Рішення

від 10.09.2024 по справі 320/18612/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року № 320/18612/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., розглянувши письмовому проваджені за правила спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАМ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення від 05.12.2022 №0122480708.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в липні 2022 року ТОВ «Аквам» перейшло з програми Smart Touch Pos на програму Poster. При даному переході здійснювалось автоматичне перенесення бази даних всіх товарів підприємства. Нажаль в автоматичному режимі, як з`ясувалося згодом, пиво «Львівське «Dunkel» було перенесено некоректно, з помилкою інформації щодо коду УКТЗЕД. Допущене порушення 08.07.2022 року відбулося внаслідок збою при переході на програму Poster, вини ТОВ «АКВАМ» у даному порушенні не має.

Позивач також зазначив, що документи на підакцизну продукцію були відсутні у місці реалізації оскільки перебували у директора, який через постійні відключення електроенергії здійснював ведення бухгалтерського обліку за місцем реєстрації ТОВ «Аквам».

Відповідач не погодився з доводами, які викладені у позовній заяві та подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що ТОВ «АКВАМ» здійснено реалізацію підакцизних товарів через РРО без зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД у розрахунковому документі: фіскальний чек від 08.07.2022 № EaSubB4qZ (3883), згідно якого реалізовано пиво Львівське «Dunkel» (0,5 л). по ціні 60, 00 грн., не містить код товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД.

Відповідач зазначив, що Позивачем не було надано жодних документів, які підтверджують облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) в момент перевірки на товар: 1 пляшка коньяку «Коблево Резерв» 3 зірки, 1 пляшка лікеру Volare Espresso Coffe, 5 пляшок горілки «Козацька Рада» Класична».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 по справі №320/18612/23 позовну заяву залишено без руху.

Заявою на виконання вимог ухвали від 08.06.2023 усунуто недоліки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі №320/18612/23 відкрито адміністративне провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквам» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: - здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; - проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді.

У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів. Згідно підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі Наказу Головного управління ДПС у м.Києві «Про проведення фактичних перевірок» від 28 жовтня 2022 року № 1358-п та додатку до нього, на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 гали 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквам» (код ЄДРПОУ 39408947).

Суд зазначає, що Наказ Головного управління ДПС у м.Києві «Про проведення фактичних перевірок» від 28 жовтня 2022 року № 1358-п та додаток до нього містить всі обов`язкові реквізити, які визначені ПК України, а саме: дата видачі (28 жовтня 2022 року), найменування контролюючого органу (Головне управління ДПС у Київській області, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) (ТОВ «Аквам» (код ЄДРПОУ 39408947) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться (Україна, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Центральна, буд. 36, корпус В, приміщення 1), мета (дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахунків, у тому числі порядку введення обліку товарних запасів на складах та/або їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівникам (найманим особам), контроль щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки), вид (фактична перевірка), підстави для проведення перевірки (пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 гали 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України), дата початку (09.11.2022) і тривалість перевірки (10 робочих днів), період діяльності, який буде перевірятися (згідно ст. 102 ПК України).

З направлень на проведення перевірки від 09.11.2022 року № 4997/10-36-07-08, № 4998/10-36-07-08 вбачається, що вони вручені особі, яка проводила розрахункові операції, а саме ОСОБА_1 (бармен). З направлень також вбачається, що були пред`явлені службові посвідчення. Дані факти підтверджуються особистим підписом ОСОБА_1 .

Таким чином, суд доходить висновку, що контролюючим органом дотримано порядок проведення перевірки, який визначено статтею 81 ПК України.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського заучування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Обов`язок зазначення коду УКТЗЕД у фіскальних чеках передбачений пунктом 2 розділу II та додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненнями.

Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) визначає Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428. Зокрема, відповідно до пункту 2 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Пояснення та перехідні таблиці до УКТЗЕД оприлюднюються на офіційному веб- сайті Держмитслужби. Форма рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та порядок його прийняття митними органами визначаються Мінфіном. На офіційному веб- сайті Держмитслужби оприлюднюються знеособлено рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, опубліковуються методичні рекомендації та інші роз`яснення з питань класифікації товарів згідно з УКТЗЕД (пункти 14-16 Порядку №428).

Відповідно до абзаців третього-четвертого пункту 215.1 статті 215 розділу VI «Акцизний податок» ПК України спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння) належать до підакцизних товарів.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про віднесення алкогольних напоїв, пива до підакцизних товарів, які підлягають класифікації згідно з УКТЗЕД та, відповідно, обов`язок платника податку під час проведення розрахункової операції щодо підакцизного товару використовувати відповідний реєстратор з правильним режимом програмування, що забезпечує відображення вказаних відомостей, у тому числі код товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Позивачем, ТОВ «АКВАМ» здійснено реалізацію підакцизних товарів через РРО без зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД у розрахунковому документі: фіскальний чек від 08.07.2022 № EaSubB4qZ (3883), згідно якого реалізовано пиво Львівське «Dunkel» (0,5 л). по ціні 60, 00 грн., не містить код товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД.

Суд зазначає, що згідно змісту позовної заяви (аркуш 3), позивачем дане порушення не заперечується.

Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорїї (десять знаків).

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, (далі по тексту - Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека, як, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №640/18441/20.

В свою чергу, відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Дослідивши наданий податковим органом фіскальний чек від 08.07.2022 № EaSubB4qZ (3883), згідно якого реалізовано пиво Львівське «Dunkel» (0,5 л). по ціні 60, 00 грн., судом встановлено відсутність у ньому коду УКТ ЗЕД товару, як обов`язкового реквізиту для фіскального чеку.

Щодо посилання Позивача на те, що «в липні 2022 року ТОВ «Аквам» перейшло з програми Smart Touch Pos на програму Poster. При даному переході здійснювалось автоматичне перенесення бази даних всіх товарів підприємства. Нажаль в автоматичному режимі, як з`ясувалося згодом, пиво «Львівське «Dunkel» було перенесено некоректно, з помилкою інформації щодо коду УКТЗЕД. Допущене порушення 08.07.2022 року відбулося внаслідок збою при переході на програму Poster, вини ТОВ «АКВАМ» у даному порушенні не має».

Суд зазначає, що Позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував, що порушення відбулося у зв`язку з некоректним перенесенням інформації щодо коду УКТЗЕД внаслідок зміни програмного забезпечення.

Суд звертає увагу, що саме Позивач несе відповідальність за правильність здійснення господарської діяльності, здійснення касової дисципліни та формування фіскальних чеків встановленого зразка із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів. Позивач був зобов`язаний пересвідчитися щодо правильності перенесення інформації з програми Smart Touch Pos на програму Poster, проте вказаних дій не здійсни.

Таким чином, посилання Позивача на відсутність вини у даному порушенні не відповідає обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача, за порушення вимог, встановлених пунктом 11 статті 3 Закону №265/95-ВР щодо обов`язку проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розмірі 5100,00 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 ст. 3 Закону № 265/95 встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Щодо посилання Позивача, що «документи на підакцизну продукцію були відсутні у місці реалізації оскільки перебували у директора, який через постійні відключення електроенергії здійснював ведення бухгалтерського обліку за місцем реєстрації ТОВ «Аквам»».

Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов`язку передбачена ст. 20 Закону № 265/95, згідно з якою, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Слід зазначити, що зміни до ст. 3 Закону № 265/95 (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до ст. 20 Закону № 265/95, які розширили дію цієї ст. і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20.09.2019 № 128-IX «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01.08.2020.

Стаття 20 Закону № 265/95, у редакції до 01.08.2020, передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом ст. 20 Закону № 265/95 у редакції, чинній з 01.08.2020, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95.

Ключовим елементом норми п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та ст. 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм. Отже, згідно з нормами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується позивачем, останнім не було надано жодних документів, які підтверджують облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) в момент перевірки на товар: 1 пляшка коньяку «Коблево Резерв» 3 зірки, 1 пляшка лікеру Volare Espresso Coffe, 5 пляшок горілки «Козацька Рада» Класична».

Суд зазначає, що з наданих пояснень ОСОБА_1 (бармен) не заперечується факту не надання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Податковий кодекс України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що Позивач не скористався своїм правом надати документи, які підтверджують облік та походження товарів.

Отже, загальний підхід Верховного Суду щодо правозастосування статті 44 та ст. 85 ПК України в спорах між платниками податків та контролюючими органами, що виникають за результатами проведення податкових перевірок (оскарження податкових повідомлень-рішень) за умови ненадання під час перевірки документів, свідчить про те, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 10 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.

Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19.

Судом встановлено, що позивачем не було надано документів, які підтверджують облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) в момент перевірки.

Судом критично оцінюється твердження Позивача, що «документи на підакцизну продукцію були відсутні у місці реалізації оскільки перебували у директора, який через постійні відключення електроенергії здійснював ведення бухгалтерського обліку за місцем реєстрації ТОВ «Аквам»», оскільки жодних доказів, які підтверджують дану обставину надано не було.

Суд зазначає, що Позивач не був позбавлений можливості надати документи, які підтверджують облік товарів, що знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) в момент перевірки до заперечень.

Отже, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в даній частині.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.