Рішення

від 11.09.2024 по справі 200/4473/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року Справа№200/4473/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185), треті особи : Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул.Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058), Маріупольське районне управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058), Бердянський університет менеджменту та бізнесу (місцезнаходження: 71118, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи, 117-а, код ЄДРПОУ 22142717), Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул.В`ячеслава Чорновола, 25, код ЄДРПОУ 35198441), яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства освіти і науки України про

визнання протиправним та скасування рішення МОН України про відмову у визнанні диплому, а саме рішення МОН України про відмову у визнанні №1/259-24 від 05.01.2024; рішення МОН України №1/5112-24 від 25.03.2024 за результатами перегляду рішення про визнання кваліфікації за іноземним документом про освіту;

зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень розглянути заяву про визнання диплому за наслідками навчання в Білоруському інституті правознавства, а не Бердянському інституті підприємництва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 08 листопада 2023 він звернувся до ДП «Інформаційно-іміджевий центр» для проведення процедури визнання диплому Установи освіти «Білоруський інститут правознавства» республіки білорусь (NZ-14008-23). 05 січня 2024 отримано рішення МОН України про відмову у визнанні № 1/259-24 від 05.01.2024 року.

Позивачем 23 лютого 2024 подано апеляційну скаргу на вказане рішення МОН України (вхідний № І-1798/0-24 від 23.02.2024) та 25 березня 2024 року отримано рішення МОН України № 1/5112-24 від 25.03.2024 за результатами перегляду рішення про визнання кваліфікації за іноземним документом про освіту.

На думку позивача наявні правові підстави для скасування обох рішень МОН України: рішення МОН України про відмову у визнанні № 1/259-24 від 05.01.2024 та рішення МОН України № 1/5112-24 від 25.03.2024 за результатами перегляду рішення про визнання кваліфікації за іноземним документом про освіту, оскільки за результатами перевірки порушень заповнення декларації НАЗК не встановлено, будь-яких інших корупційних порушень не встановлено, однак через невизнання диплому про вищу освіту вжито заходів до переведення позивача на іншу неадміністративну посаду.

Вважає, що відповідачем МОН України безпідставно відмовлено позивачу у визнанні диплому про освіту, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем - Міністерством освіти і науки України до суду подано відзив на позов з запереченнями проти його задоволення, який обґрунтований тим, що позивач на процедуру визнання подав диплом А №0297648, реєстраційний №420, виданий Білоруським інститутом правознавства. Оскільки для користувачів з України закриті офіційні реєстри республіки білорусь, а листування з офіційними та закладами освіти припинено в зв`язку з військовою агресією російської федерації та її підтримкою з боку республіки білорусь, Центром було здійснено перевірку статусу освітньої установи та/або освітнього провайдера та верифікацію диплому за допомогою визнаної міжнародної організації Qualification Check (Велика Британія).

У листах Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти», який отримано на запит спеціалістів Центру зазначено, що у документах Міжгалузевої республіканської акредитаційної комісії, Міжгалузевої акредитаційної комісії, Державної акредитаційної комісії у період до 2005 року інформації щодо надання ліцензії Вищому навчальному закладу «Бердянський інститут підприємства» для здійснення освітньої діяльності за білоруськими програмами підготовки спеціалістів за спеціальністю «Правознавство» не виявлено.

Департаментом атестації кадрів вищої кваліфікаційної комісії Міністерства освіти і науки України надано інформацію щодо відсутності ліцензії на впровадження освітньої діяльності в Україні, у тому числі з напряму (спеціальності) «Правознавство» у Білоруського недержавного інституту правознавства та освітньої установи «Білоруський інститут правознавства» у період з 1994 по 2004 роки.

Вважають рішення про відмову у визнанні в Україні диплому позивача таким, що прийняте відповідно до чинного законодавства.

Просили відмовити в задоволенні позову.

Від третьої особи - Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» Міністерства освіти і науки України до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких з посиланням на Конвенцію про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, яку було ратифіковано Законом України від 03.12.1999 № 1273-XIV «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні», Порядку визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України № 504 від 05.05.2015 (у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України від 05.09.2022 № 784), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 за № 614/27059, зазначено, що в розумінні Порядку, Бердянський інститут підприємництва (м. Бердянськ, Україна) є освітнім провайдером Білоруського інституту правознавства, який провадив свою освітню діяльність на території України.

Вказали, що під час процедури визнання відповідно до Порядку документи про освіту мають пройти верифікацію та перевірку статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або освітньої програми, за результатами якої виданий документ. Неавтентичні документи про освіту або документи, видані освітніми установами, освітніми провайдерами та/або за результатами освітньої програми із непідтвердженим статусом є такими, що не підпадають під дію Угоди.

Вважають, що рішення про відмову у визнанні в Україні диплома A № 0297648, реєстраційний № 420, виданого Білоруським інститутом правознавства (м. Мінськ, республіка білорусь) на ім`я позивача 30.06.2004, прийнято Міністерством освіти і науки України відповідно до чинного законодавства.

Просили відмовити в задоволенні позову.

Третьою особою - Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області до суду надано пояснення щодо заявленого позову, в яких вказали, що щодо позивача розгорнуто спеціальну перевірку у 2024 році, в результаті проведення якої його звільнено з посади начальника відділення слідчого відділу Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області, на яку він був призначений у період дії воєнного стану, через невизнання диплому про вищу освіту МОН України та призначено на іншу посаду.

Вказали, що на підставі висновку спеціальної перевірки прийнято рішення про призначення позивача на посаду старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, яка не підпадає під перелік посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком.

Від третіх осіб - Маріупольського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Бердянського університету менеджменту та бізнесу до суду будь-яких пояснень щодо заявленого позову до суду не надходило.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул.В`ячеслава Чорновола, 25, код ЄДРПОУ 35198441) про зобов`язання Державного підприємства «Інформаційно-іміджевий центр» розглянути заяву про визнання диплому за наслідками навчання в Білоруському інституті правознавства, а не Бердянському інституті підприємництва.

Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року залучено в якості третьої особи Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул.В`ячеслава Чорновола, 25, код ЄДРПОУ 35198441), яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства освіти і науки України.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

ЗакономУкраїни «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022р.№2738-IXстрок дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .

Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки Маріупольського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 01.11.2023 №24114/101/01-2023 позивач дійсно проходить службу в ОВС з 22.11.2004 до 06.11.2015, в НПУ з 07.11.2015 по теперішній час. З 02.09.2022 перебуває на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Маріупольського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до диплому НОМЕР_4 позивач в 1999 поступив в Білоруський інститут правознавства і в 2004 закінчив повний курс за спеціальністю «Правознавство», реєстраційний №420.

Міністерством освіти і науки надано повідомлення №1/259-24 від 05.01.2024 щодо результатів процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту диплому НОМЕР_4 , реєстраційний № НОМЕР_5 , виданий 13.06.2004 на ім`я ОСОБА_1 Білоруським інститутом правознавства, спеціальність/кваліфікація за документом про освіту «Правознавство/юрист», навчання здійснювалось в Бердянському інституті підприємництва (м.Бердянськ, Україна). Інформація щодо освітньої діяльності Бердянського інституту підприємництва за результатами перевірки статусу освітньої установи: Бердянський інститут підприємництва не мав ліцензії Міністерства освіти і науки України для здійснення освітньої діяльності за білоруськими програмами підготовки спеціалістів за спеціальністю «Правознавство». Рішення: відмова у визнанні. Підстава прийняття рішення про відмову у визнанні: підпункт 4 пункт 3 Розділу VІІ Порядку визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 №504 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 05.09.2022 №784) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 за №614/27059.

Листом Міністерства освіти і науки України №1/5112-24 від 25.03.2024 позивача за результатом його звернення про перегляд рішення щодо визнання кваліфікацій за іноземним документом про освіту, проінформовано про те, що рішення про відмову у визнанні в Україні документа про освіту диплому НОМЕР_4 , реєстраційний №420, виданого Білоруським інститутом правознавства на ім`я ОСОБА_1 , 13.06.2004 прийнято Міністерством освіти і науки України відповідно до чинного законодавства.

В матеріалах справи наявні:

лист Міністерства освіти і науки України №9/710-24 від 21.03.2024, в якому вказано, що відповідно до архівних даних інформація щодо наявності ліцензії на провадження освітньої діяльності, в тому числі напряму (спеціальності) «Правознавство», у Білоруського недержавного інституту правознавство у період з 1994 по 2004 відсутня;

листи Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» від 25.09.2020 №07-01/233, №07-01/234 в яких повідомлено, що у документах Міжгалузевої республіканської акредитаційної комісії, Міжгалузевої акредитаційної комісії, Державної акредитаційної комісії у період до 2005 року інформації щодо надання ліцензії Вищому навчальному закладу «Бердянський інститут підприємства» для здійснення освітньої діяльності за білоруськими програмами підготовки спеціалістів за спеціальністю «Правознавство» не виявлено.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» №1273-XIV від 03.12.1999 та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.

Статтею 5 Розділу 6 Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.

Закон України «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 Закону України «Про освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов`язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.

Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.

Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти визначена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 №504 (далі - Порядок №504).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу II Порядку №504 процедура визнання в Україні документів здійснюється, у тому числі МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України.

Пунктом 1 розділу V Порядку № 504 визначено, що процедура визнання документа, окрім випадків, зазначених у пунктах 2-3 цього розділу, складається з: 1) верифікації документа та/або додатка до нього; а у разі необхідності - верифікації документів про попередню освіту; 2) перевірки статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або Програми, за результатами якої виданий документ (далі - перевірка статусу); 3) оцінки кваліфікації або періоду навчання, зазначеного в документі, та встановлення їхньої відповідності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав (далі - оцінка кваліфікації).

Для отримання відомостей про документ та/або проходження власником періоду навчання, перевірки статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або програми, за результатами якої виданий документ, проведення оцінки кваліфікації або періодів навчання, зазначених в документі, компетентний орган з визнання має право звернутися до офіційних установ.

Відповідно до положень п. 1 розділу VIІ Порядку №504 кваліфікації з вищої освіти, присуджені освітніми установами, освітніми провайдерами мають визнаватися компетентними органами з визнання, якщо немає суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує заявник, та відповідною кваліфікацією в Україні, - за умови наявності позитивного висновку та за відсутності підстав, зазначених у підпункті 4 пункту 9 розділу V та пункті 3 цього розділу.

Компетентний орган з визнання на підставі Висновку приймає одне з таких рішень, яке оформлюється наступним чином: про визнання Документа, про що Заявнику видається Свідоцтво; про відмову у визнанні поданого Документа, про що Заявнику надається Повідомлення із зазначенням підстав прийняття такого рішення (п. 2 розділу VIІ Порядку №504).

Відповідно до пункту 3 розділу VIІ Порядку № 504 рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо наявні такі підстави: 1) щодо документів, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 1 розділу IV цього Порядку, компетентним органом з визнання отримано негативний результат верифікації; 2) компетентним органом з визнання отримано негативний результат перевірки статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або Програми, за результатами якої виданий документ; 3) документи, зазначені у підпунктах 1-3 пункту 1 розділу IV цього Порядку, видані за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, яка(ий) не є офіційно визнаною(им) в системі освіти держави, до якої належить, та держави, на території якої здійснюється освітня діяльність; 4) документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави; 5) документ виданий освітньою установою, освітнім провайдером невизнаних держав (територій) відповідно до зовнішніх правових відносин України; 6) документ виданий освітньою установою, освітнім провайдером, що здійснюють освітню діяльність на тимчасово окупованій території України; 7) документ виданий освітньою установою, освітнім провайдером, до якої(ого) застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідно до рішення органів державної влади України (в межах дії рішення); 8) встановлено, що документ виданий на підставі документів, що походять з освітніх установ, освітніх провайдерів, які провадять освітню діяльність на тимчасово окупованих територіях України; 9) встановлено, що власник для здобуття рівня/ступеня вищої освіти, зазначеного в документі, проходив окремий період навчання в освітніх установах, освітніх провайдерах, визначених підпунктами 3-8 пункту 3 цього розділу; 10) виявлені ознаки підробки, недостовірності інформації в поданих документах; 11) документ виданий за результатами навчання, під час якого загальний обсяг навантаження менший за мінімально передбачений освітньою установою, освітнім провайдером обсяг навантаження для одного семестру навчання; 12) документ виданий за результатами навчання за програмою, яка не входить в систему вищої освіти країни походження документа; 13) документи, зазначені в підпунктах 1-2 пункту 1 розділу IV цього Порядку, не містять повної інформації про програму, необхідну для встановлення відповідного ступеня та/або освітньої програми в Україні; 14) документ виданий за результатами навчання за період, що становить менше ніж один навчальний рік з дати вступу на освітню програму; 15) документ виданий за результатами навчання за програмою, яка не може бути співвіднесена з жодним ступенем вищої освіти в Україні; 16) під час здійснення порівняльного аналізу, відповідно до підпункту 3 пункту 8 розділу V цього Порядку, встановлено суттєву різницю в освітніх програмах, що унеможливлює прийняття рішення про визнання; 17) протягом 1 року з дати направлення письмового повідомлення заявнику до компетентного органу з визнання не надано додаткові документи: результати додаткового навчання, результати тестів на компетентність тощо або заяви про продовження цього строку; 18) встановлено, що документ одержаний на підставі документа про попередню освіту або період навчання, який не надавав його власнику відповідних академічних прав; 19) якщо текст документа та/або його переклад неможливо прочитати внаслідок пошкодження, наявні незастережні виправлення або дописки, помилки, які суттєво змінюють зміст документа.

Виходячи з положень Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» №1273-XIV від 03.12.1999 та Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», визнання документа позивача про вищу освіту диплому НОМЕР_4 , реєстраційний №420, виданий 13.06.2004 на ім`я ОСОБА_1 Білоруським інститутом правознавства, спеціальність/кваліфікація за документом про освіту «Правознавство/юрист», можливе за умови проходження процедури, запровадженої Порядком № 504.

Згідно зі статтею 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку такою подією є початок процедури визнання документів про освіту, а не дата отримання документу про освіту.

Як встановлено судом під час розгляду справи, у додаткових відомостях документу про освіту та кваліфікацію зазначено про те, що навчання позивача здійснювалося у державному закладі «Бердянський університет менеджменту та бізнесу».

Тобто, в розумінні Порядку, Бердянський інститут підприємництва (м. Бердянськ, Україна) є освітнім провайдером Білоруського інституту правознавства, який провадив свою освітню діяльність на території України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу VІІ Порядку рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо Документ виданий за результатами навчання/здобуття освіти в освітній установі, освітньому провайдері, які не є офіційно визнані в державі, на території якої провадять освітню діяльність, якщо це передбачено законодавством цієї держави, та/або здійснюють освітню діяльність без дотримання вимог чинного законодавства цієї держави.

Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 15 Закону України № 1060-ХІІ від 23.05.1991 «Про освіту», який був чинним на дату навчання позивача, відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають закладам освіти незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти.

У пункті 5 статті 18 Закону про освіту № 1060 зазначено, що діяльність закладу освіти розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов`язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 30 Закону про освіту № 1060 зазначено, що в Україні встановлюються такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Відповідно до пункту 2 Положення про ліцензування закладів освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.1996 № 200 «Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти», в редакції чинній на дату вступу позивача, ліцензуванню підлягає, зокрема, діяльність, пов`язана з підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації. У ліцензії на провадження освітньої діяльності зазначаються найменування органу, що видав її, повні юридичні реквізити закладу освіти; види, напрями і рівень освітньої діяльності; ліцензований обсяг прийому на навчання; реєстраційний номер ліцензії, дата її видачі й термін дії.

Пунктом 1 Положення про ліцензування навчальні заклади незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності можуть розпочинати діяльність з окремих видів і напрямів, пов`язану з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, лише після отримання ліцензії.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 № 931 «Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 р. №200», Кабінет Міністрів України установив, що починаючи з 1 січня 1998 р. заклади освіти, які одержали до 12 лютого 1996 р. ліцензію на провадження освітньої діяльності, мають право на провадження цієї діяльності тільки після перевірки в установленому порядку стану виконання умов ліцензування і правил її провадження, приведення статутів і назв цих закладів у відповідність із змістом заявленої діяльності, а також отримання ліцензії встановленого Міністерством освіти зразка на умовах, визначених Положенням про ліцензування закладів освіти, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 р. № 200.

У листі Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» від 25.09.2020 № 07-01/23-4, який отримано на запит спеціалістів Центру, зазначено, що «У документах Міжгалузевої республіканської акредитаційної комісії, Міжгалузевої акредитаційної комісії, Державної акредитаційної комісії у період до 2005 р. інформації щодо надання ліцензії Вищому навчальному закладу «Бердянський інститут підприємництва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю для здійснення освітньої діяльності за білоруськими програмами підготовки спеціалістів за спеціальністю «Правознавство» не виявлено».

Також, листом від 25.09.2020 № 07-01/233 Державна освітня установа «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» надала наступну інформацію: «У документах Міжгалузевої республіканської акредитаційної комісії, Міжгалузевої акредитаційної комісії, Державної акредитаційної комісії у період до 2005 інформації щодо надання ліцензії Вищому навчальному закладу «Бердянський інститут підприємництва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (наступна назва Приватний вищий навчальний заклад «Бердянський інститут підприємництва») зі спеціальністю «Правознавство» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста не виявлено».

У відповідь на додатковий запит Центру Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації Міністерства освіти і науки України листом № 9/710-24 від 21.03.2024 надав інформацію щодо відсутності ліцензії на провадження освітньої діяльності в Україні, у тому числі з напряму (спеціальності) «Правознавство», у Білоруського недержавного інститут правознавства та освітньої установи «Білоруський інститут правознавства» у період з 1994 по 2004 роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 417 «Про припинення дії міжнародних договорів у галузі освіти і науки з республікою білорусь» у зв`язку з докорінною зміною обставин, було, зокрема, припинено 14.08.2023 дію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом республіки білорусь про взаємне визнання і еквівалентність документів про освіту і вчені звання, вчинену у м.Мінську 6 лютого 1998 року.

Дія Угоди не скасовувала необхідності здійснення процедури визнання іноземних документів про освіту, виданих закладами освіти республіки білорусь, якщо проходження такої процедури було необхідним, відповідно до законодавства України, та її положення регулювали та відповідно використовувалися під час процедури визнання для встановлення відповідності освітнього або освітньо-професійного ступеню, здобутого в республіці білорусь освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав. Разом з тим під час процедури визнання відповідно до Порядку документи про освіту мають пройти верифікацію та перевірку статусу освітньої установи, освітнього провайдера та/або освітньої програми, за результатами якої виданий Документ. Неавтентичні документи про освіту або документи, видані освітніми установами, освітніми провайдерами та/або за результатами освітньої програми із непідтвердженим статусом є такими, що не підпадають під дію Угоди.

Таким чином, суд зазначає, що ані «Бердянський інститут підприємництва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (наступна назва Приватний вищий навчальний заклад «Бердянський інститут підприємництва», ані Білоруський недержавний інститут правознавства (наступна назва «Білоруський інститут правознавства») не мали ліцензії і відповідно права на провадження освітньої діяльності з напряму (спеціальності) «Правознавство» в Україні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову, а тому суд зазначає, що спірні рішення відповідача є правомірними.

Із врахуванням викладеного вище, в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185), треті особи : Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул.Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058), Маріупольське районне управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 40109058), Бердянський університет менеджменту та бізнесу (місцезнаходження: 71118, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи, 117-а, код ЄДРПОУ 22142717), Державне підприємство «Інформаційно-іміджевий центр» (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул.В`ячеслава Чорновола, 25, код ЄДРПОУ 35198441), яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення МОН України про відмову у визнанні диплому, а саме рішення МОН України про відмову у визнанні №1/259-24 від 05.01.2024; рішення МОН України №1/5112-24 від 25.03.2024 за результатами перегляду рішення про визнання кваліфікації за іноземним документом про освіту та зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень розглянути заяву про визнання диплому за наслідками навчання в Білоруському інституті правознавства, а не Бердянському інституті підприємництва - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Аканов