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в сумі 5188 (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 09.09.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович