Рішення

від 11.09.2024 по справі 160/18798/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокуСправа №160/18798/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації.

Суть спору: 15 липня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» (далі - позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700020/2 від 09 квітня 2024 року Львівської митниці та картку відмови №UA209180/2024/000491, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700021/2 від 09 квітня 2024 року Львівської митниці та картку відмови №UA209180/2024/000499, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700023/2 від 11 квітня 2024 року Львівської митниці та картку відмови №UA209180/2024/000500, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра карс» судовий збір у розмірі 9689, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні автомобілів легкових: марки Hyundai, моделей: Santa Fe, Sonata, Avante за митними деклараціями №24UA209180025549U0 від 08.04.2024, №24UA209180025600U7 від 09.04.2024 та №24UA209180025548U0 від 08.02.2024, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18798/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

01 серпня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митними деклараціями №24UA209180025549U0 від 08.04.2024, №24UA209180025600U7 від 09.04.2024 та №24UA209180025548U0 від 08.02.2024 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Так, відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначив, що в поданих документах виявлено наступні розбіжності: рахунки-фактури (invоice) не містять атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника); на підтвердження витрат на транспортування декларантом не надано жодних документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт (наданих послуг). Також, під час митного оформлення декларантом не надано транспортно-перевізних документів, включаючи CMR, відтак, відсутні відомості, які б давали змогу встановити суб`єкта, який відповідає за перевезення товару, та понесені на транспортування товару витрати.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

12 серпня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив Львівської митниці є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві. Представник позивача вказав, що відповідачу до митного оформлення були надані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості, а вартість витрат на транспортування товару до митного кордону України вже включена до фактурної вартості, оскільки товар поставлявся на умовах DAT, UA HORODOC. На думку позивача, відповідачем не було надано доказів того, що надані до оформлення документи були підробленими або містили недостовірну інформацію.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» є юридичною особою, яка зареєстрована 02.08.2023

Основні види економічної діяльності:

45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами;

45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

49.32 Надання послуг таксі;

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

63.91 Діяльність інформаційних агентств;

63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.;

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів;

79.11 Діяльність туристичних агентств;

79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність.

Судом встановлено, що 04.09.2023 Позивач як покупець та компанія UA «PLC Group» (Литовська Республіка) як продавець уклали контракт №UA04092023 (далі - Контракт), за умовами якого Покупець купує, а Продавець продає автомобілі відповідно до додатків до даного Контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.2.1 Контракту вказано, що загальна вартість договору складається з вартості специфікацій до цього договору (код валюти 840).

Згідно з п.2.2. Контракту передбачено, що ціна і кількість кожної партії товару, а також вартість послуг з логістики вказується в додатках до даного контракту.

Покупець здійснює оплату за товар протягом 90 днів з дати підписання додатка до даного контракту (п.4.1. контракту).

02 грудня 2023 року позивач та UA «PLC Group» уклали Специфікацію №7 від 02.12.2023 до Контракту (далі - Додаток, Специфікація №7) на поставку транспортних засобів на загальну суму 175 201, 00 дол. США. За умовами Специфікації №7 Сторонами погоджено наступні умови поставки - DAT HORODOC, UA (Інкотермс 2010).

Також, судом встановлено, що 02.12.2023 постачальником виставлено рахунки-фактури (invoice) на оплату зазначених в Специфікації №7 транспортних засобів:

- інвойс №LT-20231200110 на оплату транспортного засобу Hyundai Santa FE (KMHSH81UBCU900299), на суму 4429,00 дол. США;

- інвойс №LT-20231200111 на оплату транспортного засобу Hyundai Sonata (KMHE341DBHA313935), на суму 5366,00 дол. США;

- інвойс №LT-20231200107 на оплату транспортного засобу Hyundai Avante (KMHLL41ABMU058107), на суму 10366,00 дол. США.

04.12.2023 та 12.12.2023 позивач здійснив оплату за товар згідно додатку №7 від 02.12.2023 до контракту №UA04092023 від 04.09.2023 на загальну на суму 175 201,00 доларів США на користь постачальника UA «PLC Group» (Литва).

1. Щодо обставин прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості від 09.04.2024 №UA209000/2024/700020/2 та про відмову в митному оформленні товару №UA209180/2024/000491.

У квітні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару - транспортного засобу Hyundai Santa FE (KMHSH81UBCU900299), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів -1995 см3, календарний рік - 2012, модельний рік - 2021, країна виробництва - KR, митне оформлення якого здійснювалося через Львівську митницю.

08.04.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209180025549U0 від 08.04.2024, в якій задекларував товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 4429,00 дол. США).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

· рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) LT-20231200110 від 02.12.2023;

· свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.12.2023;

· банківський платіжний документ №34 від 04.12.2023;

· банківський платіжний документ № 37 від 12.12.2023;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA04092023 від 04.09.2023;

· доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 02.12.2023;

· довідка №48389 04.04.2024;

· лист відправника від 04.04.2024;

· технічні характеристики транспортного засобу від 06.04.2024;

· фото від 06.04.2024;

· цінова інформація від 06.04.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

09.04.2024 Львівською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700020/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA209180025549U0 від 08.04.2024 скоригував з 4429,00 дол. США до рівня 6700,00 доларів США, що призвело до переплати позивачем митних платежів на суму 28358,93 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2024/000491.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив, що рахунок-фактура (invоice) не містить атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника); на підтвердження витрат на транспортування декларантом не надано жодних документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт (наданих послуг). Також, під час митного оформлення декларантом не надано транспортно-перевізних документів, включаючи CMR, відтак, не надано відомостей для підтвердження всіх числових значень митної вартості товару.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA209180026120U3 від 11.04.2024.

2. Щодо обставин прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості від 11.04.2024 №UA209000/2024/700021/2 та про відмову в митному оформленні товару №UA209180/2024/000499.

У квітні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару - транспортного засобу Hyundai Sonata (KMHE341DBHA313935), тип двигуна - конвертований для роботи на газі, робочий об`єм циліндрів -1999 см3, календарний рік - 2016, модельний рік - 2017, країна виробництва - KR, митне оформлення якого здійснювалося через Львівську митницю.

09.04.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209180025600U7 від 09.04.2024, в якій задекларував товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 5366,00 дол. США).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

· рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) LT-20231200111 від 02.12.2023;

· свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03.12.2023;

· банківський платіжний документ №34 від 04.12.2023;

· банківський платіжний документ № 37 від 12.12.2023;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA04092023 від 04.09.2023;

· доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 02.12.2023;

· довідка №48392 04.04.2024;

· лист відправника від 04.04.2024;

· технічні характеристики транспортного засобу від 09.04.2024;

· фото від 09.04.2024;

· цінова інформація від 09.04.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

11.04.2024 Львівською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700021/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA209180025600U7 від 09.04.2024 скоригував з 5366,00 дол. США до рівня 6600 доларів США, що призвело до переплати позивачем митних платежів на суму 15409,47 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2024/000499.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив, що рахунок-фактура (invоice) не містить атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника); на підтвердження витрат на транспортування декларантом не надано жодних документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт (наданих послуг). Також, під час митного оформлення декларантом не надано транспортно-перевізних документів, включаючи CMR, відтак, не надано відомостей для підтвердження всіх числових значень митної вартості товару.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA209180026123U0 від 11.04.2024.

3. Щодо обставин прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості від 11.04.2024 №UA209000/2024/700023/2 та про відмову в митному оформленні товару №UA209180/2024/0004500.

У квітні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару - транспортного засобу Hyundai Avante (KMHLL41ABMU058107), тип двигуна - конвертований для роботи на газі, робочий об`єм циліндрів -1591 см3, календарний рік - 2020, модельний рік - 2021, країна виробництва - KR, митне оформлення якого здійснювалося через Львівську митницю.

08.04.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209180025548U0 від 08.04.2024, в якій задекларував товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 10366,00 дол. США).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

· рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) LT-20231200107 від 02.12.2023;

· свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.12.2023;

· банківський платіжний документ №34 від 04.12.2023;

· банківський платіжний документ № 37 від 12.12.2023;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) №UA04092023 від 04.09.2023;

· доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 02.12.2023;

· довідка №48396 04.04.2024;

· лист відправника від 04.04.2024;

· технічні характеристики транспортного засобу від 08.04.2024;

· фото від 08.04.2024;

· цінова інформація від 08.04.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

11.04.2024 Львівською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700023/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA209180025548U0 від 08.04.2024 скоригував з 10366,00 дол. США до рівня 12704,00 доларів США, що призвело до переплати позивачем митних платежів на суму 29476,76 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2024/000500.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив, що рахунок-фактура (invоice) не містить атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника); на підтвердження витрат на транспортування декларантом не надано жодних документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт (наданих послуг). Також, під час митного оформлення декларантом не надано транспортно-перевізних документів, включаючи CMR, відтак, не надано відомостей для підтвердження всіх числових значень митної вартості товару.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA209180026694U8 від 15.04.2024.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та відмову в митному оформленні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом встановлено, що у всіх трьох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначені аналогічні зауваження до поданих позивачем в оформлення документів.

Щодо зауважень відповідача у спірних рішеннях про те, що рахунки-фактури не містять атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника).

Суд не бере до уваги дані зауваження відповідача, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, інвойси від 02.12.2023 №LT-20231200110, №LT-20231200111, №LT-20231200107 виставлені в односторонньому порядку компанією постачальником UAB PLC Group, яка є резидентом Литовської республіки.

Відтак, порядок видачі такого комерційного документа як інвойс, а також необхідність наявності по тексту певних реквізитів регулюється нормативними документами країни реєстрації постачальника.

До того ж суд вказує, що відсутність на інвойсах атрибутів підприємства продавця (відтиску печатки, підпису керівника) жлдним чином не впливає на формування митної вартості товару, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Також, як було встановлено судом, 02 грудня 2023 року позивач та UA «PLC Group» уклали Специфікацію №7 від 02.12.2023 до Контракту (далі - Додаток, Специфікація №7) на поставку транспортних засобів, в тому числі тих, з приводу митної вартості яких митним органом винесено спірні рішення про коригування митної вартості.

Зазначена Специфікація №7 містить інформацію щодо фактурної вартості транспортних засобів, щодо яких приймалися спірні рішення.

Відтак, митний орган мав можливість перевірити фактурну вартість, використовуючи дані Специфікації №7 від 02.12.2023.

Щодо тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях про непідтвердження позивачем такої складової митної вартості як витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Відповідач в обґрунтування прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості посилався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження транспортних витрат, не надано транспортно-перевізні документи, включаючи міжнародну товаротранспортну накладну (CMR).

З приводу цього суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.2. Контракту передбачено, що ціна і кількість кожної партії товару, а також вартість послуг з логістики вказується в додатках до даного контракту.

Додатком № 7 від 02.12.2023 року до Контракту №04092023 від 04.09.2023 року погоджено наступні умови поставки товару - DAT, HORODOC UA (Інкотермс 2010).

Умови поставки DAT, HORODOC UA (Інкотермс 2010) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Продавець несе всі ризики по доставці товару до названого місця.

Отже, в спірних правовідносинах, відповідно до погодженних сторонами контракту умов поставки товару, здійснення транспортування товару, в тому числі оформлення документів на перевезення та плата за відповідні послуги, є обов`язком постачальника, а не позивача.

Таким чином, згідно з умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладаються на Постачальника, а не на Покупця, і тому такі витрати не повинні додатково додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно - у складі митної вартості.

Отже, такі витрати не підлягають підтвердженню Позивачем, а зазначення цього митним органом як підстави виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим, так як таким чином фактично вимагається калькуляція на товар у позивача без законних на це підстав, оскільки калькуляція може вимагатися тільки у випадку, коли продавець та покупець є пов`язаними особами (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України).

Відтак, зазначені відповідачем у спірному рішенні зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірних рішень відповідача №UA209000/2024/700020/2 від 09 квітня 2024 року; №UA209000/2024/700021/2 від 09 квітня 2024 року та №UA209000/2024/700023/2 від 11 квітня 2024 року слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Судом встановлено, що Львівська митниця в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700020/2 від 09.04.2024, №UA209000/2024/700021/2 від 11.04.2024 та №UA209000/2024/700023/2 від 11.04.2024 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару. При цьому, відповідач зазначив в оскаржуваних рішеннях про те, що ним не здійснювалося коригування, що протирічить вимогам Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд також зазначає, що з наданих відповідачем до суду копій митних декларацій №UA500080/2024/2026 від 15.02.2024, №UА204020/2024/47026 від 14.03.2024 та №UА209180/2024/13783 від 21.02.2024 вбачається, що референтний товар постачався на інших умовах поставки: CPT, Чорноморськ, DAP, Клайпеда та FCA, Інчхон, Корея, а не на умовах DAT, Horodoc, як у спірних правовідносинах. Отже, відповідачем не враховано відмінностей в маршрутах поставки та умовах поставки референтних товарів в використаних в якості джерела інформації деклараціях.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700020/2 від 09.04.2024, №UA209000/2024/700021/2 від 11.04.2024 та №UA209000/2024/700023/2 від 11.04.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700020/2 від 09.04.2024, №UA209000/2024/700021/2 від 11.04.2024 та №UA209000/2024/700023/2 від 11.04.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивачем оскаржуються картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2024/000491, №UA209180/2024/000499 та №UA209180/2024/000500.

Суд звернув увагу, що в прохальній частині позову позову позивач помилково не зазначив картку відмови №UA209180/2024/000499, оскільки судовий збір оплачено за всі 3 (три) картки відмови, про що зазначено у позовній заяві. Також, мотивувальна частина позову стосується вимог про оскарження картки відмови №UA209180/2024/000499.

З огляду на це, суд буде надавати оцінку також картці відмови №UA209180/2024/000499.

Як вбачається з тексту винесених карток відмови, підставою для їх винесення стали наступні обставини: «…невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнено графи 12, 45 митної декларації (в які необхідно внести зміни у зв`язку із коригуванням митної вартості товару…».

Оскільки під час судового розгляду встановлена протиправність винесених рішень про коригування митної вартості, винесені з цих підстав картки відмови в митному оформленні підлягають також скасуванню.

Щодо вказаних в картках відмови зауважень про те, що декларантом невірно вказано в графі 44 митної декларації код документа за номером 3098-202311-019891 від 08.12.2023, який не є свідодцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Суд зазначає, що помилка в коді документа в графі 44 митної декларації сама по собі не є підставою для винесення картки відмови в митному оформленні товарів.

Суд не погоджується з доводами відповідача у відзиві з приводу того, що картка відмови не є за своєю суттю рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків, оскільки винесення зазначеного рішення є підставою для припинення митного оформлення товару та зобов`язання суб`єкта господарювання вчинити ті чи інші дії, визначені Митним кодексом України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 9689, 60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №314 від 11.07.2024.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700020/2 від 09 квітня 2024 року Львівської митниці та картку відмови №UA209180/2024/000491.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700021/2 від 11 квітня 2024 року Львівської митниці та картку відмови №UA209180/2024/000499.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/700023/2 від 11 квітня 2024 року Львівської митниці та картку відмови №UA209180/2024/000500.

5. Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ідентифікаційний код: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» (49000, м. Дніпро, Троїцька, буд. 21Г, офіс 545, ідентифікаційний код: 45332347) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 9689, 60 грн (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон