Рішення

від 11.09.2024 по справі 188/2045/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/2045/23

Провадження № 2/188/371/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Фесик Ю.В.

справа №188/2045/23

позивач : ОСОБА_1

відповідач: Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області

третя особа: ОСОБА_2

про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 02.03.2023 року, актовий запис про смерть № 40.

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 належали житловий будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер : 1223882500:06:001:0847, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка кадастровий номер : 1223882500:02:001:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, всі об`єкти нерухомого майна розташовані на території Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт, який 29.09.2017 року було посвідчено секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за № 168, відповідно до якого розпорядився щодо належного йому майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, передати у власність ОСОБА_1 (далі-позивач) та ОСОБА_2 .

02.06.2023 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смоловою А.О. було заведено спадкову справу № 33/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Обидва спадкоємця визначені у заповіті спадкодавця надали до нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що надало їм право на прийняття спадщини за законом, що ними також було реалізовано належним поданням відповідних заяв. Інші спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні.

12.09.2023 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладеного договір про поділ спадкового майна, який було посвідчено приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смоловою А.О. згідно до якого було між спадкоємцями досягнуто згоди про перехід до ОСОБА_2 права на спадкове майно у вигляді земельної ділянки| кадастровий номер : 1223882500:02:001:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, всі об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, а на користь ОСОБА_1 , житловий будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер : 1223882500:06:001:0847, для будівництва і обслуговуванні житлового будинку, господарськиї будівель і споруд (присадибна ділянка).

Після укладення угоди про поділ спадщини ОСОБА_2 відповідно було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом за земельну ділянку кадастровий номер : 1223882500:02:001:0071, для веденню товарного сільськогосподарського виробництва, а позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 1223882500:06:001:0847, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В той же час 12.092023 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смоловою А.О. було надано на ім`я позивача постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючого документу на такий об`єкт нерухомого майна.

Просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно .

Позивач подав до суду заяву про розгляд позову у її відсутність, просить позов задовольнити, судові витрати не стягувати з відповідача.

Третя особа також надала заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Від відповідача надійшла заява з проханням розглянути справу без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечили.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, відповідно до наданих доказів і матеріалів спадкової справи, вимоги позивача не суперечать чинному законодавству.

Померлий 21.02.2023 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , склав 29.09.2017 року, належним чином зареєстрований заповіт на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дружина померлого, ОСОБА_4 , подала до нотаріуса заяву про відмову від права на прийняття спадщини після смерті її чоловіка, ОСОБА_3 .

Позивач і третя особа подали до нотаріуса заяви про відмову від спадкування за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Спадкоємці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , добровільно 12.09.2023 року уклали договір про поділ спадщини, який належним чином посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №799.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , спадщина складається із земельної ділянки площею 0,2037 га, кадастровий номер зеШльної ділянки: 1223882500:06:001:0847, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 (три).

Відповідно до технічного паспорту, довідки КП Павлоградського міжміського БТІ за зазначено адресою є домоволодіння.

Право власності на будинок АДРЕСА_2 не зареєстровано.

Відповідно до довідок виконкому Миколаївської сільської ради у будинку АДРЕСА_2 , який належав померлому ОСОБА_3 , на день смерті проживала і позивач.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.09.2023 року позивачу нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкове майно щодо домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_2 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Згідно постанови з цієї ж причини, домоволодіння не увійшло до договору про поділ спадщини.

На підставі рішення Миколаївської сільської ради №104 від 26.12.1996р. було визнано право власності на житловий будинок за вищезазначеною адресою за ОСОБА_3 , але власник не звернувся для оформлення права власності.

Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклавши договір про поділ спадщини висловили своє бажання про передачу позивачу домоволодіння, що підтверджується постановою нотаріуса і поданими ними заявами до суду.

Відповідно до положень ст.1257 ЦК частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, але спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Вивченими судом доказами, матеріалами спадкової справи підтверджується право позивача на спадкування за законом на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці, на яку вона отримала право власності в порядку спадкування за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, позивачка спадщину прийняла.

Відповідно до діючого законодавства позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом у вигляді житлового будинку.

Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок нотаріусом позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на даний житловий будинок, крім того, спадкоємці за законом кожен на свою частину, передбачену договором про поділ спадщини майна, отримали.

Відповідно до Правового висновку викладеному у Постанові КЦС ВС від 03.06.2020 у справі № 160/224/18, належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази позивача, надані нею на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд бере до уваги, що позивач просить залишити їх за ним і не стягувати судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1241, 1268, 1270, 1272-1274 ЦК України , ст.ст. 4, 10, 12, 141, 258, 264- 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народженя рнокпп : НОМЕР_2 ,в порядку спадкування за законом право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі рішення Миколаївської сільської ради № 104 від 26.12.1996 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. М. Курочкіна