Рішення

від 11.09.2024 по справі 511/3322/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3322/24

Номер провадження: 2/511/843/24

11 вересня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

секретаря судового засідання Ніколас С.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Роздільна Одеськоїобласті впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доРоздільнянського відділудержавної виконавчоїслужби у Роздільнянськомурайоні Одеськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Роздільнянського відділу Державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),в якомупросив знятиобтяження увиді арештуна всейого майно реєстраційнийномер № НОМЕР_1 ,зареєстроване 01.12.2008року Роздільнянськоюрайонною державноюнотаріальною контороюна підставіпостанови б/нвідділу Державноївиконавчої службиРоздільнянського районногоуправління юстиціїв Одеськійобласті від18.03.2004року тавнести відповіднівідомості доДержавних реєстрівобтяжень рухомогомайна тазаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майна.(а.с.2,25)

Свої вимогимотивував тим,що підчас продажуналежної йомуземельної ділянкивід нотаріусавін дізнався,що існуєобмеження навідчуження та накладеноарешт навсе рухомета нерухоме майно,що належитьйому,як боржнику постановою державного виконавця Роздільнянського ВДВС від 18.03.2004 року.

Арешт накладено в рамках заведеного щодо нього виконавчого провадження по виконанню рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.08.2000 року №2-666, яким стягнено з нього на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП в розмірі 4591,63 грн. Однак він відшкодував заподіяну шкоду ОСОБА_2 і рішення суду виконав.

З того часу виконавчий лист №2-666 повторно на виконання до відділу виконавчої служби не надходив та на виконанні не перебуває, на теперішній час виконавчого провадження щодо виконання даного рішення суду в примусовому порядку не має. Крім цього стягувач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа після його смерті не відкривалась.

Він звернувся довиконавчої службиз заявою прозняття арешту,однак відповідно долиста Роздільнянського ВДВСвстановлено,що вищезазначеневиконавче провадженнязнищено закінчення терміну зберігання, а тому зняти арешт через відділ державної виконавчої служби неможливо.

Таким чином, на даний час, законних підстав для збереження накладеного арешту немає, а подальше його існування грубо порушує його майнові права, оскільки він не може вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому рухомим та нерухомим майном. Тому просить його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява позивача, в якій він підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі.

Відповідач Роздільнянський відділ державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) просили розгляд справи провести без участі їх представника.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вважає можливим провести розгляд справи за даною явкою, обмежившись дослідженням наданих суду письмових доказів.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №2-666/2000 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої здоров`ю в результаті скоєного злочину. (а.с.9)

Згідно рішення Роздільнянського районного суду Одеської області по справі № 2 -666/2000 від 23.08.2000 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1591,63 грн, моральну шкоду у сумі 3000 грн, а всього 4591,63 грн.

23.08.2000 року Роздільнянським районним судом у даній справі було видано виконавчий лист №2-666, який було направлено на примусове виконання до Роздільнянського відділу ДВС, де було заведено виконавче провадження з примусового виконання рішення .(а.с.16)

18.03.2004 року в рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем Роздільнянського відділу ДВС було винесено постанову, якою було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та накладено заборону на його відчуження. (а.с.16)

На підставі вказаної постанови Роздільнянського ВДВС, арешт на майно ОСОБА_1 , був зареєстрований Роздільнянської районної державної нотаріальною конторою Одеської області, 01.12.2008 року у Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 8245171).(а.с.17)

Із відповіді Роздільнянського відділу ДВС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) за вих. № 19479 від 08.08.2024 року встановлено, що надати детальну інформацію та надати копію постанови державного виконавця про накладення арешту на майно ОСОБА_1 від 18.03.2004 року відділ виконавчої служби не має можливості, так як згідно Єдиного реєстру, дана постанова ВДВС (б/н) від 18.03.2004 року дійсно була винесена державним виконавцем, однак матеріали виконавчого провадження на теперішній час знищені, так як строк зберігання архівних матеріалів складає три роки, тому на даний час, будь які відомості щодо вищевказаної постанови у Роздільнянському ВДВС відсутні, також зазначено що відомості щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 у Роздільнянському відділ ДВС відсутні.

Дані обставини також підтверджуються наданим суду витягом Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (АСВП) та витягом з реєстру боржників , відповідно до якого відомості щодо ОСОБА_1 як боржника відсутні.

ОСОБА_1 звернувся до начальника Роздільнянського відділу ДВС у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про скасування арешту, накладеного на його майно постановою державного виконавця від 18.03.2004 року, однак листом Роздільнянського ВДВС № 19604 від 19.08.2024 року йому в скасуванні арешту відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.(а.с.12)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2024 року, даний арешт майна відносно ОСОБА_1 , не знятий до цього часу.

Крім цього, із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00046706089 від 28.08.2024 року стягувач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 127 від 17.02.2024 року. Спадкова справа після його смерті не відкривалась. (а.с.19)

Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно із ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право

Згідно із положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати усунення будь-яких порушень (обмежень) в здійсненні ним права користування розпорядження майном, яке фактично її належить, в тому числі може звернутися з позовом про зняття арешту з майна .

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Порядок накладення арешту на майно громадян державними виконавцями регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч.1, 2 ст.57 Закону України від 21.04.1999 року №606 "Про виконавче провадження" (в редакції станом на березень 2004 року) арешт на майно боржника застосовувався для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» №606 в редакції, яка діяла на час виконання виконавчих дій , зняття арешту проводилось державним виконавцем в випадках, визначених вказаною статтею, а відповідно до ч.5 вказаної статті у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII , який діє на теперішній час, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Також в постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 суд зазначив, що коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд. VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту.

Так судом встановлено, що в серпні 2000 року під час примусового виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.08.2000 року у справі №2-666/2000 щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження відділом ДВС Роздільнянського РУЮ.

18.03.2004 року в цей період в межах наданих повноважень державним виконавцем накладеного арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 .

Оскільки стягувач ОСОБА_2 , в інтересах якого було накладено арешт на майно боржника помер, спадкова справі після його смерті не відкривалась, то відповідно суд розглядає дану справу в позовному провадженні і без участі особи, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Матеріали даного виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-666, виданого Роздільнянським районним судом 23.08.20200 року, на теперішній час не перебувають на примусовому виконанні у відділі ДВС , більш того згідно бази даних будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 взагалі відсутні, що свідчить про те, що примусове стягнення боргу з ОСОБА_1 не здійснюється , а відтак ці обставини свідчать на користь позивача щодо його тверджень, що борг він погасив. Стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_2 помер.

На теперішній час виконавче провадження знищене у порядку, встановленому наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку з документами в органах державної виконавчої служби» (наказ МЮУ від 25.12.2008 року №2274/5).

Зважаючи на те, що виконавче провадження знищено, за весь період існування накладеного інші особи, як стягувач, повторно не зверталися до ВДВС з приводу примусового виконання виконавчого листа, суд вважає, позивач на теперішній час не є стороною виконавчого провадження, права позивача на вільне, безперешкодне володіння належним йому майном за відсутності відкритих виконавчих проваджень за вказаними виконавчими документами, порушується існуванням накладеного арешту та заборони на відчуження, а тому підлягає захисту судом шляхом задоволення позову.

Суд вважає, що у зв`язку з наявними обтяженнями нерухомого майна (арештом нерухомого майна ВДВС у виконавчих провадженнях, які знищені) існують перешкоди позивачу як власнику нерухомого та рухомого майна, у праві володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

При цьому, суд зазначає, що порушене право позивача підлягає захисту у спосіб, який обрав позивач і який передбачений законом (припинення дії, яка порушує право), у даному випадку, шляхом зняття обтяження у вигляді арешту нерухомого та рухомого майна, а не звільнення майна з під арешту, так як арешт накладався не на конкретне майно боржника.

Дане рішення суду є підставою для виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого та нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №8245171, зареєстрований 01.12.2008 року Роздільнянською районною державною нотаріальною конторою.

На підставі ст.ст. 316-317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту, - задовольнити.

Зняти арешт та заборону на відчуження з рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , які накладено постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції в Одеській області від 18.03.2004 року.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого та нерухомого майна, запис від 01.12.2008 року, реєстраційний номер обтяження №8245171 про накладення арешту на майно, накладений на підставі постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції в Одеській області від 18.03.2004 року, реєстратор; Роздільнянська районна державна нотаріальна контора.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. В. Теренчук