Ухвала

від 09.09.2024 по справі 990/272/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 990/272/24

адміністративне провадження № П/990/272/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Рибачука А.І., Кравчука В.М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» до Президента України про визнання протиправним та скасування указу в частині,

УСТАНОВИВ:

1. У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» (далі також Товариство, ТОВ «Ексто Холдинг», позивач) звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України (далі також відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 4 квітня 2024 року № 219/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме - пункту 6 додатку 2, відповідно до якого застосовано санкції до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг», код ЄДРПОУ 43806267 (далі також спірний, оспорений, оскаржений Указ).

2. В обґрунтуванні підстав позову та вимог позовної заяви Товариство наводить мотиви про те, що вищезгаданий Указ не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вважає, що такий адміністративний акт прийнято главою держави з порушенням такого принципу (засади) адміністративного судочинства як законність, а також за відсутності підстав, передбачених статтею 3 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції».

3. Стверджуючи про відсутність підстав для застосування санкцій, Товариство наголошує на тому, що ним не вчинялось і не могло вчинятись жодних дій або діяльності, про які зазначено у статті 3 Закону України «Про санкції», а також зазначає про відсутність інших обставин, які охоплюються диспозицією вищевказаної статті й могли б зумовлювати видання оскарженого у цій справі Указу.

4. Окрему увагу позивач акцентує на тому, що ані він, ані його засновник чи будь - які посадові особи Товариства не є учасниками відповідних кримінальних проваджень, порушених за ознаками злочинів, об`єктивна сторона яких пов`язана з підставами застосування санкцій згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про санкції».

5. У позовній заяві наводяться аргументи і про те, що Товариство не відноситься до кола суб`єктів, до яких вказаний вище Закон дозволяє застосовувати санкції, а саме: позивач є юридичною особою, утвореною за законодавством України; керівником та єдиним засновником (кінцевим бенефіціаром) є громадянин та резидент України ОСОБА_1 .

6. Тобто, за доводами Товариства, воно не відноситься до жодної з перелічених законом категорій суб`єктів, до яких можуть бути застосовані санкції.

7. Окрім цього позивач вважає, що введене в дію спірним Указом рішення Ради національної безпеки і оборони України прийняте з порушенням встановленої законом процедури, а саме - без дотримання вимог частини першої статті 9 Закону України від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України», відповідно до якої основною організаційною формою її діяльності є засідання.

8. Товариство вказує, що засідання Ради національної безпеки і оборони України як таке, з дотриманням усіх процедурних норм, 4 квітня 2024 року не було проведено у той спосіб, який визначений законодавством, а тому, на думку позивача, таке рішення не можна визнати законним, тоді як Президент України, будучи обізнаним про такі обставини, усе ж таки ввів це рішення в дію, незважаючи на вищевказане.

9. Зазначає позивач і про те, що оспорений Указ не відповідає закріпленому у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерію обґрунтованості, оскільки у тексті такого документа відсутні будь-які конкретні юридичні та фактичні правові підстави його прийняття та виклад обставин, у зв`язку з якими у спірних відносинах було застосовано санкції до Товариства.

10. На думку позивача, оспорений ним Указ не відповідає вимогам пропорційності (порушення пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України) та «необхідності у демократичному суспільстві».

11. Ці доводи мотивовано тим, що застосування санкцій до Товариства становить втручання у його права та охоронювані законом інтереси, суттєво обмежує його господарську діяльність й призводить до матеріальних збитків, однак необхідність вжиття саме таких заходів відповідачем жодним чином не обґрунтована, не наведено будь - яких конкретних обставин, які могли б свідчити про існування загроз національній безпеці, громадському порядку тощо, а отже й про наявність підстав для застосування санкцій, виправдовували таке втручання з боку держави, свідчили про те, що повноваження Президента України, які реалізовані ним у спірних правовідносинах стосовно позивача, відповідали меті, з якою вони надані главі держави.

12. Покликаючись на пункт 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1597 (2008) від 23 січня 2008 року та Комітету Міністрів Ради Європи (77) 31 від 28 вересня 1977 року, Товариство вважає, що у нього існує право на участь у процесі прийняття рішення щодо нього, оформленого у спірних відносинах рішенням РНБО та оскарженим Указом, однак таке право було порушено, оскільки йому не було забезпечено будь - яких процесуальних гарантій бути вислуханим та забезпечити захист від втручання у власні справи.

13. Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, Верховний Суд установив, що така відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі - відсутні.

14. Разом із позовною заявою Товариством заявлені клопотання про витребування доказів, про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомлення) сторін, а також про залучення до участі у справі третіми особами на стороні відповідача Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України.

15. Стосовно клопотань про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомлення) сторін, а також про залучення до участі у справі третіми особами на стороні відповідача Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України, Верховний Суд зазначає таке.

16. З огляду на предмет спору у справі, яка розглядається, така підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України та згідно із частиною другою статті 266 цього Кодексу підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

17. За правилами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

18. Беручи до уваги положення норм частини п`ятої статті 262 та частини другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, а також заявлене Товариством клопотання щодо участі у розгляді справи, підстави позову, предмет спору та доказування у справі, її суб`єктний склад, а також характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

19. Тож подане Товариством клопотання про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомлення) сторін підлягає задоволенню.

20. Окрім цього, частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

21. Згідно із частиною четвертою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

22. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина п`ята статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Ураховуючи, що предмет спору охоплює Указ Президента України, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування до позивача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій за пропозицією Служби безпеки України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та залучення вказаних органів до участі у справі третіми особами, оскільки судове рішення у цій справі може вплинути на стан та результати виконання останніми покладених на них завдань та функцій.

24. Що ж стосується клопотання Товариства про витребування доказів, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

25. Пунктами 2, 4 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

26. Частина друга цієї ж статті передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

27. За змістом частин першої, другої, четвертої, шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

28. Частинами першою - четвертою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

29. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (перше речення частини першої, частина третя статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Аналіз вищевикладених процесуальних норм дає підстави Верховному Суду для висновку, що усі сторони та учасники справи повинні неухильно виконувати закріплені за ними обов`язки у адміністративному судовому процесі, у тому числі щодо подання усіх наявних у них доказів, зокрема й тих, які містять інформацію з обмеженим доступом (мають гриф «для службового користування»), або інформацію, віднесену до державної таємниці відповідно до закону.

31. Обов`язок доказування у такій категорії справ, як і у справі, що розглядається, покладається саме на суб`єкта владних повноважень, який повинен доводити законність прийнятого ним рішення. Усі наявні у відповідача та третіх осіб документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, останні зобов`язані подати разом із відзивом або поясненнями на позов, а в разі невиконання ними такого обов`язку настають передбачені процесуальним законом наслідки.

32. При цьому, варто зауважити, що відповідно до пункту 1 частини четвертої, частин п`ятої, шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

33. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дасть змогу третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази і надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті (частина третя статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами ж частин першої, другої статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу.

34. Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні встановлені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

35. Отже адміністративний суд, відкриваючи провадження у справі, надає рівну можливість усім сторонам та іншим учасникам справи у порядку, встановленому законом, виконати закріплений за ними процесуальний обов`язок стосовно подання разом із заявами по суті усіх наявних у них документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази, а у разі, якщо такі з об`єктивних причин не можуть бути надані, суд витребовує їх за відповідним клопотанням або з власної ініціативи.

36. З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд вважає подане позивачем клопотання передчасним, оскільки як відповідач, так і треті особи повинні надати усі наявні у них докази разом із заявами по суті, строк подання яких на цей час не закінчився. При цьому Верховний Суд роз`яснює, що позивач, з урахуванням вже наявних і доданих до заяв по суті учасників справи документів та матеріалів, не позбавлений можливості у строк та в порядку, які визначені процесуальним законом, заявити відповідне клопотання про витребування тих доказів, яких, на його думку, не вистачає.

37. Тому Верховний Суд вважає, що на цій стадії розгляду справи у задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів належить відмовити.

38. Керуючись статтями 44, 49, 77, 79, 80, 160, 161, 171, 241, 248, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» до Президента України, треті особи: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування указу в частині й відкрити провадження у справі.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомлення) сторін задовольнити.

Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів.

Призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 6 листопада 2024 року об 11:00 годині в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» про залучення до участі у справі третіми особами Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України - задовольнити.

Залучити до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України.

Установити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Установити позивачу строк для подання відповіді на відзив - десять днів з моменту його отримання, а для подання відповідачем заперечень - десять днів з моменту отримання відповіді на відзив.

Установити третім особам строк для надання пояснень щодо позову - п`ятнадцять днів з моменту отримання копії цієї ухвали, а щодо відзиву на позов - десять днів з дня його отримання. Іншим учасникам встановити строк для подання відповіді на такі пояснення - десять днів з дня їх отримання.

Роз`яснити відповідачеві, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Повідомити учасникам справи, що:

відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої - четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України;

письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вони подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» про витребування доказів залишити без задоволення.

Повідомити учасників справи про наявність у суду технічної можливості забезпечити участь учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) або в приміщенні суду, визначеному судом.

Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за адресою на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет: http://supreme.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.

Суддя - доповідач Н.В. Коваленко

Судді С.Г. Стеценко

В.М. Бевзенко

А.І. Рибачук

В.М. Кравчук