Постанова

від 10.09.2024 по справі 440/2918/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 р. Справа № 440/2918/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.06.24 по справі № 440/2918/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії від 01.03.2024 №163750027239; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ГУ ПФУ в Тернопільській області рішенням від 01.03.2024 №163750027239 відмовило в призначенні такої грошової допомоги у зв`язку із тим, що Полтавська дитяча музична школа №2 ім. В.П. Шаповаленка не відноситься до переліку закладів і установ освіти, а посада хормейстера, яку ОСОБА_1 займала у Полтавському палаці піонерів та школярів, не передбачена переліком посад, які дають право на пенсію за вислугу років. Позивач не погоджується з таким рішенням про відмову в перерахунку пенсії та вважає його протиправним, посилаючись на те, що згідно з нормами законодавства та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163750027239 від 01 березня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в апеляційній скарзі зазначає, що 23.02.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким прийнято рішення від 01.03.2024 за №163750027239 про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти пенсій. Вказує, що надана позивачем довідка №42 від 31.01.2024, згідно якої позивач працювала в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін з 01.09.1993, а з 01.09.2000 - на посаді заступника директора по учбовій частині та працює по теперішній час, та довідка №01-74/2 від 05.01.2024, згідно якої позивач працювала в Полтавському Палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера, не можуть братися до уваги, оскільки така посада відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Представник апелянта вважає, що спірним рішенням правомірно відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 81-82/.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що довідкою Комунального закладу "Полтавський палац дитячої та юнацької творчості Полтавської міської ради" Департаменту освіти Полтавської міської ради від 05.01.2024 №01-74/2 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала в Полтавському Палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера з 03.10.1990 згідно з наказом Полтавського міськвно від 11.10.1990 №263, звільнена з займаної посади з 06.09.1993 по переводу в музичну школу №2 відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП УССР згідно з наказом директора Полтавського Палацу дитячої та юнацької творчості від 06.09.1993 №190 /а.с. 15/.

Вказана в цій довідці від 05.01.2024 №01-74/2 інформація про роботу позивача у Полтавському Палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера в повній мірі відповідає записам, що містяться у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 /а.с. 16-22, 73-79/.

Із 06.09.1993 ОСОБА_1 працювала в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін (наказ від 01.09.1993 №224), а з 01.09.2000 - в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді заступника директора по учбовій частині, що підтверджується довідкою Полтавської дитячої музичної школи №2 ім. В.П. Шаповаленка Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради від 31.01.2024 №42 та відомостями з трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 /а.с. 14, 16-22, 62, 73-79/.

13.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком та з пакетом документів, що перелічені у розписці-повідомленні /а.с. 45-47/.

Рішенням №163750027239 від 21.02.2024 ОСОБА_1 призначено вперше пенсію /а.с. 90/.

23.02.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про допризначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 65-67/.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву ОСОБА_1 від 23.02.2024 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Тернопольській області.

Рішенням ГУПФУ в Тернопільській області від 01.03.2024 №163750027239 відмовлено гр. ОСОБА_1 згідно заяви №1045 від 23.02.2024 у проведенні перерахунку пенсії допризначення у зв`язку із поданими додатковими документами.

Вказане рішення вмотивовано тим, що відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. До заяви долучена довідка №42 від 31.01.2024, видана Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської дитячої музичної школи №2 ім. В.П. Шаповаленка, що не відноситься до переліку закладів і установ освіти, про роботу в дитячій музичній школі, та довідка №01-74/2 від 05.01.2024, видана Комунальним закладом "Полтавський палац дитячої та юнацької творчості Полтавської міської ради" про роботу в Полтавському палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера, яка не передбачена переліком посад, які дають право на пенсію за вислугу років /а.с. 63/.

Позивач не погодилася з рішенням ГУ ПФУ в Тернопольській області №163750027239 від 01 березня 2024 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яким відмовлено у виплаті грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та звернулася до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення №163750027239 від 01 березня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з порушенням вимог Конституції та Законів України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з приписами статті 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №1060-XII (чинного до 28.09.2017) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

- 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Слід звернути увагу, що порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Kабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Порядок №909).

Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а виклав такі висновки щодо застосування права:

"...норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах".

Пенсія ОСОБА_1 призначена вперше.

Доказів того, що позивач раніше отримувала пенсію і з будь-яких причин перестала її отримувати до суду не надано.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а саме, зокрема:

загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

позашкільні навчальні заклади - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

У той же час, за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання Порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21).

Також пункти 6, 7 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, визначають, що до позашкільних навчальних закладів відносяться: - мистецькі школи (музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо); - центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.

Частинами другою, четвертою статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки Комунального закладу "Полтавський палац дитячої та юнацької творчості Полтавської міської ради" Департаменту освіти Полтавської міської ради від 05.01.2024 №01-74/2 ОСОБА_1 працювала у Полтавському Палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера з 03.10.1990 згідно з наказом Полтавського міськвно від 11.10.1990 №263, звільнена з займаної посади з 06.09.1993 по переводу в музичну школу №2 відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП УССР згідно з наказом директора Полтавського Палацу дитячої та юнацької творчості від 06.09.1993 №190 /а.с. 15/. Вказана у довідці від 05.01.2024 №01-74/2 інформація про роботу позивача у Полтавському Палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера в повній мірі відповідає записам, що містяться у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 .

Із 06.09.1993 позивач працювала в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін (наказ від 01.09.1993 №224), а з 01.09.2000 - в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді заступника директора по учбовій частині, що підтверджується довідкою Полтавської дитячої музичної школи №2 ім. В.П. Шаповаленка Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради від 31.01.2024 №42 та відомостями з трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 /а.с. 14, 16-22/.

Отже, відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів Полтавська дитяча музична школа №2 ім. В.П. Шаповаленка Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради та Полтавський Палац піонерів та школярів (наразі має назву Комунальний заклад "Полтавський палац дитячої та юнацької творчості Полтавської міської ради" Департаменту освіти Полтавської міської ради) є позашкільними освітніми навчальними закладами.

Відтак, посади викладача музично-теоретичних дисциплін, заступника директора по учбовій частині в Полтавській дитячій музичній школі №2 та посада хормейстера у Полтавському Палаці піонерів та школярів відносять позивача до педагогічних працівників позашкільних освітніх навчальних закладів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 дійшла наступних висновків: "…викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909".

Аналогічна позиція також була викладена Верховним Судом у постанові 26.03.2019 у справі №484/211/17 та від 23.01.2020 у справі №756/9879/16-а.

З урахуванням вказаних висновків та встановлених обставин періоди роботи позивача з 03.10.1990 по 06.09.1993 у Полтавському Палаці піонерів та школярів на посаді хормейстера, з 06.09.1993 по 30.08.2000 в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін та з 01.09.2000 в Полтавській дитячій музичній школі №2 на посаді заступника директора по учбовій частині підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 :

- з 03.10.1990 призначена на посаду хормейстера у Полтавському Палаці піонерів та школярів;

- з 06.09.1993 звільнена із займаної у Полтавському Палаці піонерів та школярів посади;

- з 06.09.1993 прийнята викладачем теоретичних дисциплін в Полтавську дитячу музичну школу №2;

- з 01.09.2000 призначена на посаду заступника директора по учбовій частині в Полтавській дитячій музичній школі №2.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище періоди роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 на посадах хормейстера, викладача теоретичних дисциплін та заступника директора по учбовій частині мають зараховуватись до пільгового стажу позивача у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України питання щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню), на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені затвердженим Переліком №909.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж не менше ніж 30 років на таких посадах.

Отже, в силу приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення №163750027239 від 01 березня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з порушенням вимог Конституції та Законів України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.11.2024 року по справі № 440/2918/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 по справі № 440/2918/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський