Рішення

від 10.09.2024 по справі 145/2030/23

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"10" вересня 2024 р. с-ще Тиврів 145/2030/23

2/145/275/2024

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Крикливій М.С.,

за участі прокурора ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюка Володимира Анатолійовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське", Приватне підприємство "Юхимівське",

встановив:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюк В.А. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації, в приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524585600:01:006:0005, площею 2,654 га, яка розташована на території Гніванської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Оскільки ОСОБА_2 , будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 по даний час, не відчужив її, наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Прокурор Лащук В.М. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просить їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 01.12.2023 подав письмові пояснення (а.с.35-39), в яких посилаючись на ч.4 ст.81 ЗК України, ч.1, 2 ст.145 ЗК України просить позов прокурора задоволити. Судові засідання по вказаній справі проводити без участі їх представника.

Відповідач не скористався своїм правом на відзив та пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використанні громадянином російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що громадянин рф ОСОБА_2 прийняв у спадщину після смерті матері ОСОБА_3 ,зокрема,право наземельну частку(пай)розміром 2.64в умовнихкадастрових гектарахбез визначенняїї межв натурі, що стверджується витягом з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Тиврівською РДА (а.с.10).

Розпорядженням Тиврівської РДА від 16.012.2005 №558 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки членам СВК "Селищанський" с.Селище, та вирішено передати ділянки власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель спільної власності СВК "Селищанський" та видати державні акти на право власності на земельні ділянки згідно з додатком, зокрема і ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 2,6540 га на підставі сертифікату серії РН №048074.

04.08.2006 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2, 6540 га, з кадастровим номером0524585600:01:006:0005 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Селищенської сільської ради.

02.09.2015в Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнозареєстровано правоприватної власностівідповідача навказану вищеземельну ділянку, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.11.2023 (а.с.8-9), з якої також вбачається, що на момент державної реєстрації права власності відповідач є громадянином російської федерації.

На момент успадкування зазначеної земельної ділянки, державної реєстрації права власності та по теперішній час відповідач є громадянином російської федерації, за обліками Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_2 не значиться, що стверджується інформацією Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (а.с.23).

02.09.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Тиврівського РУЮ Вінницької області зареєстровано право власності ОСОБА_2 .

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (а.с.23-24) ОСОБА_2 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.

Належність ОСОБА_2 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 8-9).

За вказаних обставин прокурором виявлено порушення ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_2 вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частинами 1, 2, 5 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б)викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п.«е» ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п."в" ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13), зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_2 , будучи громадянином російської федерації, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, починаючи з 02.09.2015, не відчужив її у відповідності до вимог частини 4 статті 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 684,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 26 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 1, 81, 140, 145 ЗК України, ст. ст. 14, 346, 354 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Припинити право власності ОСОБА_2 (громадянин російської федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524585600:01:006:0005, площею 2, 654 га, яка розташована на території Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь Вінницькоїобласної прокуратури(IBANUA568201720343110002000003988в банку-Державна Казначейськаслужба України,м.Київ МФО820172,код класифікаціївидатків бюджету-2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 11 вересня 2024 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя І.О.Ратушняк