Рішення

від 10.09.2024 по справі 469/701/20

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.09.2024 Справа № 469/701/20

2/469/67/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їхні представники:

прокурор - Мішустін М. А.,

представник Коблівської сільської ради

Миколаївського району Миколаївської області - не з`явився,

представник відповідача Миколаївської РДА - не з`явився,

відповідачка ОСОБА_1 - не з`явилась,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ЗаступникакерівникаМиколаївськоїмісцевоїпрокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасуваннярозпорядження (в частині), визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області 04 вересня 2020 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив :

-визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанськоїрайонної державноїадміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним виданий 25.06.2011 ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №626387 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером4820983900:06:000:0237;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 вартістю 295 360 грн.

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

У обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №220 від 20.04.2011 року затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 (серед інших) земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 для індивідуального дачного будівництва і земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування, поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, і на підставі даного розпорядження ОСОБА_2 25.06.2011 року видано державний акт на право власності серії ЯЛ №626387 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237.

Прокурор вважає,що зазначенерозпорядження Березанськоїрайдержадміністрації №220від 20.04.2011року вчастині відведенняу власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 видане з порушеннями закону, підлягає визнанню незаконним і скасуванню, оскільки видана відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 23.06.2020 року за Проектом планування та забудови Березанського району ділянка з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 знаходиться на землях рекреації, розташована в межах прибережної захисної смуги та пляжної зони узбережжя Чорного моря, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне дачне будівництво.

Крім того, відповідно до ст.88 Водного кодексу України, спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також обмеження будівництва у межах прибережної захисної смуги, встановлені ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, та перевищено компетенцію районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту та передаються для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України.

Посилаючись на викладені обставини та норми закону прокурор вважає, що оскаржуване розпорядження Березанської районної державної адміністрації суперечить законодавству та порушує інтереси держави, а тому, просив його визнати незаконним та скасувати.

У зв`зкуз незаконністюоскаржуваного розпорядженняБерезанської РДАпрокурор просиввизнати недійснимта скасувативиданий найого підставідержавний актна правовласності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, з якою питання розпорядження Березанської райдержадміністрації спірною земельною ділянкою не погоджувалось, прокурор посилаючись на положення ст. 391 ЦК України якої встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідні правові позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, просив зобов`язати теперішнього власника зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку належному власнику державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

17 вересня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.31).

Ухвалою суддіБерезанського районногосуду Миколаївськоїобласті від27жовтня 2020року заявупрокурора прозабезпечення позовузадоволено,накладено арештна спірнуземельну ділянкута забороненоорганам тасуб`єктам,які здійснюютьповноваження усфері державноїреєстрації прав,здійснювати реєстраційнідії щодоцієї земельноїділянки;заборонено ОСОБА_2 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи (а.с.44-45).

15.02.2021 року Відповідачка ОСОБА_2 надала суду Відзив на позовну заяву, у якому просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, і що обраний прокурором спосіб захисту прав не є належним способом захисту порушеного права (а.с.90-103), а також Заява про застосування строків позовної давності (а.с.104).

10 жовтня 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (а.с.216).

10 жовтня 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та замінено первісного позивача у справі Миколаївську обласну державну адміністрацію на його правонаступника Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області (а.с.217-218).

12 березня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.233).

Представник позивача Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.246).

Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.247).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.242).

За таких обставин суд розглянув справу за участі прокурора та за відсутності інших осіб, які приймають участь у справі.

Заслухавши пояснення прокурора, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядження Березанської районної державної адміністрації №220 від 20.04.2011 року сорока громадянам України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва і земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування, поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 4,0 га., у тому числі ОСОБА_2 - площею 0,1 га (а.с.15).

25.06.2011року напідставівказаногорозпорядження ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ №626387 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237, що вбачається із копії державного акта (а.с.17).

За змістом повідомленняУправління містобудуваннята архітектуриМиколаївської ОДАвід 23червня 2020року,надана увласність ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться на землях рекреації, де згідно проекту передбачено розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури, що суперечить проекту плануваннята забудовиБерезанського районуМиколаївської області,затвердженого постановоюДержавного комітетуУкраїнської РСРу справахбудівництва від23жовтня 1985року №112,(а.с.19).

Згідно з даних наданої до матеріалів позову публічної кадастрової карти України, що додаються, відстань від північної межі ділянки з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 становить 85 м, від південної 66,02 (а.с.20).

За змістом повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 24 червня 2020 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутні забудови, огорожі, будівельні матеріали, змощення, тощо (а.с.22).

За інформацією Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.07.2020 року Управлінням не передавалися до Держархбудінспекції дані для внесення в реєстр щодо видачі/реєстрації ОСОБА_2 документів, які дають право на виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.21)

З повідомлення Миколаївської обласної державної адміністрації від 30 червня 2020 року вбачається, що облдержадміністрації не було відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та про факт відчуження спірної земельної ділянки. Питання стосовно розпорядження цією ділянкою не погоджувалося (а.с.26).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином,надана увласність відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьоюстатті 62ЗК України,частиною третьоюстатті 90ВК Україниу межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя та в зоні пляжів Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянкук та для повернення циєї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення, слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц та у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (провадження №14-317цс19) де заначено, що суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимогу прокурора про визнання недійсним і скасування державного акта. Але з огляду на те, що державний акт тільки посвідчує право, яке з цього акта не виникає, Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок судів про задоволення вказаної вимоги є помилковим (пункт 84).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

Дійшовши такоговисновку судвідхиляє доводивідповідачки ОСОБА_2 в запереченняпроти позовущодо відсутності уматеріалах справидоказів віднесенняспірної земельноїділянки доземель водногофонду,і щообраний прокуроромспосіб захиступрав неє належнимспособом захиступорушеного права,оскільки наданніпрокурором доказипідтверджують, щонадана увласність відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря (а.с.20), і не спростовані відповідачкою. Тому відсутність у матеріалах справи доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, на думку суду, не має суттєвого значення для правильного вирішення спору.

Посилання відповідачки на неналежність спосіб захисту порушеного права, обраного прокурором суд на приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, зайняття земельної ділянки з порушенням ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, про що неодноразово зазначалося Верховним Судом.

Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15 (провадження №14-95цс1) зазначено, що крім того, судді Великої Палати Верховного Суду звертають увагу, що суди можуть розглядати справу за позовними вимогами, які відповідають належному способу захисту, здійснення якого матиме наслідком реальне відновлення порушеного права власності держави України на землі прибережної захисної смуги.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідачки щодо пропуску позивачем строків позовної давності у даній справі і відмовляє у задоволенні її клопотання про застосування наслідків позовної давності, оскільки, як встановлено судом, у даній справі фактично подано негаторний позов, до якого згідно правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №648/533/16-ц (провадження № 61-20574св19) позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанськоїрайонної державноїадміністрації №220 від 20.04.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:06:000:0237 вартістю 295 360 грн.

Стягнути з Миколаївської районної державноїадміністрації (код ЄДРПОУ 04056500) та ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, сплачений судовий збір у сумі 3266,20 грн. з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язкуз частимта тривалимприпиненням енергопостачанняБерезанського районногосуду Миколаївськоїобласті на протязізначного періодучасу по04вересня 2004року включновнаслідок ракетноїатаки пооб`єктах енергетичноїінфраструктури України,повний текстухвали суду складено 10 вересня 2024 року.

Суддя: