Рішення

від 09.09.2024 по справі 380/5090/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 рокусправа № 380/5090/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА" до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови -

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА" (далі позивач, ПАТ «АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № UA209000/2023/l00663/2 від 24.10.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2023 року № UA209230/2023/002770.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митними деклараціями документи, які визначені ч. 2 ст. 53 МК України. Стверджує, що вказані документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни. У спірних правовідносинах відповідачем не наведено причин щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів. Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення неможливо встановити, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим. Стверджує, що наявність чи відсутність сертифікату форми EUR.1 жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки такий сертифікат не містить вартісних показників та є лише документом, що підтверджує європейське походження товарів і дає право провести митне очищення вантажу з використанням преференційної ставки мита. Вказав, що методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 відповідно до п. 2 розділу І мають рекомендаційний характер та не є обов`язковими до застосування. Зазначив, що прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, жодним нормативним актом не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. У рішенні про коригування митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення. Стверджує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Вказав, що в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару: для товару № 1 слугувала митна декларація від 16.10.2023 № 23UA205050068716U2, де вартість подібного товару становить 4,94 дол. США за кг, а для товару № 2 слугувала митна декларація від 04.08.2023 № 23UA209230082910U4. Позивач вважає, що відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Зазначив, що позивачем вже ввозились (імпортувались) товари за цим контрактом, які були оформлені митним органом за першим методом тобто за ціною інвойсу, що підтверджується МД 23UA209230013288U9 від 14.02.2023, 23UA209230007955U1 від 30.01.2023, 23UA209230012963U1 від 11.02.2023. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.03.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 25.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На адресу суду 04.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 23UA209230112812U3 від 23.10.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 12.09.2023 № INV0048029 а також у митній декларації визначені умови поставки як FCA м. Ліверпуль; відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 визначено умови поставки EXW, проте декларантом не надано ніякого доповнення до контракту яким би вносились відповідні зміни, у Специфікації № 38 від 06.10.23 Умови поставки: 100% передоплата, що відповідає умовам розрахунку, а не поставки. Інформації про зміни умов поставки на FCA не надано. Відповідно до вимог п. 6.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 передбачено що «Продавець» разом з вантажем надає «Покупцю» у тому числі: сертифікат походження товару а також сертифікат переміщення форми EUR 1, проте даний документ декларантом не надано, що являється порушенням вимог зовнішньоекономічної угоди; розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2274 км, а вартість 134000 грн. - що становить 58,92 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 28110 грн. - що становить 281 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Отже, на думку відповідача, очевидним є факт, що рахунок від 12.10.2023 № 9483 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Таким чином Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівліпродажу товару. На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: - витяг з мережі Інтернет що вартості ідентичних товарів;- видаткові накладні; банківський платіжний документ. Сума, зазначена в платіжному дорученні 62941,3 USD не відповідає сумі зазначеній в інвойсі 72020,3 USD. Отже, на думку відповідача, таке платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару. Висновок експертної організації щодо вартості товару який оцінюється, (слід зауважити, що під час здійснення оцінки міститься посилання лише на українські сайти відсутність інформації стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товару не дає можливості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості); прайс лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); Разом з тим, документів які спростовують виявлені розбіжності, декларантом на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна декларація від 16.10.2023 №23UA205050068716U2 де вартість подібного товару становить 4,94 дол. США за кг, а товару № 2 слугувала митна декларація від 04.08.2023 № 23UA209230082910U4 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг. Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 24.10.2023 № 23UA209230113579U6 у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості 313603,39 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Між Компанією Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» (Покупець, Позивач) 02 січня 2020 року укладено контракт № 02/01 від 02.01.2020 за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити акумуляторні батареї в асортименті.

Згідно з п.2.2. контракту № 02/01 від 02.01.2020 ціни на товар встановлюються в специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 2.3 контракту № 02/01 від 02.01.2020 у вартість товару включається упаковка, маркування та навантаження товару.

Згідно з додатком № 4 від 18.10.2023 до контракту № 02/01 від 02.01.2020 року пункт 3.1 контракту викладено у редакції відповідно до якої передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Ліверпуль Велика Британія, якщо інші умови не передбачені в специфікації.

Відповідно до п.4.2 контракту № 02/01 від 02.01.2020 Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.

Продавець 12.10.2023 відвантажив на адресу Покупця товар - акумуляторні батареї в кількості та асортименті на загальну суму 72020,30 дол. США відповідно до комерційного інвойсу № INV0048029 від 12.10.2023.

Декларант позивача 23 жовтня 2023 року з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 23UA209230112812U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (акумуляторні батареї в асортименті). Разом з митною декларацією МД 23UA209230112812U3, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною контракту, декларантом надано такі документи, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт № 02/01 від 02.01.2020 із специфікацією № 37 від 18.09.2023; комерційний інвойс № INV0048029 від 12.10.2023; пакувальний лист DEL0048029 від 12.10.2023; CMR від 17.10.2023; рахунок на оплату № 9729 від 20.10.2023; договір транспортного експедирування № 913 від 11.09.2019.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

В процесі митних консультацій декларантом додатково надано митному органу такі документи: проформу інвойс PFAKB12.2023 від 05.10.2023; свіфт від 10.10.2023; прайс лист від 20.09.2023; експортну декларацію MR №23GB10Х86393994018; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.10.2023 № 113/788; заявку № 2023-14017 від 16.10.2023 згідно з договором № 913 від 11.09.2023; довідку про транспортні витрати № 2023-14017 від 20.10.2023; договір перевезення вантажів № 10049 від 20.05.2021; цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок фактуру № 1212 від 17.10.2023. Окрім того, декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

За результатами розгляду МД 23UA209230112812U3 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 № UA209000/2023/100663/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209230/2023/002770.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 № UA209000/2023/100663/2, в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здiйснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документiв, наданих для пiдтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: поданi до митного оформлення документи зriдно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статтi 53МКУ не містять всiх вiдомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Пiд час здiйснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що мiститься у наданих до митноrо оформлення товаросупровiдних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 12.09.2023 № INV0048029 а також у митній декларації визначені умови поставки як FCA м. Ліверпуль; відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 визначено умови поставки EXW, проте декларантом не надано ніякого доповнення до контракту яким би вносились відповідні зміни. У Специфікації №38 від 06.10.23 умови поставки: 100% передоплата, що відповідає умовам розрахунку, а не поставки. Інформації про зміни умов поставки на FCA не надано. Відповідно до вимог п. 6.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 передбачено що «Продавець» разом з вантажем надає «Покупцю» у тому числі: сертифікат походження товару а також сертифікат переміщення форми EUR 1, проте такий документ декларантом не надано, що являється порушенням вимог зовнішньоекономічної угоди. Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2274 км, а вартість 134000 грн - що становить 58,92 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 28110 грн - що становить 281 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Отже, очевидним є факт, що рахунок від 12.10.2023 № 9483 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Таким чином Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівліпродажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: витяг з мережі Інтернет що вартості ідентичних товарів;- видаткові накладні; - банківський платіжний документ. Сума зазначена в платіжному дорученні 62941,3 USD не відповідає сумі зазначеній в інвойсі 72 020,3 USD. Отже, дане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару. Висновок експертної організації щодо вартості товару який оцінюється, (слід зауважити, що під час здійснення оцінки міститься посилання лише на українські сайти відсутність інформації стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товару не дає можливості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості); прайс лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); Разом з тим, документів які спростовують виявлені розбіжності, декларантом на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна декларація від 16.10.2023 № 23UA205050068716U2 де вартість подібного товару становить 4,94 дол. США за кг, а товару № 2 слугувала митна декларація від 04.08.2023 № 23UA209230082910U4 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг.

Згідно з оформленою відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002770 у прийнятті митної декларації відмовлено з причини неможливості завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44, 46, 47 ВМД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 28.07.2023 № UA 209000/2023/100663/2 (порушено умови декларування, передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 МК України, ст. 55 МК України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450). Роз`яснено позивачу вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення шляхом подання нової митної декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100663/2 від 28.07.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем додатково за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/100663/2 від 28.07.2023 сплачено по товару № 1 податку на додану вартість на суму 162679,51 грн, мита на суму 60251,67 грн, по товару № 2 податку на додану вартість на суму 66166,21 грн, мита на суму 24506,00 грн.

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як встановлено судом, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митною декларацією, за якою було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах № 821/1617/17 від 14.08.2018 року, № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, № 804/2256/16 від 12.11.2021 року, № 1.380.2019.002016 від 04.11.2021 року № 480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо порушення зазначеного у рішенні UA209000/2023/100663/2 від 24.10.2023 про те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Суд встановив, що позивач надав митному органу усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору: контракт № 02/01 від 02.01.2020 із специфікацією № 37 від 18.09.2023, комерційний інвойс № INV0048029 від 12.10.2023, пакувальний лист DEL0048029 від 12.10.2023, CMR від 17.10.2023, рахунок на оплату № 9729 від 20.10.2023, договір транспортного експедирування № 913 від 11.09.2019, проформу інвойс PFAKB12.2023 від 05.10.2023, свіфт від 10.10.2023, прайс лист від 20.09.2023, експортну декларацію MR №23GB10Х86393994018, експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.10.2023 № 113/788, заявку № 2023-14017 від 16.10.2023 згідно з договором № 913 від 11.09.2023, довідку про транспортні витрати № 2023-14017 від 20.10.2023, договір перевезення вантажів № 10049 від 20.05.2021, цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок фактуру № 1212 від 17.10.2023.

У відзиві відповідач зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідач вказав, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Однак митний орган повинен був зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.

Зі змісту рішення UA209000/2023/100663/2 від 24.10.2023 не зрозуміло, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.

Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 12.09.2023 № INV0048029 а також у митній декларації визначені умови поставки як FCA м. Ліверпуль, відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 визначено умови поставки EXW, проте декларантом не надано ніякого доповнення до контракту яким би вносились відповідні зміни, суд зазначає таке.

До митного оформлення позивачем долучено контракт від 02.01.2020 № 02/01, відповідно до п.2.3 якого передбачено, що у вартість товару включається упаковка, маркування і навантаження товару. Окрім того при передачі товару Покупцю Продавець зобов`язаний надати такі документи: інвойс, експортну декларацію, товаротранспортну накладну, пакувальний лист та сертифікат походження товару (п. 6.1 контракту від 02.01.2020 № 02/01). Тому, з наведеного слідує, що обов`язок щодо митного оформлення вантажу на експорт згідно умов контракту покладено на Продавця.

Умови поставки Інкотермс-FCA (Free Carrier Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізником товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

З врахуванням викладеного, суд зауважує, що умови поставки згідно контракту від 02.01.2020 № 02/01 відповідають умовам поставки Інкотермс-FCA (Free Carrier Франко перевізник). Як уже встановлено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так інвойс (рахунок-фактура) є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Окрім того, суд враховує, що за контрактом від 02.01.2020 № 02/01 на умовах поставки FCA вже здійснювалось митне оформлення, що підтверджується митними деклараціями МД 23UA209230013288U9 від 14.02.2023, 23UA20923007955U1 від 30.01.2023, 23UA2092300012963U1 від 11.02.2023.

Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до вимог п.6.1 контракту декларантом не було надано сертифікат переміщення форми EUR 1, суд зауважує, що сертифікат переміщення форми EUR 1 в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію сертифікату переміщення форми EUR 1декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, який підтверджує європейське /українське походження товарів і дає право провести митне очищення вантажу з використанням преференційної ставки мита, тим самим знижуючи його вартість для одержувача згідно визначення наведеного у Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1, затвердженого наказом МФУ від 18.11.2014 № 1142.

При цьому у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не зазначається вартість товарів, тому його відсутність не може підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2274 км, а вартість 134000 грн - що становить 58,92 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 28110 грн - що становить 281 грн/км).

З цього приводу суд зазначає, що Методичними рекомендацiями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартостi перевезень (робіт, пocлуг) на транспорті. Пунктом 49 роздiлу VI Методичних рекомендацій "Облiк, калькулювання собівартість перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видiв nеревезень включається до їх собiвартості за прямою ознакою. Якщо деякi мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливовіднести до певних видів перевезень їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогiчний пiдхід застосовано до розподілу амортизаційних витрат. Отже, очевидним є факт, що рахунок вiд 12 10.2023 № 9483 містить вiдомостi щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорцiйного розподілу.

Пунктом 2 розділу І Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 передбачено, що рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Тобто вказані Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер, а їх дотримання не є визначальним фактором у цілях доказування у даній справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 справа № 814/2980/15.

Щодо твердження відповідача про те, що прайс-лист має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб суд зазначає наступне.

Комерційна пропозиція лист потенційному партнеру чи замовнику, що містить ділову пропозицію щодо подальшої співпраці.

Прейскурант (прайс-лист) офіційно затверджений, систематизований документ, у якому міститься згрупований за певними ознаками перелік (список) товарів і послуг з обов`язковим зазначенням їх ціни (тарифу).

У контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов`язковим документом, які надаються на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. При цьому, він містить необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тобто з цих підстав є належними і достатніми доказами у цій справі.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

В той же час, відповідачем не наведено належних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, у повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. З огляду на вище викладене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі № 815/4686/16.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду належних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не знайшов розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Так, для товару № 1 слугувала митна декларація від 16.10.2023 № 23UA205050068716U2 де вартість подібного товару становить 4,94 дол. США за кг, а товару № 2 слугувала митна декларація від 04.08.2023 № 23UA209230082910U4 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які з неочевидних причин взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як слідує з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскарженого рішення та картки відмови.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 7732,05 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/l00663/2 від 24.10.2023.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/002770.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного акціонерного товариство "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА" судовий збір у сумі 7732 (сім тисяч сімсот тридцять дві) грн 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА" (вул. Нафтовиків 15А м. Херсон 73000; код ЄДРПОУ 24962494).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур