Постанова

від 09.09.2024 по справі 140/583/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/583/24 пров. № А/857/8836/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року (суддя Валюх В.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Луцьк, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №140/583/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрресурс до Волинської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У січні 2024 року позивач ТОВ Науково-виробниче підприємство Укрресурс звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів UA205140/2023/000495/2 від 17.07.2023 року; 2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача 3028,00 гривень сплаченого судового збору на користь позивача.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи вимоги позовної заяви безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 липня 2023 року №UA205140/2023/000495/2. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказує на те, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в декларації країни відправлення № 23DE485111179833Е2 від 19.07.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі; прайс-лист № б/н від 12.07.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Вищевказані розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, - витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули. Також зауважує, що по МД 23UА205140056751U0 відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. Крім того, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів стала ще одним із факторів, що призвів до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Вважає апелянт, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, а тому є законним та обґрунтованим.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 15.03.2024 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

ТОВ НВП Укрресурс через уповноваженого декларанта ПП Тріада на митний пост Волинської митниці подано МД від 17.07.2023 №23UA205140056751U0 (а.с. 41-42), за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: Пластмасові контейнери з кришками призначені для збору, накопичення та тимчасового зберігання твердого побутово-комунального сміття…, ціна товару згідно графи 42 МД 8400,00 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 14.07.2023 № 001/07/23/WAR/DEX (а.с. 55, переклад а.с. 56); автотранспортну накладну від 14.07.2023 №A700517 (а.с. 49); сертифікат з перевезення (походження) товару від 14.07.2023 № PL/MF/AS0589652 (а.с. 57-58, переклад а.с. 59-60); некласифікований комерційний документ від 29.05.2023 (а.с. 50); банківський платіжний документ від 14.07.2023 №39 (а.с. 43); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.07.2023 № 20 (а.с. 48); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.07.2023 № б/н (а.с. 47); виписка з бухгалтерської документації від 29.05.2023 № б/н (а.с. 52); зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.08.2016 № 14 (а.с. 35-37); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.12.2016 № 1 (а.с. 38); договір про надання послуг митного брокера від 04.01.2023 № 083; договір (контракт) про перевезення від 13.07.2023 № 81 (а.с. 44-45); інші некласифіковані документи від 13.07.2023 №110 (а.с. 46); пояснення від 14.07.2023; копія митної декларації країни відправлення від 14.07.2023 №23PL421010Е0445937 (а.с. 53-54).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару за вказаною МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності: в декларації країни відправлення № 23DE485111179833E2 від 19.07.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі; прайс-лист № б/н від 12.07.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу (а.с. 67-68).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) платіжні документи згідно даної поставки.

Листом від 17.07.2023 № б/н (а.с. 62), у відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларант повідомив митний орган про подання усього переліку документів, необхідного для митного оформлення.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2023 №/2023/000495/2 (а.с. 67-68).

З графи 33 вказаного рішення видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 1,93 дол. США/кг за МД № UA100330/2022/431133 від 19.01.2022.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/002745, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 65-66).

В подальшому спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140057106U2 від 17.07.2023 (а.с. 63-64).

Позивач, не погоджуючись із вказаним вище рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення стало те, що надані до митного оформлення документи містять такі розбіжності і неточності: в декларації країни відправлення № 23DE485111179833E2 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі; прайс-лист № б/н від 12.07.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Досліджуючи виявлені митним органом розбіжності під час розмитнення позивачем товару, судом встановлено наступні обставини, зокрема, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 14.07.2023 №001/07/23/WAR/DEX; автотранспортну накладну від 14.07.2023 №A700517; сертифікат з перевезення (походження) товару від 14.07.2023 №PL/MF/AS0589652; некласифікований комерційний документ від 29.05.2023; банківський платіжний документ від 14.07.2023 №39; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.07.2023 №20; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.07.2023 № б/н; виписка з бухгалтерської документації від 29.05.2023 № б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.08.2016 №14; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.12.2016 №1; договір про надання послуг митного брокера від 04.01.2023 №083; договір (контракт) про перевезення від 13.07.2023 №81; інші некласифіковані документи від 13.07.2023 №110; пояснення від 14.07.2023; копія митної декларації країни відправлення від 14.07.2023 №23PL421010Е0445937.

Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши 6 резервний метод, вказуючи, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме, в декларації країни відправлення №23DE485111179833Е2 від 19.07.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі.

Колегія суддів зазначає, що вказане зауваження митного органу не може бути самостійною та достатньою підставою для коригування митної вартості, так як експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Крім того, будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №140/6689/20).

Крім того, доводи митного органу про можливість витребувати у позивача додаткові документи за подібної розбіжності не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 3 ст. 53 МК України митний орган має право витребовувати додаткові документи тільки в тому випадку, якщо надані документи згідно ч. 2 ст. 53 МК України мають певні неточності або ознаки підробки. Однак, експортна декларація, на неточності якої звернув відповідач, є документом, що передбачений у ч. 3 ст. 53 МК України, а отже подібні неточності не могли ставати підставою для витребування додаткових документів у позивача.

Суд приходить до висновку про те, що подібне зауваження не могло стати підставою для подальшого коригування митної вартості товарів, а отже такі доводи скаржника підлягають відхиленню.

Стосовно доводів апелянта, що підставою для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що прайс-лист містить інформацію не виробника товару, а відправника.

Правильного зазначив з цього приводу суд першої інстанції, що до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Код документу 3014 (прайс-лист) справді передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару. Сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З огляду на встановлене, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані лише припущеннями, а не об`єктивними даними.

До того ж, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено визначення скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірному випадку митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підставі встановлених фактичних обставин справи на наведеного правового регулювання спірних правовідносин правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митний орган не надав доказів на підтвердження тих обставин, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки митного органу у спірному рішенні про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару щодо неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору (контракту) товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом. При цьому суд зауважує, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Наведене свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару - резервного.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених у справі обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати оскаржуване позивачем рішення відповідача про коригування митної вартості товару обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, позаяк відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність його прийняття. Доводи апеляційної скарги вказані висновки суду не спростовують.

Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким визнав позов таким, що підлягає задоволенню, визнавши протиправним та скасувавши спірне рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року в адміністративній справі №140/583/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрресурс до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль