Ухвала

від 04.09.2024 по справі 754/8773/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на транспортний засіб-автомобіль марки Toyota Camri, 2019 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпорядження, відчуження та користування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та поставленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому такою, яка підлягає скасуванню.

Так, ОСОБА_7 є законним власником і добросовісним набувачем арештованого автомобіля, який був придбаний ним в липні 2023 року та належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, на думку автора апеляційної скарги, прокурором не доведено наявність будь-якого ризику для вказаного майна у даному кримінальному провадженні, тобто накладати арешт з метою забезпечення збереження майна як речового доказу не має підстав.

Окрім цього, повернення автомобіля власнику не завадить успішному розслідуванню в рамках даного кримінального провадження, оскільки користувачем автомобіля є ОСОБА_9 , який є діючим працівником поліції, відтак на вимогу слідчого автомобіль буде надано для проведення ймовірних необхідних слідчих дій.

Також, як вважає адвокат, накладений арешт не є співмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи, що з текстом оскаржуваної ухвали було ознайомлено лише 27.06.2024, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а відтак такою, яку необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030000008 від 03.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 09.02.2024вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 12024100030000008 від 03.01.2024 речовим доказом.

19.06.2024 прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб-автомобіль марки Toyota Camri, 2019 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпорядження, відчуження та користування, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1, ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, згідно абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, тому посилання адвоката на добросовісність набуття арештованого майна у власність також не може слугувати підставою для відмови в арешті такого майна.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі апелянт теж не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на транспортний засіб-автомобіль марки Toyota Camri, 2019 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною розпорядження, відчуження та користування, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4796/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 754/8773/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1