Ухвала

від 10.09.2024 по справі 440/5038/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

10 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/5038/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження заяву позивача про поновлення процесуального строку, заяву позивача про виконання ухвали суду та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" звернулося через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

В постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив, що "граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Зазначене обґрунтовується, зокрема, обов`язком сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України). У разі оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку грошові зобов`язання вважаються неузгодженими до набрання законної сили відповідним рішенням суду (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, є податковим боргом у розумінні ПК України (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З дня виникнення податкового боргу майно платника опиняється у специфічному правовому режимі обмеження, яке встановлюється статтями 88- 89 ПК України, що має свої правові наслідки. Зокрема, із цього дня майно платника податків опиняється у податковій заставі, яка поширюється на будь-яке його майно (за винятком установлених законодавством обмежень (випадків).

Крім того, у разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством короткі строки контролюючий орган наділяється правом вживати заходи задля забезпечення їх сплати (заходи примусу). Першим етапом вжиття таких заходів є направлення платникові податків податкової вимоги (стаття 59 ПК України), а вже через 60 днів з дня її надіслання (вручення) контролюючий орган набуває право на стягнення коштів платника податків та продаж його майна, яке перебуває в податковій заставі (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Тобто у разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган з огляду на компетенцію, встановлену нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення.

Також ПК України встановлює відповідальність платників податків у разі порушення строків сплати грошових зобов`язань (стаття 126 ПК України).

Отже, численні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов`язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов`язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов`язання стають неузгодженими.

У зв`язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати вважає помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене.

Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 ПК України відсутня, оскільки вони не припускають множинного трактування прав платників податків.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України); вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Тож строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення становить: шість місяців з дня, коли особа дізналася про прийняття такого податкового повідомлення-рішення у випадку невикористання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження) відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України та один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України у випадку використання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження).

З позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року позивач звернувся до суду через систему "Електронний суд" - 25 квітня 2024 року, тобто із пропущенням встановленого законом строку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року продовжено строк для усунення недоліку позовної заяви.

Від позивача до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку у справі №440/5038/24 , а також заява про виконання ухвали суду, в якій також наведено мотиви щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

В ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року зазначено, що, ознайомившись зі змістом заяви про поновлення процесуального строку та заяви про виконання ухвали суду, а також наданими суду документами, суд доходить висновку, що оцінка поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду може бути надана лише після отримання від відповідача документів щодо дат надіслання/вручення позивачу податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року засобами поштового зв`язку та до електронного кабінету платника податків та письмових пояснень з приводу доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення процесуального строку та в заяві про виконання ухвали суду.

Цією ж ухвалою від відповідача витребувано докази на підтвердження дат надіслання/вручення позивачу податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року засобами поштового зв`язку та до електронного кабінету платника податків та письмових пояснень з приводу доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення процесуального строку та в заяві про виконання ухвали суду.

Відповідач через «Електронний суд» надіслав витребувані судом документи, а також клопотання про залишення позову без розгляду, у якому він, посилаючись на висновки Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 та від 28 червня 2023 року у справі № 480/10213/21, просить залишити позов без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду із неповажних причин.

При цьому відповідач зазначив, що ДП «Торговий дім «Маяк» ТОВ «Агрофірма «Маяк» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року № 00064180705 лише 25 квітня 2024 року, у той час як рекомендований лист від 19 липня 2023 року повернувся до відправника 01 вересня з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою відділення зв`язку Укрпошти, наданою до відзиву. Таке звернення відбулось більш ніж через сім місяців з моменту, з якого податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим. Звертаємо увагу, що платником не змінювалася адреса реєстрації. Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого у разі повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений. Такий правовий висновок також підтримано Верховним Судом у постановах від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18, від 28 червня 2023 року у справі № 480/10213/21. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що платник має добросовісно ставитись до отримання кореспонденції, крім того, необізнаність платника про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 804/2455/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 802/549/16-а).

Від позивача до суду через «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду /а.с. 184-187/, у якому позивач наполягав на безпідставності доводів відповідача та наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду із цим позовом, зазначивши, зокрема, про те, що позивач належним чином не отримував податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року № 00064180705, а докази, на які посилається відповідач у клопотанні про залишення позову без розгляду (та які долучені ним до відзиву та клопотання) не можуть братися до уваги у розумінні приписів КАС України, оскільки не завірені належним чином та не несуть підтвердження інформації про нібито направлення та належне отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2023 року.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення процесуального строку, заяву позивача про виконання ухвали суду та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Отже, з положення наведених норм чинного законодавства слідує, що надіслане рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (місцезнаходженням) рішення вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Тож обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення рішення, у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції від органів ДПС України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 560/7714/23.

Судом встановлено, що супровідним листом Головного управління ДПС у Полтавській області №25007/6/16-31-07-05-02 від 19 липня 2023 року /а.с. 147/ на адресу ДП "ТД "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" надіслано податкові повідомлення-рішення, прийняті, зокрема, за результатами акта фактичної перевірки №5522/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 24 травня 2023 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600033695044 від 19 липня 2023 року /а.с. 146 - 146-зворот, 147-зворот/ та вказане поштове відправлення не вручено адресату та повернуто до контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» від 01 вересня 2023 року /а.с. 147-зворот/.

Таким чином, оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення вважається належним чином врученим позивачу 01 вересня 2023 року, а строк звернення до суду з цим позовом закінчився 01 березня 2024 року.

Позивач звернувся до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин, а під поважними причинами, як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 560/7714/23, необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

У заяві про поновлення процесуального строку, а також у заяві про виконання ухвали суду позивач зазначив, що лише 10 квітня 2024 року після написання позивачем запиту надійшла відповідь за вих. № 11017/6/16-31-07-05-10 від 03 квітня 2024 року від ГУ ДПС у Полтавській області (де були наявні як оскаржувана ППР, так і документи пов`язані з підставами її винесення), у зв`язку із чим підприємству стало відомо щодо змісту цих документів.

У запереченнях на клопотання про залишення позову без розгляду позивач також зазначив, що довідка про причини повернення «за закінченням строку зберігання» від 01 вересня 2023 року без вказівки який саме документ повернуто і як він може ідентифікуватись саме з Дочірнім підприємством "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" та його адресою, оскільки не містить реквізитів документа який повернуто «за закінченням строку зберігання» та з якої адреси повернуто.

Суд відхиляє наведені позивачем доводи, адже в силу наведених норм Податкового кодексу України та висновків Верховного Суду податкове повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року вважається врученим позивачу -01 вересня 2023 року (дата відмітки, що проставлена відділенням поштового зв`язку), а не 10 квітня 2024 року (дата отримання позивачем відповіді на запит щодо надання ППР). Відмітку про дату та причину повернення поштового відправлення на поштовому конверті проставляє відділення поштового зв`язку, а не контролюючий орган, та у відділення поштового зв`язку відсутній обов`язок розкривати поштове відправлення, ознайомлюватися з його змістом та зазначати на довідці (відмітці) реквізити документа, який повернуто «за закінченням строку зберігання» та з якої адреси повернуто. Натомість, найменування адресата (ДП "ТД "Маяк"ТОВ "Агрофірма "Маяк"), поштова адреса (Полтавська область, Полтавський район, селище міського типу Котельва, вул. Ринкова, будинок 28), на яку було направлено податкове повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року, зазначена у супровідному листі №25007/6/16-31-07-05-02 від 19 липня 2023 року, на рекомендованому повідомленні та на самому поштовому конверті. Той факт, що поштове відправлення було направлено саме позивачу та на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місце його реєстрації /а.с. 10/, підтверджується ще й тим, що відділенням поштового зв`язку проставлено відмітку «за закінченням терміну зберігання», а не відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», що виключає будь-який сумнів в ідентифікації адреси з позивачем. Факт відсутності на даний час в системі АТ "Укрпошта" інформації щодо відправлення 060003369 не спростовує факту направлення відповідачем позивачу податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року, оскільки відповідний сервіс АТ "Укрпошта" призначений для відстеження поточних відправлень по Україні, а з часу такого направлення минув тривалий проміжок часу. Доказів на спростування факту направлення позивачу саме податкового повідомлення-рішення №00064180705 від 19 липня 2023 року позивачем не надано, а у суду відсутні підстави вважати, що в супровідному листі ГУ ДПС у Полтавській області №25007/6/16-31-07-05-02 від 19 липня 2023 року міститься недостовірна інформація щодо направлення позивачу податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами акту фактичної перевірки №5522/16/31/РРО/37301974 від 24 травня 2023 року.

У заявах про поновлення процесуального строку, про виконання ухвали суду та в запереченнях на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду позивачем не наведено та відповідно не доведено відповідними доказами об`єктивно непереборних, пов`язаних з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, підстав, які фактично унеможливлювали його своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в силу законодавчих приписів та висновків Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, вважається врученим позивачу належним чином, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються судом неповажними, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом, які наведені у заявах про поновлення процесуального строку, про виконання ухвали суду та в запереченнях на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Позов Дочірнього підприємства "Торговий дім "Маяк" ТОВ "Агрофірма "Маяк" (вул. Ринкова, буд. 28, смт. Котельва, Котелевський район, Полтавська область, 38600, ідентифікаційний код 37301974) до Головного управління ДПС України у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.І. Слободянюк