Постанова

від 10.09.2024 по справі 420/15308/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15308/24

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 420/15308/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просив:

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.03.2024 №781, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади поліцейського-водія сектору логістики ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія сектору логістики ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2024 позов повернув позивачу, у зв`язку із відсутністю поважних причин для поновлення процесуального строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального на підставі чого просив його скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що у клопотанні про поновлення процесуального строку було зазначено, що з незалежних від позивача причин кур`єрська служба доставляла лист довгий час до Одеського окружного адміністративного суду, таким чином, на момент надходження позовної заяви до суду, - строки на звернення з адміністративним позовом були порушені;

- під час здійснення судом правосуддя в рамках адміністративної справи № 420/15308/24, було порушено гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо права на справедливий суд

- суд першої інстанції не мав законних підстав вимагати від позивача звертатися з клопотанням про поновлення пропущеного строку, адже з огляду на положення ч.9 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства, - такий строк не був пропущений позивачем;

- суд першої інстанції послався на пункт 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" якого у редакції від 14.10.2023 не існує.

Порядок розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції унормовано статтею 312 КАС України.

Відповідно частини 2 статті 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та підстав для його поновлення суд не вбачає.

Колегія суддів вважає цей висновок суду першої інстанції правильним з огляду на таке.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.05.2024 адміністративний позов залишив без руху.

Встановив позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржує наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.03.2024 року №781, з яким він ознайомився 26.03.2024.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Проте даний позов надійшов до суду першої інстанції 20.05.2024, а датою відправлення на накладній "Кур`єрська служба доставки" (Товариство з обмеженою відповідальністю Двадцять п`ять годин ЄДРПОУ 37585398) зазначено "25.04.2024, 16.09 год.".

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз`яснив позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом:

- надання фіскального чеку або іншого розрахункового документу, що підтверджує оплату кур`єрської доставки;

- звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою поважних причин його пропуску На виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду про залишення позову без руху від 06.06.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій представник позивача наголошував на тому, що датою відправки позовної заяви є 25.04.2024, на підтвердження чого надав копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 217 від 25.04.2024 на кур`єрську накладну № 3633 та клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції розглянувши заяву про поновлення строку та надані документи звернув увагу, що надана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордеру № 217 від 25 квітня 2024 року підтверджує оплату послуг ТОВ Двадцять п`ять годин готівковими коштами, у той час як згідно наявної у справі поштової накладної оплата за послуги кур`єрської доставки здійснена відправником у безготівковій формі.

З іншого боку, суд першої інстанції наголосив, що про неодноразові зловживання сторонами процесу, які додавали до процесуальних документів докази надсилання останніх кур`єрською службою доставки ТОВ Двадцять п`ять годин, зазначається в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 15 квітня 2024 року (справа № 1522/19501/12), ухвалі від 16 травня 2024 року (справа № 521/9639/20), ухвалі від 04 травня 2023 року (справа № 521/9336/21), ухвалі від 22 січня 2020 року (справа № 815/7/18), ухвалі від 10 лютого 2022 року (справа № 420/14069/20), ухвалі від 29 липня 2021 року (справа №522/9601/19).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та підстав для його поновлення суд не вбачає.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, на усунення недоліків позовної заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Шидерова Н.С. надала до суду першої інстанції копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 217 від 25.04.2024 на кур`єрську накладну № 3633 як доказ прийняття поштового відправлення ТОВ «Двадцять п`ять годин».

Вказана квитанція містить дату складання «25.04.2024», реквізити (номер) прибуткового касового ордера, підпис касира і печатку ТОВ «Двадцять п`ять годин», запис про оплату послуг та їх вартість, а також підставу видання: «кур`єрська накладна №3633»,тобто вона містить номер кур`єрської накладної № 366, тобто номер самої накладної, доданої до конверта, у якому і було вкладення (позовна заява про поновлення на роботі(Мацюк)).

Проте графа Головний бухгалтер (ПІБ) порожня, так само як і не зазначено ПІБ касира, а є лише підпис.

Колегія суддів також вважає слушним зауваження суду першої інстанції, що надана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордеру №217 від 25 квітня 2024 року підтверджує оплату послуг ТОВ Двадцять п`ять годин готівковими коштами, у той час як згідно наявної у справі поштової накладної оплата за послуги кур`єрської доставки здійснена відправником у безготівковій формі.

З цього приводу колегія суддів наголошує про таке.

Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг визначає Закон України «Про поштовий зв`язок».

Статтею 2 Закону України «Про поштовий зв`язок» встановлено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими актами законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про поштовий зв`язок» також встановлено, що основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, зокрема, є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості, захист інтересів користувачів та операторів поштового зв`язку у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (частини перша та друга статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

Пунктом 6 Правил № 270 визначено, що оператор поштового зв`язку для оформлення приймання, перевезення, доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів та здійснення інших пов`язаних з цим виробничих операцій повинен мати засоби поштового зв`язку, перелік і порядок застосування яких визначається оператором поштового зв`язку.

Оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору ( пункт 9 Правил № 270).

Відповідно до пункту 62 Правил 270, підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Пунктом 58 Правил 270 також визначено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля.

Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток поштового календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, така кореспонденція повертається відправникові для відповідного оформлення.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг).

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). У разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також встановлено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Розділом І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 21 січня 2016 року № 13 визначено, що це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків, здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Розділом ІІ вказаного Положення встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Фіскальний чек має, зокрема, містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання, назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ, підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17), підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ», позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції, загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО», фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції.

Діяльність операторів поштового зв`язку не віднесена до переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. N 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що могло б дозволити використання розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій при наданні послуг поштового зв`язку.

Статтею 77 КАС України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 72 КАС України унормовано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина друга статті 74 КАС України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 75 КАС України встановлює, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частина перша статті 76 КАС України обумовлює, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частини перша, третя, четверта статті 90 КАС України встановлюють, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина четверта статті 308 КАС України встановлює, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що конверт, в якому до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 направлена його представницею адвокатом Шидеревою Н.М. не містить відбитків календарного штемпеля, не зазначено дати та об`єкту поштового зв`язку, місця приймання, які могли б вказувати на дату прийняття відправлення оператором поштового зв`язку.

Колегія суддів також зазначає, що на описі ПН № 3633 кур`єрської служби доставки міститься печатка ТОВ «Двадцять п`ять годин».

У відповідності до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ «Двадцять п`ять годин» є Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок **, офіс **.

При цьому, жодних відомостей про наявність відділень, філій, представництв, тощо даної особи у м. Одесі у реєстрі не зазначено.

Крім цього представник позивача, усуваючи недоліки позовної заяви, не надала суду жодних доказів того, що ТОВ «Двадцять п`ять годин», яке відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку (рішення НКРЗІ № 460 від 01 грудня 2020 року) звільнене від обов`язку проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій.

Надана апелянтом квитанція до прибуткового касового ордера № 217, видана всупереч вимогам Закону України «Про поштовий зв`язок» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та не є розрахунковим документом, що підтверджує виконання розрахункової операції за надання ТОВ «Двадцять п`ять годин» послуги з доставлення поштової кореспонденції (позовної заяви), та відповідно не може бути доказом який підтверджує дійсну дату отримання оператором поштового зв`язку позовної заяви для відправлення.

Щодо додаткових доказів, які надані апелянтом, а саме відповіді на адвокатський запит від 12.06.2024 колегія суддів зазначає, що вона не надає оцінку доказам, що надані апелянтом до суду апеляційної інстанції, та які не надавались до суду першої інстанції, оскільки докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 по справі № 46/603 .

До того ж, такий адвокатський запит був зроблений 12.06.2024, тобто у той самий день коли позов було повернуто позивачу, натомість заява про усунення недоліків була подана до суду першої інстанції 05.06.2024.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого, відповідно до частини четвертої статті 6 КАС України, суди застосовують, як джерело права, у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії).

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» вказав на те, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Тобто учасники судового процесу зобов`язані з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у їх справі, добросовісно користуватися наданими їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи обставини цієї справи представник позивача будучи адвокатом, тобто обізнаною про встановлені КАС України процесуальні строку, зокрема, строки вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження, відправивши позовну заяву у справі № 420/15308/24, нібито, 25.04.2024 практично місяць не цікавилася чи було прийнято судом першої інстанції рішення щодо відкриття провадження у справі та рухом справи в цілому. Наведене спростовує посилання апелянта на добросовісне ставлення до реалізації свого права на захист прав людини та основоположних свобод, щодо права на справедливий суд.

При цьому, за умови реального направлення позовної заяви, апелянт мав усвідомлювати її відсутність у суду , так як відповідна позовна заява не приймалась до розгляду судом першої інстанції.

Відповідно частини 2 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки

Так, апеляційний суд акцентує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції послався на пункт 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" якого у редакції від 14.10.2023 не існує не впливають на правильність висновків суду першої інстанції по суті .

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 420/15308/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк