Рішення

від 10.09.2024 по справі 620/9236/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/9236/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради, в якому просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради (код ЄДРПОУ: 44927646) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Прилуцький район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA248999980313161230000025379, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 24 768,53 грн. адміністративно-господарських санкцій та 693,70 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради було створене та зареєстроване у червні 2023 року. Тому середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради за 2023 рік становить 4,9 осіб, а тому у 2023 році у відповідача був відсутній обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю. Також зазначає, що відповідачем у 2023 році було працевлаштовано дві особи з інвалідністю: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , для яких це місце роботи є основним. Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого в автоматизованому режимі відносно відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік - 10 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 одиниця (а.с. 8).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Частиною першою статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради було створене та зареєстроване в червні 2023 року (а.с. 28).

Так на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників становила: у липні - 2, серпні - 2, вересні - 2, жовтні - 5, листопаді - 5, грудні - 43 (а.с. 36-49).

Згідно пункту 3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 № 286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.2.6. вказаної Інструкції встановлено, що підприємство, яке працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Таким чином, розрахована на підставі щомісячних відомостей середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради за 2023 рік становить 4,9 осіб (2+2+2+5+5+43=59; 59/12 = 4,9).

Аналіз положень статті 19 Закону свідчить, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та обов`язок з працевлаштування таких осіб встановлено для підприємств середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу якого за рік становить від 8 осіб.

Як встановлено розрахунком середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради за 2023 рік становить менше 8 осіб, при таких умовах відповідачу законодавством не встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та у відповідача у 2023 році був відсутній обов`язок з працевлаштування таких осіб, а відтак він не може нести відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону.

Крім того, наказами Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради від 01.12.2023 № 18 та від 21.12.2023 № 27 на роботу, зокрема, було прийнято ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є особами з інвалідністю (а.с. 59-60).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», тобто вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю необхідно відмовити повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

У поданому відзиві відповідач заявив клопотання про стягнення з позивача понесених витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009, від 11.07.2013 № 6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані суду: договір № 66 про надання правової допомоги від 15.07.2024, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медикосанітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради та Адвокатським бюро «Вячеслава Драчука» та в якому визначено суму гонорару в розмірі 6000,00 грн.; звіту про надані послуги від 19.07.2024, акт прийняття-передачі наданих послуг від 19.07.2024; довіреність в порядку передоручення від 10.07.2024 на ОСОБА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Заперечення відповідача, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, судом не приймаються до уваги, в зв`язку з їх необґрунтованістю.

За наведених обставин, враховуючи надані відповідачем докази та положення чинного законодавства, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради понесені витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. В. Радченка, 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 14220194) до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради (вул. Земська, 7, м. Прилуки, Прилуцький р-н, Чернігівська обл.,17500, код ЄДРПОУ 44927646) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Стягнути з Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Сухополов`янської сільської ради судові витрати в сумі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.09.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ