Повістка

від 09.09.2024 по справі 420/4957/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4957/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №420/4957/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради провести процедуру демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43, встановлену Розділом 16 Правил № 3961-VI.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС ВІДПОЧИНКУ «БАРВІНОК» залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2021 у справі №420/4957/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов`язання демонтувати тимчасову споруду - без змін.

На виконання рішення суду від 12.08.2021 у справі №420/4957/21 Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 04.11.2021 видано виконавчий лист щодо зобов`язання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради провести процедуру демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43, встановлену Розділом 16 Правил № 3961-VI.

28.02.2024 Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №420/4957/21 заяву представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради задоволено повністю.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №420/4957/21, виданий Одеським окружним адміністративним судом 04.11.2021 на виконання рішення Одеського Окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №420/4957/21 про зобов`язання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради провести процедуру демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43 встановлену Розділом 16 Правил № 3961-VI.

Не погодившись із вищеозначеним судовим рішення позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №420/4957/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №420/4957/21 про задоволення заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - скасовано.

Справу №420/4957/21 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду та вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, наведених у мотивувальній частині даного судового рішення.

Слід зауважити, що за наслідком такого апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснювався.

У подальшому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі № 420/4957/21 заяву представника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради задоволено повністю.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №420/4957/21, виданий Одеським окружним адміністративним судом 04.11.2021 на виконання рішення Одеського Окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі №420/4957/21 про зобов`язання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради провести процедуру демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43 встановлену Розділом 16 Правил № 3961-VI.

Не погодившись із вищеозначеним судовим рішення позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №420/4957/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/4957/21 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасовано.

Прийнято у справі нове судове рішення.

У задоволенні заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання виконавчого листа у справі №420/4957/21 таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

31.07.2024 ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду скеровано заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Обґрунтовуючи вказане звернення позивач зазначає, що приймаючи постанову у справі апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У свою чергу, Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до суду апеляційної інстанції скеровано заперечення стосовно розміру судових витрат.

Мотивуючи таке звернення відповідач не погоджується із заявленою позивачем сумою судових витрат та уважає її надмірною.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 420/4957/21 у системному зв`язку із наявними у матеріалах справи доказами, проаналізувавши положеннями чинного процесуального законодавства, дослідивши судову практику, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

В силу приписів п.п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Зокрема, судом апеляційної інстанції установлено, що надання адвокатом Васильченко Ганною Іванівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5646 від 21.09.2023) Артюху Олександру Валерійовичу у межах справи №420/4957/21 правничої допомоги підтверджується наявними у матеріалах справи: договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 15.03.2024; детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 15.03.2024, укладеним між адвокатом Васильченко Ганною Іванівною та ОСОБА_1 ; актом від 31.07.2024 про надання правової допомоги за договором №1 від 15.03.2024; платіжними інструкціями від 15.03.2024 №559892252, №560276691, від 21.03.2024 №563298464, від 25.04.2024 №577591397, від 19.05.2024 №587542390 на загальну суму 17000грн.

За результатом аналізу таких документів колегією суддів установлено, що розмір гонорару адвоката становить 2000грн. за годину надання правничої допомоги.

На ознайомлення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів справи №420/4597/21, опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні правовідносини та формування правової позиції адвокатом Васильченко Г.І. витрачено 1 годину.

На підготовку, складання, оформлення та направлення апеляційної скарги на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 по справі №420/4957/21 адвокатом витрачено 3 години.

На підготовку, складання, оформлення та направлення додаткових пояснень по справі №420/4957/21 ОСОБА_2 витрачено 1,5 години.

На участь у судовому засіданні по справі №420/4957/21 в Одеському окружному адміністративному суді щодо перегляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню адвокатом Васильченко Г.І. витрачено 1 годину.

На підготовку, складання, оформлення та направлення апеляційної скарги на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 по справі №420/4957/21 ОСОБА_2 витрачено 1,5 години.

На підготовку, складання, оформлення та направлення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з додатками ОСОБА_3 витрачено 0,5 години.

Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 17000грн.

Апеляційний адміністративний суд уважає, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно із п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що під час перегляду даної справи в апеляційному порядку апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання про судові витрати, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про те, що в даному випадку судом апеляційної інстанції не вирішувався спір по суті, адже приймаючи 30.07.2024 постанову апеляційним адміністративним судом розглянуто по суті заяву органу місцевого самоврядування стосовно визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Саме у межах розгляду судами такого питання позивачу надавалась професійна правнича допомога, а тому її розподіл має здійснюватися на загальних підставах відповідно до положень чинного процесуального законодавства.

Не впливає на можливість здійснення розподілу судових витрат також посилання відповідача на те, що суд апеляційної інстанції вирішення спірного питання повертав на розгляд до окружного адміністративного суду, оскільки у такому разі розподіл судових витрат здійснюється за весь комплекс наданої правової допомоги у період розгляду судами питання стосовно визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Направлення справи №420/4957/21 до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду та вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, наведених у мотивувальній частині даного судового рішення у жодному разі не є перешкодою із здійснення розподілу судових витрат за весь період розгляду відповідного процесуального питання.

Не є юридично спроможними сумніви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради відносно можливості включення до складу судових витрат часу прийняття адвокатом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, адже положення чинного процесуального законодавства такої заборони не містять.

У контексті зазначеного слід відмітити, що в даному випадку ключовим є саме надання правової допомоги, а не форма її надання.

Стосовно доводів органу місцевого самоврядування про перевищення розміру гонорару адвоката десяти мінімальних розмірів погодинної оплати праці в Україні, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, у межах дослідження спірного питання Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради не доведено, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, який визначено у фіксованому розміру (гонорар), не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Керуючись статтями 4, 132, 134, 139, 194, 252, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/4957/21 задовольнити.

Ухвалити у справі №420/4957/21 додаткове судове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000(сімнадцять тисяч)грн.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький А.В. Крусян