Рішення

від 10.09.2024 по справі 420/18340/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18340/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним наказ Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап (з 22 січня 2024 року) по Суворовському районному суду м. Одеси та скасувати наказ Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап по Суворовському районному суду м. Одеси; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі 50 % відповідно до ст. 52 Закону України Про державну службу та наказу Суворовського районного суду м. Одеси Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 від 15.06.2016 року № 67-о/с-ап.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з частиною першою статті 52 Закону «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Однак, Верховна Рада України 9 листопада 2023 року, ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», яким передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним законом «Про державну службу». Разом з тим, застосування норм Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» стосовно перерахування надбавки за вислугу років, якими звужується обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій державних службовців, передбачених спеціальним законом у сфері державної служби Законом України «Про державну службу» суперечить нормам, закріпленим в Конституції України та Бюджетному кодексі України. При цьому, «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» повинні застосовуватись на підставі норм Конституції України та не можуть суперечити їй, а тому, скасування та перерахування усіх відсотків за вислугу років вже встановлених до 01.01.2024 року суперечить Конституції України.

Представником відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що при розрахунку надбавки Суворовським районним судом міста Одеси застосовані приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX, а саме: надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Отже, позивачу відповідно до вимог діючого Закону встановлена надбавка за вислугу років на державній службі в максимально допустимому розмірі. При цьому, норми абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX, не визнані неконституційними й підстави для їх незастосування відповідачем наразі відсутні. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання протиправним наказу «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 22.03.2024 р. №22-о/с-ап з 22 січня 2024 року, оскільки наказ виданий на виконання вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік».

Представником відповідача Суворовського районного суду міста Одеси відзив на позовну заяву до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку із перебуванням головуючого судді в період з 30.07.2024 року по 09.09.2024 року включно у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду ухвалено в перший робочий день.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Наказом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси від 15 червня 2016 року № 67 о/с-ап встановлено секретарю Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 01.06.2016 р. становить 22 роки 2 місяці 23 дні (а.с. 8).

Наказом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап встановлено з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу працівника Суворовського районного суду м. Одеси, стаж яких на 22.01.2024 р. складає понад 15 років, а саме секретарям суду, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 11-13).

Не погодившись з наказом від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап, в частині, що стосується ОСОБА_1 , позивач звернулась до суду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Згідно ст. 50 Закону України «Про державну службу» держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення). Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України. Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Згідно ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

09 листопада 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3460-IX «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно п. 13 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

Тобто, відповідно до положень пунктів 12-13 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік, умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, застосовуються для державних службовців у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби.

Національне агентство України з питань державної служби (далі - НАДС України), реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення формування у сфері державної служби та функціонального управління державною службою в державних органах відповідно до приписів Закону України Про державну службу підготувало Роз`яснення щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби від 10 січня 2024 року №176.

Так, у вказаному роз`ясненні була надана вказівка про те, яким чином має відбуватися встановлення надбавки за вислугу років, передбаченої пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, а саме як зазначило НАДС України службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

З матеріалів справи вбачається, що наказом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап, відповідно до «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу працівника Суворовського районного суду м. Одеси, стаж яких на 22.01.2024 р. складає понад 15 років, а саме секретарям суду, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 11-13).

Так, статтею 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі Копецький проти Словаччини (Кореску v. Slovakia), п. 50; Anheuser-Busch Inc. проти Португалії (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

В той же час, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд у постановах від 22.08.2019 року по справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 року по справі № 360/1432/19, від 27.03.2020 року по справі № 569/727/17 та від 28.04.2021 року по справі № 640/3098/20) вказав, що у разі наявності колізії між правовим актами різної юридичної сили слід застосовувати ієрархічний підхід, що ґрунтується на ієрархічній системі нормативно-правових актів, основу якої складає Основний закон держави - Конституція України, всі інші закони приймаються на підставі та у відповідності до Конституції України та не можуть їй суперечити; в свою чергу підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі та у відповідності до законів України.

Таким чином, в межах спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України Про державну службу, а не закон про затвердження бюджету України на відповідний рік.

У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а не п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.

При цьому, роз`яснення НАДС, міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що наказ Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап, в частині в частині встановлення з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років на державній службі секретарю суду ОСОБА_1 - в розмірі 30 відсотків посадового окладу, стаж державної служби якої на 22.01.2024 р становить понад 15 років є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вважає неспроможними посилання відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позовну заяву подано до суду в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап, в частині встановлення з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років на державній службі секретарю суду ОСОБА_1 - в розмірі 30 відсотків посадового окладу, стаж державної служби якої на 22.01.2024 р становить понад 15 років; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити з 22.01.2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому, позивач просить суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Разом з тим, спірні правовідносини пов`язані із зобов`язанням відповідача, здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, а не стягнення (присудження) надбавки за вислугу років, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин негайного виконання рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Суворовського районного суду міста Одеси (код ЄДРПОУ 05482067, адреса місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 68), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, адреса місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап, в частині встановлення з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років на державній службі секретарю суду ОСОБА_1 - в розмірі 30 відсотків посадового окладу, стаж державної служби якої на 22.01.2024 р становить понад 15 років.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити з 22.01.2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, із врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук