Рішення

від 09.09.2024 по справі 337/3109/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН № 337/3109/24

Провадження № 2/337/1465/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Мальованого В.Л.,

за участю секретаря Крижко Я.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), приватного підприємства «ЛАВ-ДЕНТ» (далі ПП «ЛАВ-ДЕНТ») про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2024 року позивач в особі представника звернувся до суду з даним позовом, в якому просить тягнути солідарно з ОСОБА_3 , Приватного підприємства «ЛАВ-ДЕНТ» на її користь суму матеріального збитку в розмірі 63500,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

09.11.2023 року позивачка звернулась у приватний кабінет протезування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання послуги з протезування зубів.

Власником цього кабінету є відповідач ОСОБА_3 .

З листопада 2023 року ОСОБА_3 почав виготовляти для позивачки зубні коронки та проводив оперативне втручання по установці вказаних коронок.

За послуги з протезування позивачка заплатила 63500,00 грн., що підтверджується квитанціями з печаткою ПП «ЛАВ-ДЕНТ» та підписом ОСОБА_3

ОСОБА_3 неодноразово переробляв коронки, оскільки вони були неякісні.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 тривалий час не міг належним чином зробити якісні коронки, позивачка була змушена звернутися до інших фахівців з протезування.

Після огляду та консультації лікар стоматолог ОСОБА_4 надав позивачці довідку в якій зазначено, що мостоподібний протез верхньої та нижньої щелепи не коректно сидять на опорних зубах, а саме: коронки опорних зубів не доходять до ясен та уступів. Мостоподібний протез не виконує функціональних та естетичних вимог.

24.02.2024 року ОСОБА_3 погодився з тим, що він неякісно виконав конструкцію каркасів, та надав розписку про повернення на протязі місяця (тобто до 24.03.2024 року) раніше сплачених позивачкою коштів за протезування в розмірі 63500, 00грн.

Але, на сьогоднішній день ОСОБА_3 кошти позивачці не повернув, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Відзив на позов від відповідачів до суду не надходив.

Позивачка, представник позивачки в судове засідання не з`явились. Представник позивачки надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та представника позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про час, день та місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.2 Закону, законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до вимог ст. 6 ч. 1 Закону, продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Частиною 1 ст. 5 Закону встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно ст. 22 Закону, захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення договору об`єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

Отже, вказаними міжнародними правовими актами передбачено, що споживач перебуває у нерівних умовах порівняно із виконавцем послуг, а тому саме на відповідача покладено обов`язок по доведенню факту належного виконання ним взятих на себе зобов`язань та по спростуванню вимог споживача.

При цьому, хоча Хартія захисту споживачів, ухвалена 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, і не ратифікована Україною, проте її положення враховуються у нормотворчій діяльності та в судовій практиці. В рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.ч. 1, 2 статті 8 Основного Закону України); Конституційний Суд України бере до уваги також положення актів міжнародного права. Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов`язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією від 17 травня 1973 року N 543, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1209 ЦК України, виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг).

Згідно з ч.1, 2 ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару.

Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.11.2023 року позивачка звернулась у приватний кабінет протезування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання послуги з протезування зубів.

Власником цього кабінету є відповідач ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №392 від 03.08.2005 року про затвердження рішення Ліцензійної комісії МОЗ України, ОСОБА_3 видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики на спеціальністю зубний технік.

За послуги з протезування позивачка заплатила 63500,00 грн., що підтверджується квитанціями з печаткою ПП «ЛАВ-ДЕНТ» та підписом ОСОБА_3 .

Згідно з детальною інформацією про юридичну особу ПП «ЛАВ-ДЕНТ»: засновник - ОСОБА_3 ; вид діяльності стоматологічна практика (основний); ідентифікаційний код юридичної особи 30320943, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки лікаря стоматолога ОСОБА_4 , 21.02.2024 року позивач звернулась до останнього зі скаргою на незадовільну роботу ортопеда-стоматолога. Об`єктивно: мостоподібний протез верхньої та нижньої щелепи не коректно сидять на опорних зубах, а саме: коронки опорних зубів не доходять до ясен та уступів. Мостоподібний протез не виконує функціональних та естетичних вимог.

24.02.2024 року ОСОБА_3 надав розписку в якій зобов`язувався на протязі місяця повернути позивачці гроші в сумі 63500, 00грн., у зв`язку з протезуванням, що її не влаштовує.

Але, на сьогоднішній день ОСОБА_3 кошти позивачці не повернув, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів, в розумінні положень ст. ст. 76 -81 ЦПК України, на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

З огляду на викладене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому слід позов задовольнити.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат понесених позивачем, суд враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що представником позивачки на підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги до суду надано тільки ордер на надання правничої допомоги від 28.05.2024 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №969 на ім`я ОСОБА_2 .

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивачки про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги. Оскільки позивач,відповідно доЗакону України«Про судовийзбір»,звільнена відсплати судовогозбору,суд згідноч.1 ст.141 ЦПК Українивважає необхіднимстягнути звідповідача накористь держависудовий збірза вимогумайнового характеруза ставкою,яка діялана часзвернення позивачадо судув розмірі1211,20грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 137, 140, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,приватного підприємства«ЛАВ-ДЕНТ»про захистправ споживачів - задовольнити.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), приватного підприємства «ЛАВ-ДЕНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30320943, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 23, кв. 244) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою АДРЕСА_3 ) суму матеріального збитку в розмірі 63500 (шістдесят три тисячі п`ятсот гривень) 00 копійок. Стягнути пропорційно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), приватного підприємства «ЛАВ-ДЕНТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 30320943, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 23, кв. 244) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок, тобто по 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: В.О. Мальований