Постанова

від 04.09.2024 по справі 758/8148/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/8148/19 Головуючий у І інстанції Жук М.В.

Провадження №22-ц/824/10057/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто» - адвоката Назарця Дмитра Анатолійовича на рішенняОболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року у справі за позовом заступника прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Державного підприємства «Завод «Генератор» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто», треті особи Фонд державного майна України, ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року заступник прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Подільського районного суду міста Києва в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром», ДП «Завод «Генератор», в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Констаната Авто», треті особи Фонд державного майна України та ОСОБА_2 , приватний нотаріус КМНО Каплун Ю.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову зазначав, що нежитлове приміщення площею 189,5 кв. м по АДРЕСА_1 , яке перебувало у державній власності, було передано в оперативне управління ДК «Укроборонпром» та перебуває на балансі ДП «Завод «Генератор» без права приватизації.

Однак 30.11.2016 року ОСОБА_1 , використавши фіктивне судове рішення, зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на своє ім`я право власності на указану нежитлову будівлю, яку 09.12.2016 року від його імені було відчужено за договором купівлі-продажу ТОВ «Констаната Авто».

Оскільки ОСОБА_1 зареєстрував право власності всупереч визначеному законом порядку, від його імені укладено договір купівлі-продажу без права розпоряджатися цим майном, тобто спірна нежитлова будівля вибула з власності держави поза її волею, прокурор просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 189,5 кв. м по АДРЕСА_1 , укладений 09.12.2016 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ТОВ «Констаната Авто», в особі директора Красікової Ю.В., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В., який зареєстрований в реєстрі за № 7764;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю.В., про державну реєстрацію прав та обтяжень від 09.12.2016 року індексний № 32836128, а саме права власності на нежитлове приміщення площею 189,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Констаната Авто»;

- витребувати з володіння ТОВ «Констаната Авто» на користь ДК «Укроборонпром» указане нежитлове приміщення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 189,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 09.12.2016 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа Авто», в особі директора ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем, який зареєстрований в реєстрі за № 7764 - недійсним. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, про державну реєстрацію прав та обтяжень від 09.12.2016 року індексний № 32836128, а саме права власності на нежитлове приміщення площею 189,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто». Витребувано з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто» на користь Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» нежитлове приміщення площею 189,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону по 8 716 грн 57 коп. судового збору з кожного.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто» звернувся представник - адвокат Назарець Д.А., який, посилаючись на положення частини 1 статті 377 ЦПК України, просить рішення скасувати та залишити позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - без розгляду.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає про те, що у цій справі наявна підстава для залишення позову без розгляду, наведена у пункті 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, а саме: позовну заяву у цій справі подано від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи, що має тягти за собою залишення позову без розгляду.

Тобто, відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, позаяк прокурор звернувся в інтересах державного підприємства.

Пункт 4 частини 4 стаття 185 ЦПК України встановлює, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Саме це повинен був зробити суд першої інстанції замість розгляду справи та проголошення оскаржуваного рішення.

Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), у багатьох інших постановах Верховного суду.

Скаржник вказує, що судова практика щодо відсутності права прокурора звертатися до суду в інтересах державних підприємств є сталою та незмінною.

Так, у постанові від 04 квітня 2023 року у справі № 676/6112/19 (провадження № 61- 2827св23) Верховний Суд, підсумовуючи правові висновки з декількох постанов ВС, зазначає таке:

«Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України)».

Далі Верховний Cуд посилається та цитує постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21):

«На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12- 140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства» (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв 'язку з цим, скаржник зазначає, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції абсолютно проігнорував посилання відповідача ТОВ "Констаната Авто" на зазначені правові позиції. Заява про повернення позовної заяви прокурору (том 2, арк. 127), подана ТОВ «Констаната Авто» судом першої інстанції не була розглянута. Жодної оцінки доводам апелянта щодо відсутності у прокурора підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства суд першої інстанції не надав.

Зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" (код 37854297) є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Єдиним засновником (учасником) Державного підприємства "Завод "Генератор" (код 14312453) є Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (код 37854297), засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України. Організаційно-правова форма - державне підприємство.

Тобто, обидві особи, в інтересах яких прокурор подав позов, є державними підприємствами.

При цьому, єдиним засновником (учасником) АТ "Українська оборонна промисловість" є держава в особі Кабінету Міністрів України.

З огляду на вказане, на думку скаржника прокурор повинен був врахувати, що АТ "Українська оборонна промисловість" (а отже, і ДП "Завод "Генератор") перебуває в управлінні не Фонду державного майна, а саме Кабінету Міністрів України.

Частина 3 стаття 23 ЗУ "Про прокуратуру" визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу."

Саме до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено повноваження щодо управління державними підприємствами, в інтересах яких прокурором подано позов.

Але прокурор свідомо залучив Фонд державного майна замість Кабінету Міністрів України, позаяк та ж стаття 23 ЗУ "Про прокуратуру" визначає, що представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, який подав позов, не мав жодного права подавати позов в інтересах державних підприємств, які входять до сфери управління Кабінету Міністрів України.

Вказує також на те, що прокурор повідомив у позовній заяві, що звертався до Фонду державного майна, але не до Кабінету Міністрів, який є належним органом, що має повноваження з управління державними підприємствами, в інтересах яких прокурор подав позов.

Апелянт зазначає, що Фонд державного майна України у цій справі не є позивачем, а є третьою особою без самостійних вимог, як визначено ухвалами суду першої інстанції (в тому числі, ухвалою від 10 липня 2023 року, якою відкрито провадження у справі) та оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Отже, прокурор подав позовну виключно в інтересах Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість", Державного підприємства "Завод "Генератор", що не передбачено законом.

Таким чином, закриття провадження має відбутися у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Українська оборонна промисловість» - Павленко О.В. заперечує проти викладених у ній доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що на момент звернення прокурора до суду з даним позовом саме Концерн був уповноваженим суб`єктом, якому делеговано Кабінетом міністрів України владні повноваження з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких, з-поміж іншого, належить майно ДП «Генератор».

Поряд з цим, АТ «Українська оборонна промисловість» є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений державою на здійснення управління ДП «Завод «Генератор».

Звертає увагу апеляційного суду на необхідність застосування у даній справі правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 08.05.2018 у справі N 918/376/17 та від 21.01.2019 у справі № 909/516/18.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону також подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Констаната авто», в якому звертає увагу на те, що підставою для звернення прокурора до суду є порушення саме інтересів держави у зв`язку із незаконним відчуженням державного майна, шляхом використання рішення суду, яке має ознаки фіктивності.

Поряд із цим Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Одночасно, Державний концерн «Укроборонпром» може здійснювати управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Саме ці повноваження є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що нерухоме майно, яке є предметом оскаржуваного правочину, на момент його укладення належало до державної власності та перебувало на балансі Державного підприємства «Завод «Генератор», суб`єктом управління якого є Державний концерн «Укроборонпром».

Вказує, що відповідно до пункту 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 «Про затвердження Порядку відчуження об`єктів державної власності», відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі -згода) відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межа, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України не надавав погодження на відчуження спірного майна.

Звертає увагу також на положення п. 4.7 Статуту Державного підприємства «Завод «Генератор», згідно з якими відчуження майнових об`єктів здійснюється погодженням у встановленому порядку з Державним концерном «Укроборонпром».

Отже, відчуження нерухомого майна, яке є предметом оскаржуваного договору, відбулося з порушенням вимог законодавства України.

Посилаючись на викладене, просить апеляційну скаргу ТОВ «Константа авто» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Державне підприємство Завод «Генератор» також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому звертає увагу апеляційного суду на те, що апелянт не оскаржує по суті мотиви прийняття рішення суду першої інстанції, а весь зміст апеляційної скарги зводиться до того, що на думку апелянта, у даній справі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, позаяк прокурор звернувся в інтересах державних підприємств, що не допускається відповідно до пункту 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З таким твердженням апелянта заявник не погоджується, оскільки власником майна, закріпленого за ДП «Завод «Генератор» на праві господарського відання, є держава.

У відповідності до абз. 4 п. 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет міністрів України», Кабінет Міністрів України здійснює делегування, зокрема, суб`єктам господарювання окремих повноважень щодо управління об`єктами державної власності.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 було затверджено Статут ДК «Укроборонпром», відповідно до якого КМУ делегував Концерну повноваження щодо управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Також, відповідно до положень Статуту, Концерн відповідно до законодавства забезпечує ефективне управління об`єктами майнового комплексу учасників Концерну для реалізації прав держави як власника таких об`єктів; приймає в установленому порядку рішення щодо передачі об`єктів державної власності від одного учасника Концерну до іншого.

Згідно з Додатком до Статуту до складі підприємств - учасників Концерну входить ДП «Завод «Генератор».

Таким чином, на момент звернення прокурора до суду з даним позовом саме Концерн був уповноваженим суб`єктом, якому делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексу, до яких, з-поміж інших, належить майно ДП «Завод «Генератор».

Також звертає увагу апеляційного суду на сформовану судову практику суду касаційної інстанції щодо розгляду подібних справ, зокрема в яких прокурор звертається до суду із позовом в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та в особі відповідного державного підприємства, а саме у справах № 909/516/18 та № 918/376/17.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Констаната Авто» - адвокат Назарець Д.А. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор Чередник Д.В., представник АТ «Українська оборонна промисловість» - Павленко О.В. та представник ДП «Завод «Генератор» - Мартюшев С.С. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача по справі, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в межах вимог апеляційної скарги та з урахуванням доводів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Судом установлено, що згідно акту приймання-передачі державного підприємства завод «Генератор» зі сфери управління Міністерства промислової політики України в управління Державного концерну «Укроборонпром», 16.11.2011 року здійснено приймання-передача Державного підприємства Завод «Генератор», яке розташоване за адресою: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, перебуває у сфері управління Міністерства промислової політики України та передано в управління Державному концерну «Укроборонпром», в тому числі нерухоме майно (будинки, будівлі, споруди) (т. 1 а.с. 54-56).

У інвентаризаційному описі нерухомого майна Державного підприємства Завод «Генератор», що передається за указаним актом міститься - Будівля двоповерхова реалізації неліквідів і служба побуту (т. 1 а.с. 57, 58).

Згідно відомостей обліку основних засобів Державного підприємства «Завод «Генератор» станом на 01.01.2017 року за інвентаризаційним номером 01074 вказано: будівля непромислової групи - Будівля двоповерхова реалізації неліквідів і служба побуту, введена в експлуатацію у грудні 1988 року (т. 1 а.с. 63, 64).

За інформацією з Технічного паспорту на нежитлове приміщення під літерою А по АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ДП «Завод «Генератор» станом на 25.08.2014 року, площа двоповерхової будівлі становить 189,5 кв. м (т. 1 а.с. 59-62).

За інформацією з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна ДП «Завод «Генератор» є балансоутримувачем двоповерхової будівлі (відділ реалізації неліквідів і служба побуту) площею 189,5 кв. м по АДРЕСА_1 , управління якого здійснює ДК «Укроборонпром» (т. 1 а.с. 66).

Згідно інформації Фонду державного майна України за наданими ДК «Укроборонпром» даними, в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна обліковується нерухоме державне майно, зокрема «будівля 2-х поверхова за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , яке перебуває на балансі ДП «Завод «Генератор» (т. 1 а.с. 230).

При цьому, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, 29.11.2016 року приватним нотаріусом КМНО Меженською К.С., яка діяла як державний реєстратор, зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.11.2006 року у справі 2-4606/06 постановленого під головуванням судді Кондратенко О.О. (т. 1 а.с. 35-36).

З копії рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.11.2006 року у справі 2-4606/06, постановленого під головуванням судді Кондратенко О.О. та посвідченого суддею Шевченківського районного суду міста Києва, вбачається, що позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.05.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 189,50 кв. м та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю нерухомість (т. 1 а.с. 23, 24).

Разом з цим, згідно листа Шевченківського районного суду міста Києва від 23.08.2018 року за № 01-13/442/2018/202/вк, суддя Кондратенко О.О працює на посаді судді з 11.08.2010 року, суддя Пономаренко Н.В. - з 04.02.2010 року, рішення у справі № 2-4606/06 ухвалено 20.11.2006 року суддею Олійник А.С. щодо стягнення коштів з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради на користь ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 74).

Судом також встановлено, що довіреністю від 06.12.2016 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси і діяти від його імені з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням належним йому на праві власності нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Ця довіреність видана терміном на три роки та посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. й внесена до реєстру за № 7629 (т. 1 а.с. 37, 38).

09.12.2016 року між ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ТОВ «Констаната Авто» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 189,50 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. (т. 1 а.с. 15).

Крім того, 09.12.2016 року приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В., який діяв як державний реєстратор, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32836128 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Констаната Авто» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.12.2016 року (т. 1 а.с. 98).

З огляду на зміст заявлених заступником прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону позовних вимог, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішення державного реєстратора - приватного про державну реєстрацію прав та обтяжень, а саме права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Новокостянтинівська, 12-А у м. Києві за ТОВ «Констаната Авто» та витребування з володіння ТОВ «Констаната Авто» на користь ДК «Укроборонпром» указаного нежитлового приміщення.

Враховуючи межі доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що питання, яке розглядається, стосується наявності правових підстав для звернення заступника прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з позовом до суду у цій справі за захистом порушених прав держави. Доводів щодо спростування висновків суду першої інстанції по суті заявленого позову апеляційна скарга не містить.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до частини першої якої представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

З метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 року за № 1221 утворив Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком до цієї постанови.

Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», прийнятим 16.06.2011 та який набрав чинності із дня опублікування - 09.07.2011 (Голос України від 09.07.2011 за №123) визначено особливості та правові основи управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» до об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну «Укроборонпром».

Статтею 3 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн «Укроборонпром».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 за № 993 затверджено Статут Державного концерну «Укроборонпром». В додатку до статуту також затверджено Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром».

Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну «Укроборонпром», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №993 та зареєстрованого Державним реєстратором 07.10.2011, номер запису 10741020000040740, встановлено, що Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром».

Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.

Права та обов`язки Концерну в процесі управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, яке здійснює Концерн, передбачені статтею 7 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».

Поряд із зазначеними повноваженнями, визначеними Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», Державний концерн «Укроборонпром» наділений статутними повноваженнями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 17 Статуту Концерну визначений перелік основних (однак не вичерпних) предметів діяльності Концерну відповідно до покладених на нього завдань.

В силу зазначеного, Державний концерн «Укроборонпром» може як самостійно здійснювати господарську діяльність, так і залучати до статутної діяльності інших учасників Концерну для виготовлення продукції.

Одночасно Державний концерн «Укроборонпром» може здійснювати управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Саме ці повноваження є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Здійснюючи повноваження з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, Державний концерн «Укроборонпром» є суб`єктом Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року, введеного в дію Указом Президента України від 2 серпня 2016 року № 323/2016 «Про заходи з розвитку оборонно-промислового комплексу України».

За цих обставин, враховуючи наявність делегованих державою повноважень у сфері управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб`єктів якого є Державний концерн «Укроборонпром», до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».

З огляду на вказане, Державний концерн «Укроборонпром» є одним із спеціальних суб`єктів делегованих Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» владних повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

21.03.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 441 «Про утворення акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», згідно якої шляхом перетворення ДК «Укроборонпром» утворено АТ «Українська оборонна промисловість», 100% акцій якого належать державі, та затверджено статут, яким встановлено, що новостворене товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків ДК «Укроборонпром».

З огляду на вказане, судом першої інстанції у даній справі правильно встановлено, що пред`явлення зазначеного позову прокурором в інтересах держави в особі АТ «Українська оборонна промисловість»викликано саме захистом інтересів держави у суді, оскільки АТ «Українська оборонна промисловість», як уповноваженим органом з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, не вжито заходів щодо повернення безпідставно набутого ТОВ «Констаната Авто» належного державі нерухомого майна, яке перебувало на балансі ДП «Завод Генератор» та було закріплене за останнім на праві господарського відання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі № 918/376/17, в рамках якої розглядалось питання щодо процесуальної можливості органів прокуратури звертатись із позовом в інтересах держави в особі ДК «Укроборонпром». У вказаній справі Верховний Суд встановив правомірність пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі ДК "Укроборонпром", яке викликано саме захистом інтересів держави у суді, оскільки ДК "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не вжито заходів щодо оскарження електронних торгів з примусового відчуження майна оборонно-промислового комплексу, власником якого є держава.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року в справі № 909/516/18 вказано: «суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб`єктів якого є Державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України "Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі". Суд касаційної інстанції також вважає, що наведене прокурором у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням "інтереси держави" та достатнім для відкриття провадження у справі. Тому Суд погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про повернення прокурору його позовної заяви без розгляду, оскільки таку ухвалу постановлено з порушенням п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України».

З огляду на вказане, твердження ТОВ «Констаната Авто», наведені у апеляційній скарзі, про те, що прокурор не має права звертатись до суду в інтересах ДК «Укроборонпром» (АТ «Українська оборонна промисловість») є помилковими, оскільки не відповідають наведеним вище положенням нормативно-правових актів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає також помилковими посилання апелянта на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших постановах Верховного Суду, посилання на які наведене відповідачем у апеляційній скарзі, оскільки у зазначених справах прокурор звертався не в інтересах ДК «Укроборонпром», а в інтересах інших державних підприємств, які не наділені функціями суб`єкта повноважень в сфері управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

За відсутності доводів апеляційної скарги в частині вирішення судом першої інстанції спору по суті заявлених позовних вимог, апеляційний суд не перевіряє правильність рішення суду у цій частині.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено, відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Констаната Авто» - адвоката Назарця Дмитра Анатолійовича - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.