Постанова

від 10.09.2024 по справі 160/33709/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/33709/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (суддя Куліков А.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

третя особа Перший правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області від 04.05.2023 № Ф-44062-50/65У; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 16 173,52 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що по-перше, ОСОБА_1 самостійно задекларував суми по єдиному внеску за 2021 рік, по-друге, не отримання доходу від підприємницької діяльності та не проведення такої фактично, не є підставою для звільнення від сплати єдиного внеску.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу № Ф-44062-50/65У від 04.05.2023 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 16 173,52 грн.

Згідно з інформацією Інтегрованої картки платника податків заборгованість ОСОБА_1 утворилася з сум єдиного внеску за 2021 рік, самостійно задекларованих сум, але не сплачених, платником податків відповідно до декларацій від 26.01.2022 № 9424838510 та від 25.01.2022 № 9424072307.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що в період з 01 лютого 2015 року позивач був працевлаштований як найманий працівник у ТОВ «МІД-ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ43193729), єдиний внесок за нього сплачено роботодавцем за 2021 рік, а отримання доходів від господарської діяльності відповідачем у цій справі не доведено.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції встановив, що такий висновок не підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки Відомостям про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб щодо позивача, яка не дає можливість встановити, що ОСОБА_1 у 2021 році працював у ТОВ «МІД-ТЕЛЕКОМ».

Натомість, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, позивачем надано до матеріалів справи копію з електронної трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 01.02.2015 до теперішнього часу працює в ТОВ «МІД-ІНВЕСТ».

Натомість, з довідки форми ОК-5, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що протягом 2021 року на користь ОСОБА_1 не було сплачено єдиний внесок за повні місяці червень-грудень 2021 року, адже страховий стаж за цей період нарахований за 15 днів роботи.

При цьому, судом першої інстанції під час розгляду справи залишено поза увагою доводи відповідача, що сума єдиного внеску, включена до спірної вимоги, була самостійно визначена позивачем в деклараціях.

З метою повного встановлення обставин справи та перевірки обґрунтованості доводів відповідача, суд апеляційної інстанції витребував у відповідача копії декларацій, на підставі яких сформовано оскаржувану податкову вимогу.

Відповідачем, на виконання ухвали суду, надано копії декларацій, поданих ОСОБА_1 до податкового органу, за звітний період 2021 рік, а саме: розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску (Додаток 1) до податкової декларації від 26.01.2022 № 09424838510 у сумі 4 293,52 грн по строку сплати 21.01.2022; розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску (Додаток 1) до податкової декларації від 25.01.2022 № 94240723307 у сумі 11 880,00 грн по строку сплати 11.03.2023.

Таким чином, загальна сума самостійно узгодженого ФОП ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2021 рік складає 16 173,52 грн, що свідчить про правомірність формування податковим органом вимоги № Ф-44062-50/65У від 04.05.2023 на суму заборгованості 16 173,52 грн, адже за приписами статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року в адміністративній справі № 160/33709/23 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 10 вересня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 328 КАС України.

Повна постанова складена 10 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова