Рішення

від 26.08.2024 по справі 201/7393/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7393/24

Провадження № 2/201/3154/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

26серпня 2024року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024 (а.с. 60) ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Донецького регіонального центру з гідрометеорології (далі Донецький РЦГМ) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди (а.с. 1-19).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 24.06.2024 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 65).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона працювала інженером з охорони праці НОМЕР_1 категорії Донецького регіонального центру з гідрометеорології, починаючи з 01.08.2018.

03.10.2023 наказом № НК-101/995 Донецького РЦГМ призупинено дію її трудового договору з 03.10.2023 до припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачка звернулася до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.01.2024, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.05.2024, визнано незаконним та скасовано наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03 жовтня 2023 року № НК- 101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці НОМЕР_1 к Донецького регіонального центру з гідрометеорології. Поновлено з 03 жовтня 2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці НОМЕР_1 к Донецького регіонального центру з гідрометеорології.

Позивачка звільнена 20.03.2024 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Але позивачці не виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період зупинення дії трудового договору. Згідно розрахункового листа за останні повні два місяці роботи (березень, квітень 2023 року) її заробітна плата склала відповідно 14293,54 грн. та 12086,87 грн. Отже, враховуючи Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата складала 432,46 грн. ((14293,54 + 12086,87грн.):61день), внаслідок чого розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.10.2023 по 20.03.2024 становить 170 х 432,46 = 73518,20 грн.

Крім того внаслідок таких дій відповідача, позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, через те, що вона була вимушена шукати кошти для проживання, залишилась без заробітної плати, мала докладати зусиль щодо організації свого життя, порушені були її нормальних життєвих зв`язки,

На підставі викладеного, просила стягнути з Донецького РЦГМ середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 73518,20 грн. без вирахування податків і обов`язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати, стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. Також просила компенсувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідач Донецький РЦГМ позовні вимоги не визнав. 22.07.2024 представник відповідача ОСОБА_2 (діє на підставі витягу з ЄДР а.с. 88) надала відзив на позовну заяву (а.с. 83-91), у якому відповідач не погодився із наявністю підстав для відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Зазначив, що Донецький РЦМГ є державною установою, що належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (підтверджується Положенням про Донецький регіональний центр з гідрометеорології, затвердженим наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 07.05.2021 № 288).

Наказом Донецького РЦГМ від 29.03.2023 № НС-12/995 «Про введення в дію штатного розпису на 2023 рік», введено в дію з 01.01.2023р. Штатний розпис на 2023 рік Донецького РЦГМ, затверджений Державною службою України з надзвичайних ситуацій від 24.03.2023 року, у кількості 139 штатних одиниць.

Наказом Донецького РЦГМ від 29.03.2023 № НС-11/995 «Про введення в дію структури на 2023 рік», введено в дію з 01.01.2023 структуру на 2023 рік Донецького РЦГМ, затверджену Державною службою України з надзвичайних ситуацій від 02.03.2023 року.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про охорону праці» визначено: «на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці».

Відповідно, виконання функцій служби охорони праці у Донецькому РЦГМ, виділено у одну окрему посаду, інженер з охорони праці І категорії в Адміністрації Донецького РЦГМ. Інженер з охорони праці І категорії перебуває у прямому підпорядкуванні начальника Донецького РЦГМ та реалізує державну політику у сфері охорони праці по Донецькому РЦГМ, згідно Типового положення про службу охорони праці НПАОП 0.00-4.35-04, затверджене наказом Держпраці України від 15.11.2004 № 255 (зі змінами).

ОСОБА_1 з 01.08.2018 по 20.03.2024 працювала в Адміністрації Донецького регіонального центру з гідрометеорології на посаді інженер з охорони праці першої категорії. Основним робочим місцем ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , яке нині є тимчасово окупованою територією. Донецький РЦГМ разом з персоналом вимушені у зв`язку з воєнними діями продовжувати свою роботу в іншій місцевості.

Наказом Донецького РЦГМ від 23.08.2022 № 409 «Про зміну місцезнаходження Донецького РЦГМ» тимчасово, з дати прийняття наказу від 23.08.2022р., змінено адресу місцезнаходження Донецького РЦГМ з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 .

Наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи» з 01.10.2023 змінено істотні умови праці ВСІМ працівникам Донецького РЦГМ.

Наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи», ОСОБА_1 , яка станом на 01.10.2023 займала посаду інженер з охорони праці І категорії у Адміністрації Донецького РЦГМ, тимчасово переведено на роботу в іншу місцевість разом із установою (з окупованого м. Маріуполь до м. Київ), було змінено істотні умови праці.

Ураховуючи специфіку роботи позивачки (необхідність перебування на робочому місці), їй відмовлено у переведенні на дистанційну роботу, роботодавець не погодився з ризиками, які можуть бути в разі запровадження дистанційної роботи інженеру з охорони праці І категорії.

Наказом Донецького РЦГМ від 03.10.2023 № НК-101/995 «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 », призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , з 03.10.2023 до припинення чи скасування воєнного стану на території України, зі збереженням робочого місця.

Позивачка оскаржила вказаний наказ до суду.

Під час вирішення трудового спору у судовому порядку ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 20.03.2024 наказом Донецького РЦГМ від 14.03.2024 року №НК-22/995.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.01.2024, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 01.05.2024, наказ Донецького РЦГМ від 03.10.2023 №НК-101/995 «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 » скасовано.

Наказом Донецького РЦГМ від 13.05.2024 № НК-47/995 «Про внесення змін до наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023» № НК-88/995» скасовано пункт 3 наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023 № НК-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 ».

Наказом Донецького РЦГМ від 13.05.2024 № НК-48/995, скасовано дію наказу Донецького РЦГМ від 03.10.2023 №НК-101/995 та поновлено з 03.10.2023 по 20.03.2024 дію трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці І категорії Донецького РЦГМ.

Факт не виконанням ОСОБА_1 своєї роботи у період з 03.10.2023 по 20.03.2024 та відсутність її на робочому місці ( АДРЕСА_4 ) у період з 03.10.2023 по 20.03.2024, зафіксовано актом від 13.05.2024 № 10 про відсутність на робочому місці.

Станом на 19.07.2024 наказ Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи», наказ Донецького РЦГМ від 26.09.2023 № НК-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » (зі змінами, внесеними наказом Донецького РЦГМ від 13.05.2024 № НК-47/995 «Про внесення змін до наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023» № НК-88/995») та наказ Донецького РЦГМ від 14.03.2024 року №НК-22/995 «Про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 », діють.

Відтак, у період з 01.10.2023 по 20.03.2024 позивачці змінені істотні умови праці (як і усім працівникам Донецького РЦГМ), тимчасово переведено на роботу в іншу місцевість разом із установою у м. Київ з подальшим виконанням посадових обов`язків, які ОСОБА_1 жодного дня не виконувала.

У табелі обліку використання робочого часу Адміністрацією Донецького РЦГМ, за період з 01.10.2023 по 20.03.2024, інженера з охорони праці І кат. Донецького РЦГМ ОСОБА_1 табельовано наступним чином: 01.10.2023 вихідний день (ВВ); 02.10.2023 неявка з нез`ясованих причин (НЗ); 03.10.2023-20.03.2024 інші причини неявок (І).

Судові рішення не містять встановлення поважності відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 03.10.2024 по 20.03.2024 та зобов`язання виплатити їй заробітну плату або грошову компенсацію з 03.10.2023 по 20.03.2024. Тому виплата заробітної плати не здійснювалася.

Також не погодився із розрахунком стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (зі змінами) (далі Порядок № 100), період за яким обчислюється середній заробіток, зазначено: «У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата».

Таким чином, у ОСОБА_1 це березень та квітень 2023 року. За березень 2023 року: посадовий оклад 5005,00 грн., надбавка за вислугу років 250,00 грн., надбавка за складність напруженість у роботі 1 501,50 грн., разова премія до свята 3 447,47 грн., премія внутрішня щомісячна 7 551,98 грн., всього 17 755,95 грн.

За квітень 2023 року: посадовий оклад 5005,00 грн., надбавка за вислугу років 250,00 грн., надбавка за складність напруженість у роботі 1 501,50 грн., матеріальна допомога 5 005,00 грн., премія внутрішня щомісячна 3 253,25 грн., всього 15 014,75 грн.

Відповідно до абзаців 3 та 11 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо».

Тому за розрахункам відповідача, за 122 робочих дні, без урахування матеріальної допомоги і виплати до свята, за період з 03.10.2023 по 20.03.2024, середній заробіток становитиме: 122 р.д.*398,66 грн. = 48 636,52 грн.

Також не погодився із наявністю підстав для відшкодування моральної шкоди унаслідок їх недоведеності та необґрунтованості.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

07.07.2024 позивачка ОСОБА_1 надала відповідь на відзив (а.с. 130 - 133), у якій вважала помилковою думку відповідача про те, що підстави для нарахування та виплати заробітної плати за період з 03.10.2023 по 20.03.2024 відсутні, адже рішенням суду скасовано наказ від 03.10.2023 про призупинення дії трудового договору, поновлено з 03.10.2023 дію трудового договору. Позивачка письмово зверталася до відповідача з проханням виплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу з 03.10.2023 по 20.03.2024 на підставі судових рішень з правовим обґрунтуванням, але їй безпідставно відмовлено

Наполягала на задоволенні позову.

Відповідач на день розгляду справи правом на надання заперечень не скористався.

Враховуючи категорію спору (спір, що випливає з трудових правовідносин), наданий відповідачем відзив, надану позивачем відповідь на відзив, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в сукупності з наданими письмовими доказами, доходжу до такого висновку з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Під час розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 01.08.2018 обіймає посаду інженера з охорони праці І категорії, що сторонами не оспорюється.

Донецький РЦГМ був розташовай за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка вимушено виїхала до м. Дніпра, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою УСЗН від 11.05.2022 № 1201-5001561440 (а.с. 22).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.01.2024 у справі № 201/13806/23, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.05.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору - задоволені.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03 жовтня 2023 року № НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці НОМЕР_1 к Донецького регіонального центру з гідрометеорології.

Поновлено з 03 жовтня 2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці НОМЕР_1 к Донецького регіонального центру з гідрометеорології (а.с. 23 49).

Судом у цій справі, серед іншого, встановлено, що наказом начальника Донецького РЦГМ від 01.04.2022 за № 336/к у зв`язку з проведенням воєнних дій на території Донецької області, ускладненням роботи державних установ, що перешкоджає діяльності Донецького РЦГМ, у тому числі виконання службових обов`язків на робочих місцях та загрозою життю працівників, керуючись статтею 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівників Донецького РЦГМ з 01.04.2022 до 30.04.2022 з оплатою праці не менше мінімальної заробітної плати, у т.ч. ОСОБА_1 .

Листом від 06.09.2022 № 301 начальника Донецького РЦГМ повідомлено працівників про часткове зупинення роботи Донецького РЦГМ та оголошення простою станом на 05.09.2022.

Наказом від 06.10.2022 № НК-12/995 начальника Донецького РЦГМ припинений простій, оголошений відповідно до ст. 113 КЗпП України для інженера з охорони праці 1 категорії Донецького РЦГМ ОСОБА_1 з 10.10.2022 .

Наказом від 06.10.2022 № НК-13/995 начальника Донецького РЦГМ у зв`язку з неможливістю виконання Донецьким РЦГМ функцій та завдань у м. Маріуполь Донецької області через збройну агресію РФ проти України, з 10.10.2022 на період оголошення воєнного стану на території України змінено адресу робочого місця ОСОБА_1 з АДРЕСА_2 , на АДРЕСА_5 (адміністративна будівля Дніпропетровського РЦГМ) з забезпеченням оплати заробітної плати відповідно до штатного розпису та установлення режиму роботи.

Наказом Донецького РЦГМ від 23.08.2022 № 409 «Про зміну місцезнаходження Донецького РЦГМ» тимчасово змінено адресу Донецького РЦГМ з адреси: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 5, на : 01601, м. Київ, вул. Золотоворітська, буд. 6В (а.с. 145).

Наказом від 28.04.2023 № НК-29/995 начальника Донецького РЦГМ наказ Донецького РЦГМ від 06.10.2022 № НК-12/995 «Про припинення простою для ОСОБА_1 » та наказ Донецького РЦГМ від 06.10.2022 № НК-13/995 «Про тимчасову зміну робочого місця ОСОБА_1 » наказано вважати такими, що втратили чинність. Оголошено простій не з вини працівників ОСОБА_1 з 01.05.2023 по 31.05.2023 включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру.

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 25.05.2023 № НК-36/995 «Про оголошення простою» знову оголошено простій не з вини працівника ОСОБА_1 із 01.06.2023 по 30.06.2023.

Наказом начальника Донецького РЦГМ від 25.08.2023 № НК-37/995 «Про оголошення простою» оголошено простій не з вини працівника ОСОБА_1 із 01.09.2023 по 30.09.2023.

Наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи» призупинена дія деяких структурних підрозділів, у т.ч. у м. Маріуполі.

26.09.2023 позивачка отримала повідомлення від Донецького РЦГМ № 995-01-422/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким проінформовано, що наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 № НС- 88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » з 01.10.2023 до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у АДРЕСА_2 ), але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці 1 категорії Донецького регіонального центру з гідрометеорології, змінено істотні умови праці:

забезпечено робоче місце за адресою: АДРЕСА_3 , з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці.

У разі відмови або невиходу на роботу, на умовах змінених істотних умов праці, з ОСОБА_1 буде призупинено дію трудового договору.

Наказом начальникаДонецького РЦГМвід 03.10.2023№ НК-101/995«Про призупиненнядії трудовогодоговору з ОСОБА_1 », керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (зі змінами внесеними Законом України № 2352 від 01.07.2022), враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), та наказ Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 26.09.2023 № НК-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », на підставі не виходу на роботу ОСОБА_1 02.10.2023 на умовах зміни істотних умов праці (забезпечення робочого місця за адресою: АДРЕСА_3 , з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов праці), що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, наказано:

призупинити дію трудового договору з ОСОБА_1 , інженером з охорони праці І к Донецького регіонального центру з гідрометеорології (реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_2 ), з 03.10.2023 до припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Вести табель обліку робочого часу, невідпрацьованого ОСОБА_1 у зв`язку з призупиненням дії трудового договору.

Відповідно до частини 3 статі 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Ознайомити ОСОБА_1 з наказом з використанням електронної пошти, особистих повідомлень через телефон.

Як було вказано вище, цей наказ скасований рішенням суду, яке набрало законної сили.

Наказом Донецького РЦГМ від 14.03.2024 №НК-22/995 ОСОБА_1 з 20.03.2024 звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 100).

Наказом Донецького РЦГМ від 13.05.2024 № НК-47/995 «Про внесення змін до наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023» № НК-88/995» скасовано пункт 3 наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023 № НК-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким було встановлено, що у разі відмови або невиходу на роботу ОСОБА_1 на умовах змінених істотних умов праці відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з нею буде призупинено дію трудового договору» (а.с. 103, 104).

Наказом Донецького РЦГМ від 13.05.2024 № НК-48/995, скасовано дію наказу Донецького РЦГМ від 03.10.2023 № НК-101/995 та поновлено з 03.10.2023 по 20.03.2024 дію трудового договору з ОСОБА_1 інженером з охорони праці І категорії Донецького РЦГМ (а.с. 102).

Як вказує відповідач, у подальшому, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своєї роботи у період з 03.10.2023 по 20.03.2024 та відсутністю її на робочому місці ( АДРЕСА_4 ) у цей період, зафіксовано її відсутність актом від13.05.2024№ 10 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 (а.с. 120).

У табелях обліку використання робочого часу Донецького РЦГМ за період з 01.10.2023 по 20.03.2024 інженера з охорони праці І кат. Донецького РЦГМ ОСОБА_1 табельовано як 01.10.2023 вихідний день (ВВ); 02.10.2023 неявка з нез`ясованих причин (НЗ); 03.10.2023-20.03.2024 інші причини неявок (І), тобто зафіксована її відсутність на робочому місці (а.с. 118, 120).

Відповідач посилається на те, що станом на 19.07.2024 накази Донецького РЦГМ від 22.09.2023 № НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи», від 26.09.2023 № НК-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » (зі змінами, внесеними наказом Донецького РЦГМ від 13.05.2024 № НК-47/995 «Про внесення змін до наказу Донецького РЦГМ від 26.09.2023» № НК-88/995») та наказ від 14.03.2024 №НК-22/995 «Про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 », діють, а тому у період з 01.10.2023 по 20.03.2024 позивачці змінено істотні умови праці (як і усім працівникам), тимчасово переведено на роботу в іншу місцевість разом із установою з окупованої території до м. Києва з подальшим виконанням посадових обов`язків, яка позивачка не виконувала.

Разом із тим, суд звертає увагу, що оцінка правовідносинам щодо зміни істотних умов праці наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 № НК-88/995 була надана судом і це судове рішення набрало законної сили.

Так, судом у справі № 201/13806/23 встановлено, що у відповідача не відбувалися зміни в організації виробництва і праці, а відбулося припинення роботи ряду структурних підрозділів, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, що видно із наказу про тимчасово організацію роботи від 22.09.2023 № НС-37/995.

Однак цим наказом не змінені істотні умови праці.

Наказ Донецького РЦГМ від 26.09.2023 № НС-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким з 01.10.2023 позивачці забезпечено робоче місце за адресою: АДРЕСА_3 , по суті є переведенням в іншу місцевість. При цьому, наказ також не містить змін істотних умов праці, а навпаки, вказує на виконання і у подальшому позивачкою посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці.

У разі відмови від переведення в іншу місцевість, позивачка, яка не обіймає посаду, пов`язану із виконанням військового обов`язку, могла б скористатися правом на звільнення за власним бажанням.

Тому, посилання на невиконання позивачкою наказу від 26.09.2023 № НС-88/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », який був покладний в одну з підстав призупинення дії трудового договору, суперечить дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Тому суд дійшов висновку про те, що складання відповідачем актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 02.10.2023, від 03.10.2023 не має жодного правового значення. В актах взагалі не зазначено, на якому робочому місці не з`явилася позивачка, а лише посилання на наказ про зміну її робочого місця. Взагалі не зрозуміло, яким чином працівники, що склали ці акти зафіксували відсутність позивачки на робочому місці, адже акти не містять місця їх складання. За наслідками відсутності на робочому місці позивачка не притягувалася до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку оспорюваному наказу, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 43 Конституції України - кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану

З огляду на вищевикладене положення Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Вказана норма передбачає призупинення дії трудового договору не само по собі - у зв`язку з військовою агресією проти України, а лише за умови виключення можливість надання та виконання роботи. Тому у наказі має зазначатися інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки.

У справі судом встановлено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, наказ Донецького РЦГМ від 03.10.2023 № НК-101/995 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » з 03.10.2023 скасований, дію трудового договору поновлено з 03.10.2024.

Отже з 03.10.2023 по 20.03.2024 позивачка перебувала із відповідачем у трудових відносинах.

Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не бiльш як за один рiк. Якщо заява про поновлення на роботi розглядається бiльше одного року, не з вини працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рiшення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушеним прогул - це час, упродовж якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

У справі встановлено, позивачка дійсно перебувала у вимушеному прогулі з вини роботодавця, оскільки оскаржений наказ визнаний судом незаконним, а видання наказу про зупинення дії трудового договору призвело до невиплати заробітної плати позивачці.

Таким чином, період вимушеного прогулу слід визначити з 03.10.2023 (день зупинення дії трудового договору) по 20.03.2024 (день звільнення позивачки і фактичне припинення трудових відносин).

Відповідно до положень п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями) (далі Порядок № 100), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу використовується розмір доходу за березень і квітень 2023 року, які працювала позивачка, тобто за два місяці, що передують події зупиненню трудового договору у жовтня 2023 року.

Разом із тим, суд погоджується із розрахунком відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки він враховує кількість саме робочих днів за спірний період 122, а не 170 календарних днів, як вказала позивачка, та правильно не враховує у складі заробітної плати виплати до святкових днів та матеріальну допомогу.

Згідно штатних розписів зарплатна плата ОСОБА_1 за березень 2023 року: посадовий оклад 5005,00 грн., надбавка за вислугу років 250,00 грн., надбавка за складність напруженість у роботі 1 501,50 грн., разова премія до свята 3 447,47 грн., премія внутрішня щомісячна 7 551,98 грн., всього 17 755,95 грн.

Зарплатна плата ОСОБА_1 за квітень 2023 року: посадовий оклад 5005,00 грн., надбавка за вислугу років 250,00 грн., надбавка за складність напруженість у роботі 1 501,50 грн., матеріальна допомога 5 005,00 грн., премія внутрішня щомісячна 3 253,25 грн., всього 15 014,75 грн.

Відповідно до абз. 3 та 11 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо.

Розрахунок середньої заробітної плати за березень 2023 року: посадовий оклад (5 005,00 грн.) + надбавка за вислугу років (250,00 грн.) + надбавка за складність напруженість у роботі (1 501,50 грн.) + премія внутрішня щомісячна (7551,98 грн.) = 14308,48 грн.

Розрахунок середньої заробітної плати за квітень 2023 року: посадовий оклад (5 005,00 грн.) + Надбавка за вислугу років (250,00 грн.) + надбавка за складність напруженість у роботі (1 501,50 грн.) + премія внутрішня щомісячна (3 253,25 грн.) = 10009,75 грн.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата становитиме: (14308,48 грн. + 10009,75 грн.):61 календарний день = 398,66 грн. Кількість робочих днів за період з 03.10.2023 по 20.03.2024 становить 122 робочих дні. Середній заробіток складає: 122 робочих дні * 398,66 грн. = 48636,52 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18.

Судове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню (п. 2 ч. 1ст.430 ЦПК України).

Суд, при розрахунку суми платежу за один місяць, що підлягає до негайного виконання приходить до переконання, що вона має бути в розмірі середньомісячного заробітку.

Виходячи з наведеного вище розрахунку, середня заробітня плата позивачки за 1 робочий день складала 398,66 грн., тому суд вважає за можливе допустити до негайного виконання рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць: 368,66 грн. х 21 робочий день (у жовтні 2023 року) = 7741,86 грн.

Щодо моральної шкоди.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Так, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також рівня доведеності перед судом обставин заподіяння моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції вважає, що достатнім буде стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 500,00 грн.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 48636,52 грн. та моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.

Щодо судового збору.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від08.02.2022у справі№ 755/12623/19 середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч. 2 ст. 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI.

Приймаючи до уваги, що при подачі позову позивачка була звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, а за частину позовних вимог - про стягнення моральної шкоди помилково не сплатила судовий збір, то у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і частковим зволенням вимог про відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тобто за позовні вимоги майнового характеру).

Стосовно заяви відповідача про залишення позову без розгляду внаслідок несплати судового збору, суд зазначає, що судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Водночас, у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. ЄСПЛ констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету. У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо правничої допомоги.

Як видно із матеріалів справи, договір про надання правової допомоги/юридичних послуг від 22.05.25024 № 22052422/Б позивачкою укладений із ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн» на суму 8000,00 грн. (а.с. 54).

Тобто правнича допомога надана фахівцем у галузі права, який не є адвокатом.

Згідно із правовою позицією у постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від13липня 2022року усправі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)) відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Отже, у малознічній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття "надання професійної правничої допомоги" не тотожне поняттю "представництво особи в суді". Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. N 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року N 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 чт. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Донецькогорегіонального центруз гідрометеорології(кодЄДРПОУ 19378681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 жовтня 2023 року по 20 березня 2024 року у розмірі 48636,52 грн.

Стягнути з Донецькогорегіонального центруз гідрометеорології(кодЄДРПОУ 19378681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітноїплати (середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу)в межахсуми платежуза одинмісяцьу розмірі 7741,86грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу обрахований судом без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Стягнути з Донецькогорегіонального центруз гідрометеорології(кодЄДРПОУ 19378681) на користьдержави судовівитрати пов`язанізі сплатоюсудового зборуу розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.С. Наумова