Рішення

від 10.09.2024 по справі 260/4337/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4337/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), у якому просить: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 57382,25 грн

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Зокрема вказує, що відповідно до вимог закону кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 вказаного закону становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 розрахунку, у роботодавця протягом 2023 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб. Позивач вказує, що відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 55624,50 грн., однак у визначений строк самостійно не сплатив та відносно відповідача застосовано пеню у розмірі 1757,75 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

24 липня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що за перший квартал 2023 року відповідач утримувала у своєму штаті особу з інвалідністю третьої групи ОСОБА_2 . 17 травня 2023 року згідно наказу №3 вказана особа була звільнена за угодою сторін з 18.05.2023 року.

На підтвердження вказаних обставин, до поданого відзиву відповідачем долучено дані про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 за період з 01.2023 по 03.2023 та копію наказу від 17.05.2023.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року витребувано від ФОП ОСОБА_1 докази на підтвердження обставин, що ОСОБА_2 , яка була працевлаштованою у ФОП ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, а також докази інформування Закарпатського обласного центру зайнятості (у тому числі його відокремлених підрозділів) про наявність у ФОП ОСОБА_1 вакантних місць для осіб з інвалідністю у період з 01.04.2023 рік по 31.12.2023 рік (звітність №3-ПН).

02 вересня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої заперечує проти доводів відповідача щодо виконання нормативу середньооблікової кількості осіб з інвалідністю у 2023 році. Зокрема зазначив, що ОСОБА_2 , згідно тверджень відповідача, пропрацювала неповні 5 місяців, згідно доданих відповідачем до матеріалів справи доказів, і була звільнена 18.05.2023 року. Таким чином середньооблікова кількість часу, який пропрацювала особа з інвалідністю у 2023 році становить 5 (місяців роботи) : 12 (місяців у році)=0,41 що менше 1 при заокругленні.

Отже, саме середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у відповідача у 2023 році становила менше 1, а отже норматив ним не виконано.

04 вересня 2024 року на виконання ухвали суду від 27.08.2024 року позивачем долучено докази на підтвердження даних про встановлення ОСОБА_2 інвалідності.

Окрім цього відповідачем роз`яснено, що ОСОБА_2 була працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 з 20.09.2022 року та звільнена з роботи 18.05.2023 року за ст.36 п.2 КЗпП України. Всі інші працівники звільнені з 31.05.2023 року. Тому вказує, що наявність у ФОП ОСОБА_1 вакантних місць для осіб з інвалідністю, а також загалом вакантних місць з 01.04.2023 по 31.12.2023 не було і не передбачалося, тому подача звіту №3-ПН до центру зайнятості не вважалася доцільним і не подавалася.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

У зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений строк пені та адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частини четвертої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Таким чином, з огляду на викладені норми, закон пов`язує необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій з обставиною невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач встановив, що середньооблікова чисельність працівників відповідача склала 19 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця у 2023 році склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, позивач вважає, що останній зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце 1 особою з інвалідністю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі - Інструкція № 286), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій ФОП ОСОБА_1 середньооблікова чисельність працівників у 2023 році склала 19 осіб (а.с. 5).

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач вказує, на безпідставність притягнення його до відповідальності, оскільки у період з 01.01.2023 по 18.05.2023 року у ФОП ОСОБА_1 працювала одна особа з інвалідністю ОСОБА_2 .

З вказаного приводу суд зазначає, що виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку працевлаштуванням ОСОБА_2 є необґрунтованим у зв`язку з наступним.

Як встановлено судом з доказів наявних у матеріалах справи, ОСОБА_2 дійсно згідно копії довідки серії 12 ААВ №381107 від 09.08.2021 є особою з інвалідністю 3 групи та була працевлаштованою у відповідача з 20.09.2022 року. Проте, згідно наказу ФОП ОСОБА_1 №3 від 17.05.2023 ОСОБА_2 звільнена з 18 травня 2023 року (а.с.23). Отже, ОСОБА_2 не була працевлаштованою у ФОП ОСОБА_1 протягом усього спірного періоду - 2023 року, а працювала тільки неповні 5 місяців протягом спірного періоду - 2023 року. Таким чином, середньооблікова кількість часу, який пропрацювала особа з інвалідністю у 2023 році становить не повні 5 (місяців роботи) : 12 (місяців у році)=0,41 що менше 1.

Частиною 2 статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Також у відповідності до п.3 Додатку до Інструкції «Округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю».

Отже, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у відповідача у 2023 році становила менше 1, що не спростовано відповідачем.

Окрім цього, суд враховує, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним було вжито заходів повідомлення Закарпатського обласного центру зайнятості (у тому числі його відокремлених підрозділів) про наявність вакантного місця для осіб з інвалідністю після звільнення ОСОБА_2 ..

Так, за змістом частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901 Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання, який набрав чинності з 07.07.2022 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно п. 1.4 та п. 1.5 Порядку форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення особи з інвалідністю до підприємства або звернення особи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим її направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Суд зазначає, що стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною третьою статті 18 вказаного Закону чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН у визначений строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено що ФОП ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості (у тому числі до його відокремлених підрозділів) звітність №3-ПН з 01.05.2023 по 31.12.2023 не подавалась, зворотного відповідачем не доведено, зокрема, остання не вважала подання вказаної звітності доцільним.

Вказане означає, що відповідачем не виконано обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а позивачем правомірно здійснено нарахування штрафних санкцій та пені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (88000, м.Ужгород, пл.Ш.Петефі, буд.14, код ЄДРПОУ 13592841) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 57382,25 (п`ятдесят сім тисяч триста вісімдесят дві гривні 25 копійок) грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору