Постанова

від 10.09.2024 по справі 460/26634/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26634/23 пров. № А/857/3993/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобовґязання вчи нити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог: визнати противоправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 (дві тисячі) грн., додатково до існуючого розміру його пенсійного забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», після перерахунку пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 з 15 травня 2023 року;

зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 (дві тисячі) грн., та проводити її в подальшому щомісячно додатково до існуючого розміру його пенсійного забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 15 травня 2023 року, після перерахунку пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22, без обмеження граничним розміром її виплати;

визнати противоправними щодо відмови у проведенні виплати пенсії без обмеження граничним її розміром, при перерахунку пенсії відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460 21866 22 та від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23.

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 та від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23, починаючи з 15 травня 2023 року, без обмеження граничним розміром її виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 15.05.2023 щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень додатково до існуючого розміру пенсійного забезпечення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати ОСОБА_1 в розмірі 2000 гривень, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 15.05.2023, додатково до існуючого розміру пенсійного забезпечення, з врахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою часткового задоволення позову, як зазначено в рішенні суду є те, що позовна вимога про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, не підлягає задоволенню.

При цьому, суд виходив з того, що згідно з протоколом про перерахунок пенсії, розмір максимальної пенсії позивача починаючи з 01.11.2023 становить 20930,00 (2093,00 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10) - відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Основний розмір пенсії позивача з урахуванням індексації становить 12236,85 грн., однак підсумок пенсії з надбавками 25 752,73 грн. До даного розміру включено надбавку за 3 категорію ЧАЕС та доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст. 39 Закону 796, що встановлена на виконання рішення суду у розмірі 13400 грн., відповідно із врахуванням максимального розміру пенсії позивачу виплачується - 20930,00 грн.

Так, відповідач зазначає, що основний розмір пенсії позивача, що обрахований відповідно до Закону 2262 до виплати не обмежувавсь враховуючи те, що він не перевищує встановленого п. 7 ст. 43 Закону 2262 максимальний розмір.

Натомість ст. 67 Закону 796 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки саме надбавка, що встановлена позивачу на виконання рішення суду, то Головним управлінням проведено обмеження максимальним розміром відповідно до ст. 67 Закону 796.

При цьому, апелянт погоджується з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог.

Щодо вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, то апелянт зазначає, що згідно зі статтею 10 Закону №2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим же Законом викладено в новій редакції частину п`яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-V1II «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), доповнено частину п`яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, як вбачається у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740,00 гри. відповідно до Закону №911-VIII. З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 склав 13730 грн.

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VII1, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7- рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.

З аналізу викладеного необхідно зазначити, що протягом спірного періоду стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 року у справі №753/1216917.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії розмір його пенсії з 31.01.2023 був обмежений при перерахунку пенсії на виконання судового рішення від 25.04.2023 у справі № 460/3305/23 .

Згідно перерахунку пенсії (пенсійна справа №N/A036783-MBC) починаючи з 01.11.2023 пенсія становить 25752,73 грн (в т.ч. 13400 грн доплата до пенсії по статті 39 закону №796-ХІІ), з обмеженням 20930 грн.

При проведенні перерахунку його пенсії на підставі вищевказаних рішень суду, органом Пенсійного фонду було застосовано обмеження максимального розміру пенсії, яка па даний час становить (з урахуванням максимального розміру пенсії) 20930,00 грн.

Однак, апелянт вважає, що наявні правові підстави для перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру, а дії ГУ ПФУ в Рівненській області - протиправними, які порушують гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення.

При цьому, згідно рішення суду від 08.01.2024 у справі 460/26634/23, відповідач посилається на п. 7 ст. 43 Закону №2262 та ст. 67 Закону №796.

Щодо статті 43 Закону №2262, то вище зазначалося, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Так, щодо статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то апелянт зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-ХІІ (в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана норма внесена до Закону №796-ХІІ підпунктом 17 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, вищенаведену зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

При цьому, в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011 та № 1774-VHI від 06.12.2016, частина третя статті 67 Закону України №796-ХІ1 має наступний зміст: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначені положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Однак, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому за своєю природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначає Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.

Так, в п. 4 означеного Рішення Конституційний Суд України вказав, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).

У Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

Таким чином, нарахування особі означеного підвищення до пенсії не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії.

Крім того, він перебуває на обліку в ТУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію, призначену саме відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Тому, необхідно критично оцінити застосування в даному випадку відповідачем норми, передбаченої частиною третьою статті 67 Закону №796-ХІІ.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Така позицію підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2022 у справі №240/1369/21.

Враховуючи викладені норми права, вважає, що обмеження відповідачем максимального розміру моєї(позивача) пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним та порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

З огляду на вказане, в тому числі зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, а також встановлені обставини справи, вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження максимальним розміром перерахованої його пенсії на виконання судових рішень від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 та від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988, із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» про розмір грошового забезпечення №2195 від 27.04.2022, виходячи з основного розміру пенсії 64% відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі № 460/3305/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 31.01.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Відповідно до протоколу за пенсійною справою - N/A 036783 (МВС) від 01.01.2007, позивачу пенсія призначена за вислугу років, згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки апелянтом фактично оскаржується рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, бо в апеляційній скарзі останній погодився з доводами суду першої інстанції, що стосується частини задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне, з урахуванням положень ч.1, ч. 2 ст. 308 КАС України, надати оцінку рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

У ході судового розгляду справи встановлено, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону № 2262 та після здійснення донарахування до пенсійного забезпечення передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на вимогу рішення суду її розмір становив більше максимального (10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність), то суд першої інстанції вважав, що відповідачем правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність,

Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань..

Згідно зі статтею 10 Закону №2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України. Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим же Законом викладено в новій редакції частину п`яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-V1II «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), доповнено частину п`яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740,00 грн відповідно до Закону №911-VIII. З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 склав 13730 грн.

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

При цьому, слід зауважити, що Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VII1, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7- рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.

З огляду на це необхідно зазначити, що протягом спірного періоду стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 року у справі №753/1216917.

Як уже зазначалось вище, відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача розмір його пенсії з 31.01.2023 був обмежений при перерахунку пенсії на виконання судового рішення від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23 .

Згідно перерахунку пенсії (пенсійна справа №N/A036783-MBC) починаючи з 01.11.2023 пенсія становить 25752,73 грн (в т.ч. 13400 грн доплата до пенсії по статті 39 закону №796-ХІІ), з обмеженням 20930 грн.(копія перерахунку додається)

При проведенні перерахунку його пенсії на підставі вищевказаних рішень суду, органом Пенсійного фонду було застосовано обмеження максимального розміру пенсії, яка па даний час становить (з урахуванням максимального розміру пенсії) 20930,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про необхідність врахування у спірних правовідносинах п. 7 ст. 43 Закону №2262 та ст. 67 Закону №796.

Щодо статті 43 Закону №2262, то вище зазначалося, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Щодо статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то згідно частини третьої вказаної норми (в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана норма внесена до Закону №796-ХІІ підпунктом 17 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, вищенаведену зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

При цьому, слід зауважити, що в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011 та № 1774-VHI від 06.12.2016, частина третя статті 67 Закону України №796-ХІ1 має наступний зміст: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначені положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте є доплатою до пенсії, а тому за своєю природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначив Конституційний Суд України в п. 4 свого Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).

У Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

Таким чином, нарахування особі означеного підвищення до пенсії не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії.

Оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то обмеження встановлені частиною третьою статті 67 Закону №796-ХІІ застосуванню не підлягають.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Така ж позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2022 у справі №240/1369/21.

З огляду на вказане, протиправними є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження максимальним розміром перерахованої позивачу пенсії на виконання судових рішень від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 та від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в часині відмови у задоволенні позову слід скасувати, бо суд не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, і в цій частині позовні вимоги - задовольнити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №460/26634/23 в частині відмови у задоволенні позов скасувати і в цій частині позов задовольнити.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні виплати пенсії без обмеження граничним її розміром, при перерахунку пенсії відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 та від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 460/21866/22 та від 25.04.2023 року у справі № 460/3305/23, починаючи з 15 травня 2023 року, без обмеження граничним розміром її виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

У решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула