Рішення

від 03.09.2024 по справі 160/16043/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокуСправа №160/16043/24

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Старокозацька, 52, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» (вул. Оцупа Олександра, буд.25, м.Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 40686482) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,

установив:

Позивач 20.06.2024 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Торгової Миколаївської Електротехнічної компанії» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 8713,55грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали в товаристві з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» за 2023 рік - склала 9 осіб. Середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу в товаристві з обмеженою відповідальністю підприємство «Теплотехніка» повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю за 2023 рік склала 0 осіб, що є менше встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році. За таких обставин, за 1 робоче місце, яке визначено для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8713,55грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія»:

- докази щодо вжиття заходів для дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році;

- копії звітів за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2023 рік з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості.

Відповідач отримав ухвалу суду 26.06.2024 р., але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються цього предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Відповідно до частини 4статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали в товаристві з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» за 2023 рік склала 9 осіб.

Середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу в товаристві з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» повинна складати 1 особу.

Середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю за 2023 рік склала 0 осіб, що є менше встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

За таких обставин, за 1 робоче місце, яке визначено для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2023 році, товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» до 15 квітня 2024 року повинно було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 8713,55 грн.

Зважаючи на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія" не виконало своїх зобов`язань щодо забезпечення робочих місць для осіб з інвалідністю за 2023 рік та не сплатило відповідний штраф у розмірі 8713,55 грн., позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, єЗакон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII.

Частиною 3статті 18 Закону №875-ХІІпередбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1статті 19 Закону №875-ХІІдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частини 2статті 19 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимогстатті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частини 1статті 19 Закону №875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

У силу частини 6статті 19 Закону №875-ХІІв порядку визначеному постановою Правління ПФУ від 10.03.2023 року №14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 року №14-1та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 року №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №456/39512.

Частиною 1статті 20 Закону №875-ХІІвстановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до частини 4статті 20 Закону №875-ХІІ, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1статті 19 цього Закону.

Згідно з частиною 9статті 20 Закону №875-ХІІспори, що виникають із правовідносин за статтями19і20 Закону №875-XII, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Частиною 1статті 238 Господарського кодексу Українипередбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2статті 238 Господарського кодексу України, регламентовано, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини 1статті 218 Господарського кодексу Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2Господарського кодексу Українивстановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2статті 218 Господарського кодексу Українивбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, для правильного вирішення спору необхідно перевірити, чи вжито відповідачем залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» фактично за 2023 рік мало середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу у кількості 9 осіб.

Кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимогстатті 19 Закону №875-ХІІвиходячи з середньооблікової кількість штатних працівників облікового складу у кількості 9 осіб - дорівнює 1 особа.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286- у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Згідно з пунктом 3.2.5 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4 - 12.

Для зарахування у виконання підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному році.

Для виконання нормативу зараховуються особи, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вона відпрацювала не менше шести місяців у календарному році.

Враховуючи вказану норму, норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною 2 пунктом 3.2Інструкції №286.

За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення.

Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяців звітного року, оскільки 6 (місяців) : 12 (місяців) = 0,5 = 1 особа.

Отже, для забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю у 2023 році роботодавець зобов`язаний подати звітність форми №3-ПН до центру зайнятості для того, щоб пошук безробітної особи з інвалідністю дозволив працевлаштувати 1 особу з інвалідністю у 2023 році на період не менше 6 місяців у 2023 році.

Враховуючи, що відповідачем особи з інвалідністю не працевлаштовано в кількості 1 особа,суд доходить до висновку, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2023 році не виконано.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 року в справі №804/8007/16 зазначив, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми №3-ПН.

Разом з тим, матеріли справи не містять доказів подання відповідачем інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, шляхом подання звітності за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач не здійснив залежні від нього заходи для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та добровільно не сплатив адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з нього адміністративно-господарських санкційє правомірними.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 8713,55 грн.

Відповідно до частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 2статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до частини 1статті 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

Позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Старокозацька, 52, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» (вул. Оцупа Олександра, буд.25, м.Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 40686482) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Миколаївська Електротехнічна компанія» (вул. Оцупа Олександра, буд.25, м.Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 40686482) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Старокозацька, 52, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 8713,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко