Постанова

від 10.09.2024 по справі 420/13927/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13927/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, прийняту у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-СТЕЙТ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-СТЕЙТ» в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА - СТЕЙТ» у вигляді ненадання ОСОБА_1 інформації за його запитом в повному обсязі;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА - СТЕЙТ» надати ОСОБА_1 відповідь (запитувану інформацію) по суті запиту, в порядку встановленому чинним законодавством України в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у березні 2024 року позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА - СТЕЙТ» із запитом на отримання публічної інформації щодо користування Олександрівським водосховищем, яким відповідач користується відповідно до рішення Одеської обласної ради від 6 червня 2008 року № 543-V, опублікованого за посиланням https://oblrada.od.gov.ua/wp-content/uploads/543- V.pdf, (є орендарем водного об`єкту місцевого значення Олександрівське водосховище на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області), а саме просив надати: інформацію щодо користування Олександрівським водосховищем, зокрема на яких підставах здійснюється користування із наданням відповідних документів, які підтверджують таке користування (рішення органів влади, договір оренди із змінами тощо); - інформацію щодо обмеження загального водокористування, зокрема на яких підставах забороняється загальне водокористування вищезазначеним водосховищем, в тому числі заборона плавання на прогулянкових суднах, в тому числі вітрильних; - електронну пошту водокористувача зазначеного водного об`єкту. Запит направлено рекомендованим листом № 7300300282775. Відповідно до поштового сервісу АТ «УКРПОШТА» відправлення за № 7300300282775 було повернуто у зв`язку із закінченням строків зберігання, за таких обставин, на думку позивача відповідач ухилився від отримання та надання відповіді за його запитом на публічну інформацію, яка стосується користування водним об`єктом місцевого значення та стосується необмеженого кола осіб, зокрема місцевих жителів щодо умов користування таким водним об`єктом, а отже становить суспільний інтерес.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року закрито провадження в адміністративній справі №420/13927/24.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не враховано вимоги пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до яких відповідачем у справі може бути не тільки суб`єкт владних повноважень, а й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Апелянт вважає, що судом не враховано вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно яких до розпорядників інформації можуть бути віднесені суб`єкти господарювання, які виконують делеговані повноваження або володіють інформацією, яка становить суспільний інтерес. Апелянт вказує, що відповідач є користувачем водного об`єкту місцевого значення, який є власністю Українського народу, та ця інформація становить суспільний інтерес, яка стосується необмеженого кола громадян України - в першу чергу жителів прилеглих населених до цього водного об`єкту пунктів, зокрема умови щодо володіння та користування яким належать до публічної інформації, що прямо визначено ст. 6 Закону, що призвело до прийняття незаконної та необґрунтованої ухвали.

Вирішуючи спірне питання та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у контексті спірних правовідносин не є суб`єктом владних повноважень в розумінні статті 4 КАС України, оскільки не виконує жодних управлінських та розпорядчих функцій та не є й суб`єктом господарювання, який є розпорядником публічної інформації відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо запитуваної інформації. За висновками суду, ініційований позивачем спір не підлягає розгляду як в порядку адміністративного, так і будь-якого іншого виду судочинства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-СТЕЙТ» із запитом на отримання публічної інформації від 04.03.2024 (а.с.12) у якому просив надати:

інформацію щодо користування Олександрівським водосховищем, зокрема на яких підставах здійснюється користування із наданням відповідних документів, які підтверджують таке користування (рішення органів влади, договір оренди із змінами тощо);

інформацію щодо обмеження загального водокористування, зокрема на яких підставах забороняється загальне водокористування вищезазначеним водосховищем, в тому числі заборона плавання на прогулянкових суднах, в тому числі вітрильних;

електронну пошту водокористувача зазначеного водного об`єкту.

Вважаючи протиправною бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА - СТЕЙТ» у вигляді ненадання ОСОБА_1 інформації за запитом від 04.03.2024, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI).

Згідно з частиною першою статті 1 Закон № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, з-поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 6 Закону № 2939-VI, не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

За змістом частини першої статті 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Термін «відповідач» означає суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Ключовим питанням у межах даної справи є те, чи є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА-СТЕЙТ» розпорядником інформації у розумінні приписів Закону № 2939-VI.

Аналіз положень Закону № 2939-VI свідчить про те, що юридична особа приватного права може бути розпорядником публічної інформації у випадках, передбачених частиною другою статті 13 Закону № 2939-VI, зокрема, щодо інформації, яка становить суспільний інтерес. В такому випадку перелік інформації, яка становить суспільний інтерес, не є вичерпним. Зі змісту частини другої статті 13 Закону № 2939-VI можна виснувати, що її значимість залежить власне від суті цієї інформації у зіставленні з конкретними життєвими обставинами, які зумовлюють потребу в отриманні інформації.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» («Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary») (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункт 158-170):

- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

- характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

- готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.

Тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI, який гарантує право кожної особи знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20).

Таким чином, якщо розглядати спірні правовідносини через призму надання доступу до публічної інформації відповідно до Закону № 2939-VI, то у світлі наведених позивачем обґрунтувань позову наразі немає достатніх підстав стверджувати, що інформація, яку позивач просить надати становить суспільний інтерес, оскільки до матеріалів справи жодних доказів наявності суспільного інтересу надано не було.

При цьому апеляційний суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №640/23540/21.

Крім того, у відносинах надання водного об`єкту у користування суб`єкту господарювання, орган державної влади фактично реалізує свої функції як суб`єкта державної власності, при цьому жодних владних (управлінських) функцій користувачу (орендарю) не делегує, тому відсутні підстави вважати, що відповідачу були делеговані будь які владні повноваження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач у контексті спірних правовідносин не є суб`єктом владних повноважень в розумінні статті 4 КАС України, оскільки не виконує жодних управлінських та розпорядчих функцій та не є й суб`єктом господарювання, який є розпорядником публічної інформації відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо запитуваної інформації

Суд першої інстанції також вірно звернув увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутись за запитуваною ним інформацією до розпорядників публічної інформації, що визначені частинами 1 та 2 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», за наявності відповідних підстав

Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, враховуючи суб`єктний склад даного спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позивачем позов не підлягає розгляду як в порядку адміністративного, так і будь-якого іншого виду судочинства, оскільки відповідач не є розпорядником запитуваної публічної інформації у розумінні Закону №2939-VI.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА-СТЕЙТ» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В. О. Скрипченко