Рішення

від 11.09.2024 по справі 140/8001/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8001/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія №42» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом Державної установи «Маневицька виправна колонія №42» (далі ДУ «Маневицька виправна колонія №42», відповідач) про визнання протиправними дій щодо несвоєчасної виплати компенсації за невикористану відпустку; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку з 15.06.2024 по день фактичної виплати 13.07.20244; встановити судовий контроль шляхом подачі звіту про виконання рішення суду відповідно до статті 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день звільнення позивача 14.06.2024 ДУ «Маневицька виправна колонія №42» не провела остаточного розрахунку на день звільнення, а саме не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Даний розрахунок з позивачем було проведено лише 13.07.2024.

Таким чином, позивач вважає, що має право на звернення до суду із позовною вимогою про виплату компенсації втрати частини доходів у в зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану відпустку, оскільки, відповідачем добровільно не нараховано та не виплачено компенсацію.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідачем дотримано місячний термін необхідний для проведення розрахунку з позивачем. Навіть враховуючи те, що працівникам, які трудяться (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційоно відпрацьованому на цих територіях часу (ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-Х, далі Закон №796).

Виплата компенсацій і допомоги певних видів, передбачених Законом №796, зокрема оплата різниці між тривалістю щорічної відпустки, котра надається відповідно до ст. 47 Закону №796, і тривалістю щорічної відпустки, яка надається згідно із Законом України «Про відпустки» або іншими законами громадянам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території зон радіоактивного забруднення, проводиться центрами по нарахуванню та виплаті соціальних допомог, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 №936 (далі Порядок №936).

Вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 , працював у державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)» у період з 22.03.2021 року по 14.06.2024 року, що підтверджується витягами з наказів (а.с 7-8).

14.06.2024 наказом №66/ос-24 позивача звільнено.

Як встановлено судом, що ДУ «Маневицька виправна колонія №42» 13.07.2024 здійснила виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку у сумі 23 056,45 грн.

У зв`язку із несвоєчасним розрахунком при звільненні (невиплати компенсації за невикористану відпустку), позивач звернувся до суду з даним позовом про виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати доходів за період 15.06.2024 по 13.07.2024, оскільки, відповідачем добровільно не нараховано та не виплачено компенсацію.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Судом встановлено, що позивач 15.07.2024 звертався до відповідача із заявою щодо здійснення нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Листом від 23.07.2024 №42/4261/4 відповідач повідомив позивача, що розрахунок видатків, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомог і надання пільг, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (форма №2) по державній установі «Маневицька виправна колонія (№42)» за червень 2024 року було відправлено на електронну пошту УС та ВІ К-Каширської РДА 19.06.2024 року (з урахуванням суми компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 )

УС та ВП Камінь-Каширської РДА відшкодувало кошти за червень 2024 року згідно поданого розрахунку на рахунок ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» 12.07.2024, відповідно 13.07.2024 року позивачу було виплачено компенсацію за невикористану відпустку згідно статті 47 Закону України «Про катастрофи, що була нарахована йому при звільненні. статує соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що була йому нарахована при звільнені.

Враховуючи вищезазначене, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 15.06.2024 по 13.07.2024 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» бюджетна установа нараховувати не зобов`язана.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Нормами статті 2 Закону №2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 де вказано, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

В подальшому аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат в період з 15.06.224 по 13.07.2024.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність не проведення виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача, заявлених в порядку статті 382 КАС України відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов`язком, і в даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів статті 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суд.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Маневицька виправна колонія №42» (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, смт Маневичі, вулиця Андрія Снітка, 25, код ЄДРПОУ 08562660) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Маневицька виправна колонія №42» щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку.

Зобов`язати Державну установу «Маневицька виправна колонія №42» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку за весь час затримки виплати - період з 15 червня 2024 року по день фактичної виплати 13 липня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський