Рішення

від 12.07.2024 по справі 368/1490/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/6025/24

Справа №368/1490/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 та просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 19.10.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 27.11.2023 передано дану справу за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

В обґрунтування позову вказав, що 19.02.2011 між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запс № 16. Від спільного подружнього життя сторонни мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.07.2018 шліб між ним та відповідачкою розірвано.

Позивач наголошує, що з моменту розлучення відповідачка з ними не проживає, проживає окремо та має свою нову сім`ю, участі у вихованні та догляді за сином не бере, з дитиною не бачиться, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, матеріальної допомоги не надає, дитина знаходиться на його утриманні.

З огляду на викладене просить позов задовольнити.

31.01.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Усатовій І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку, передбаченому процесуальним законом. Про причину неявки суд до відома не поставила. Судова повістка, яка направлялась відповідачці за зареєстрованим місцем проживання, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_3 , яка засвідчена приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. 21.08.2023, зареєстровано в реєстрі № 2579 про те, що ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення її батьківськитх прав щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачки.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною четвертою статті 155 встановлено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 КАС України. Зокрема, пунктом 2 частини першої даної статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що від спільного проживання з відповідачкою народився ОСОБА_1 . У судовому засіданні пояснив, що до моменту розлучення, він, син та відповідачка проживали разом у с. Слобода, після розлучення 06.07.2018 відповідачка виїхала та зареєструвалася 19.07.2018 за адресою: АДРЕСА_1 . Син залишився проживати разом з ним, з першого класу і до тепер відвідує школу КЗ КМР «Слобідська гімназія». У будинку окрім позивача та його сина проживають його мати та батько, котрі також піклуються про малолітнього ОСОБА_1 . Позивач забезпечує сина, дбає про його фізичний і духовний розвиток, а відповідачка повністю ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, просить суд позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження, виданого 01.09.2011 Виконавчим комітетом Слобідської сільської ради Кагарлицького району Київської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , актовий запис № 11, його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.07.2018 шлюб розірвано між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 19.02.2011, актовий запс № 16.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області № 231 від 21.08.2023. син ОСОБА_5 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки КЗ КМР «Слобідська гімназія» від 22.08.2023 № 01-20/39 ОСОБА_5 є учнем 7-го класу КЗ КМР «Слобідська гімназія».

Відповідно до висновку виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської обл., який затверджено рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської обл. № 901-51 від 28.09.2023, діючи в інтересах дитини та зважаючи на самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків, виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вище встановлені обставини підтверджуються малолітнім ОСОБА_5 .

У судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 пояснив, що він проживає разом з батьком, дідом та бабою у с. Слобода та відвідує весь час одну школу. Мати проживала разом з ними до того як він пішов до першого класу, останній раз матір бачив чотири роки тому. Зазначив, що мати поїхала за кордон, спочатку йому було цікаво де мати перебуває, а потім стало не цікаво. Пояснив, що літні канікули проводить разом з батьком і йому достатньо спілкування тільки одного батька.

Судом приймаються до уваги пояснення малолітнього ОСОБА_5 .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 3 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 1 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є повноцінним виконанням батьківських обов`язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що в даному випадку і відбулось - малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідачка не займається вихованням сина, повністю самоусунулася та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує належних умов для виховання дитини.

Суд вважає, що всі дії відповідачки, а саме самоусунення від обов`язків щодо утримання, виховання сина, не бажання брати участь у вихованні та розвитку дитини, свідчать про байдужість відповідачки до її батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

Суд враховує і те, що про ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Суд вважає, що позивач навів численні посилання на те, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків, контакту з дитиною не має і не вживає жодних заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки в добровільному порядку, тобто самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, судом може розцінюватися заявлені позовні вимоги як достатню підставу для задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи досліджені судом докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 Європейський суд з прав людини вказав, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не проявляє заінтересованості в долі сина, не цікавиться його станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Згідно викладеного, враховуючи найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_5 , беручи до уваги встановлені обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не зацікавлена у здійсненні своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись статтями 150, 164-167, 196 Сімейного Кодексу України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 273, 354, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А.Усатова