Рішення

від 11.09.2024 по справі 320/48462/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Київ№ 320/48462/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК»

до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві,

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

про визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» (далі позивач/ТОВ «ПАРНИК») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі відповідача/ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 06 липня 2023 року № 15/4833.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведення позапланової перевірки відповідачем був складений акт від 29 червня 2023 року № 1332-16 з якого вбачається, що позапланова перевірка проводилась на підставі звернення громадянина з приводу недотримання позивачем вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення в закладі ресторанного господарства «ПАРНИК» ТОВ «ПАРНИК» за адресою м. Київ. вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5а. Проведеною перевіркою встановлено, що відвідувачам реалізуються тютюнові вироби (тютюн для кальяну), який реалізується з метою його подальшого використання, а саме використання в поєднанні з отриманням споживачами послуг приготування кальяну, а саме, зафіксовано використання 3 (трьох) кальянів для вживання споживачами, що є прямим стимулюванням продажу тютюнових виробів та використання споживачами тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства в поєднанні з послугою приготування кальяну для подальшого вживання тютюну. Також в акті перевірки вказано, що реалізація в закладі ресторанного господарства реалізація 3 (трьох) тютюнових виробів (тютюну для кальяну) здійснюється з метою їх подальшого використання споживачами при отриманні послуги з приготування кальяну та вживання таких тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства, що є стимулюванням продажу таких тютюнових виробів споживачам та прямим стимулюванням використання тютюнових виробів в поєднанні з послугою приготування кальяну. Також встановлено, що на столі розміщено QR-коди, які містять посилання до мережі Інтернет в якій розміщено меню закладу ресторанного господарства та інформацію про наявні в продажу тютюнові вироби, а саме кальян, що має на меті стимулювання продажу тютюнових виробів, чим порушено вимоги підпункту 5 частини другої статті 13 та абзаців 1, 3 та 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Постановою від 06 липня 2023 року № 15/4833 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» за порушення вимог підпункту 5 частини 2 статті 13 та абзаців 1,3 та 9 частини першої статті 16 Закону, до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 121 000 грн.

Вважає вказану постанову неправомірною та такою що підлягає скасуванню

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі №320/48462/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів. Залучив до участі у справі в якості третьої осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

13 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві надійшов відзив на позов. Вказаний відзив зареєстрований 14 лютого 2024 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час перевірки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. Наголошено про встановлення порушень Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення в вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення». Вважає, що позивач маніпулює нормами законодавства для введення суду в оману. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

15 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ФОП ОСОБА_1 надійшли пояснення. Вказані пояснення зареєстровані 16 травня 2024 року.

В своїх поясненнях третя особа зазначає, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність та забезпечує діяльність ресторану за адресою: АДРЕСА_1 , можна стверджувати про те, що ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві порушено порядок призначення та проведення позапланового заходу, оскільки наказ видано на іншого суб`єкта господарювання, а тому порушення порядку призначення та проведення позапланового заходу державного контролю вже само по собі має правовим наслідком визнання протиправними рішень, прийнятих за результатами такого заходу державного контролю. ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві при винесенні оскаржуваної постанови не надали належних та достатніх доказів на підтвердження порушення, ані ТОВ «ПАРНИК», ані ФОП ОСОБА_1 норм Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення». Крім того, належних доказів на підтвердження вчинення порушення відповідачем не надано і до суду, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ПАРНИК».

Сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий мав місце і якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та, як наслідок, закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі (постанова Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №420/2004/22).

Більш того, не можна вважати рекламою інформацію про тютюнові вироби, які реалізуються в закладі, вказане не є дією, основною метою якої є стимулювання осіб до споживання тютюнових виробів. Просить суд задовольнити позов.

31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві надійшли заперечення на пояснення третьої особи. Вказані пояснення зареєстровані 03 червня 2024 року.

В своїх запереченнях на пояснення відповідач зазначає, що факт вчинення позивачем порушень, підтверджується актом перевірки від 29 червня 2023 року №1332-16, яким встановлено: куріння трьох кальянів клієнтами закладу в поєднанні з отриманням послуги приготування кальяну, що фактично є стимулювання продажу тютюнових виробів, у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами, в даному випадку, з кальяном для куріння.

Акт перевірки - це носій доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Також, факт вчинення позивачем порушень, викладених в акті перевірки підтверджується матеріалами відеофіксації, зробленої під час перевірки (надано до відзиву на позовну заяву). Оскільки перевіркою зафіксовано факти стимулювання продажу тютюнових виробів (кальян) та куріння кальяну у закладі ресторанного господарства «ПАРНИК», тому ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві правомірно застосовано штрафні санкції. Просить суд задовольнити позов.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського (Льва Толстого), 5А. основним видом діяльності товариства за КВЕД 56.10 є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування(а.с.31-32). Має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 35-36).

13 червня 2023 року за № 15.1.3-6/13474 від Держпродспоживслужби надійшло звернення гр. ОСОБА_2 з погодженням на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині додержання ТОВ «ПАРНИК» законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення за адресою: вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5А н/66, м. Київ (а.с. 96).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві було прийнято наказ про проведення позапланового заходу від 29 червня 2023 року № 1332 та виписано направлення на проведення заходу від 29 червня 2023 року № 88-1332 щодо порушення вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшенням вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення в закладі ресторанного господарства «ПАРНИК» ТОВ «ПАРНИК» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5А, н/66 (а.с. 97-99).

Перевірка проводилась в закладі ресторанного господарства «ПАРНИК» ТОВ «ПАРНИК» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5А, н/66.

За результатами проведення позапланової перевірки відповідачем був складений акт від 29 червня 2023 року №1332-16 (далі - акт) відповідно до якого позапланова перевірка проводилась на підставі звернення громадянина з приводу недотримання позивачем вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення в закладі ресторанного господарства «ПАРНИК» ТОВ «ПАРНИК» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5А, н/66 (а.с. 100-113).

Під час здійснення позапланового заходу 29 червня 2023 року встановлено, що в приміщенні закладу ресторанного господарства не забороняється вживання та використання тютюнових виробів, а саме кальянів. Відвідувачам реалізуються тютюнові вироби (тютюн для кальяну), який реалізується з метою його подальшого використання, а саме використання в поєднанні з отриманням споживачами послуг приготування кальяну, а саме, зафіксовано використання 3 (трьох) кальянів для вживання споживачами, що є прямим стимулюванням продажу тютюнових виробів та використання споживачами тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства в поєднанні з послугою приготування кальяну для подальшого вживання тютюну. Також в акті перевірки вказано, що реалізація в закладі ресторанного господарства реалізація 3 (трьох) тютюнових виробів (тютюну для кальяну) здійснюється з метою їх подальшого використання споживачами при отриманні послуги з приготування кальяну та вживання таких тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства, що є стимулюванням продажу таких тютюнових виробів споживачам та прямим стимулюванням використання тютюнових виробів в поєднанні з послугою приготування кальяну. Також встановлено, що на столі розміщено QR-коди, які містять посилання до мережі Інтернет, в якій розміщено меню закладу ресторанного господарства та інформацію про наявні в продажу тютюнові вироби, а саме кальян, що має на меті стимулювання продажу тютюнових виробів, чим порушено вимоги підпункту 5 частини другої статті 13 та абзаців 1, 3 та 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Вказаний акт підписано посадовою особою позивача із запереченнями, в яких зазначено, що заклад «ПАРНИК» не здійснює реалізацію тютюнових виробів. Тютюнові вироби не рекламує.

Постановою від 06 липня 2023 року № 15/4833 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» за порушення вимог підпункту 5 частини 2 статті 13 та абзаців 1, 3 та 9 частини першої статті 16 Закону, до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 121 000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначаються Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» №2899-IV(далі -Закон № 2899-IV).

Прийняття цього Закону зумовлено метою зменшення шкідливих наслідків для життя та здоров`я населення від вживання тютюну.

Зокрема, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ) станом на 2019 рік від хвороб, які спричинені вживанням тютюну, щороку помирає понад 8 мільйонів людей у світі. Вживання тютюнових виробів - один з основних факторів ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинних, цукрового діабету, раку, хронічних обструктивних захворювань легень і розладів психічного здоров`я), які є причиною майже 84 % всіх смертей в Україні. За даними Міністерства охорони здоров`я України щороку 85 тисяч українців помирає від хвороб, спричинених курінням.

Частиною другою статті 13 Закону № 2899-IV встановлено заборону куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, зокрема, у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої цієї ж статті у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров`ю!».

Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов`язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Положеннями статті 16 Закону № 2899-IV визначено, що забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі:

проведення заходів з безоплатної роздачі, у тому числі для маркетингових досліджень та дегустації, обміну одних тютюнових виробів на інші тютюнові вироби чи будь-які інші товари, роботи, послуги;

використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг;

пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування з придбання або використання тютюнових виробів;

пропонування або надання бонусів, премій, повернення готівкових коштів, надання права на участь у будь-якій грі, лотереї, конкурсі, події, прямо або опосередковано пов`язаних з тютюновими виробами, якщо умовою надання чи участі в них є придбання або вживання тютюнових виробів;

продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами;

розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них;

розміщення інформації з метою стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні, у тому числі: малюнків та інших зображень, які не є частиною захищеної торгової марки; адрес веб-сайтів; листів-вкладок упакування тютюнових виробів; текстової або графічної інформації на прозорій обгортці упакування тютюнових виробів;

розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні;

надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп`ютерних та інших ігор, розміщення будь-якої інформації в мережі Інтернет, включаючи соціальні мережі чи інші цифрові мережі, з метою стимулювання продажу тютюнових виробів;

продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама чи упаковка яких містять напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або частково ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів;

інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну.

Забороняється спонсорство тютюну, в тому числі:

спонсорство телепередач, радіопередач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів, програм чи окремих осіб або спонсорство з використанням знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби;

надання виробниками тютюнових виробів або пов`язаними з ними організаціями фінансової або іншої підтримки заходам, діяльності, окремим особам або групам, в тому числі політичним партіям або діячам, спортсменам або спортивним командам, артистам або артистичним групам, навчальним закладам усіх форм власності;

проведення інформаційних кампаній та заходів для населення, в тому числі з метою профілактики куріння серед молоді, за прямої або опосередкованої фінансової підтримки виробників тютюнових виробів або пов`язаних з ними організацій.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів забороняється у приміщеннях закладів ресторанного господарства. При цьому суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону № 2899-IV шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі №815/87/17, від 13 серпня 2020 року у справі №815/7159/16, від 13 жовтня 2020 року у справі №815/2503/16 та від 4 жовтня 2022 року у справі №420/1842/21.

Актом перевірки зафіксовано, що: «в закладі ресторанного господарства ««ПАРНИК» ТОВ «ПАРНИК» за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5А, н/66 відвідувачам реалізуються тютюнові вироби (тютюн для кальяну), який реалізується з метою його подальшого використання, а саме використання в поєднанні з отриманням споживачами послуг приготування кальяну, а саме, зафіксовано використання 3 (трьох) кальянів для вживання споживачами, що є прямим стимулюванням продажу тютюнових виробів та використання споживачами тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства в поєднанні з послугою приготування кальяну для подальшого вживання тютюну. Також в акті перевірки вказано, що реалізація в закладі ресторанного господарства реалізація 3 (трьох) тютюнових виробів (тютюну для кальяну) здійснюється з метою їх подальшого використання споживачами при отриманні послуги з приготування кальяну та вживання таких тютюнових виробів у закладі ресторанного господарства, що є стимулюванням продажу таких тютюнових виробів споживачам та прямим стимулюванням використання тютюнових виробів в поєднанні з послугою приготування кальяну».

Тобто ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві дійшло висновку, що реалізація кальяну є наданням послуги з продажу тютюнових виробів у наборі з іншими товарами, зокрема, кальяну, що є стимулюванням продажу тютюнових виробів.

Суд не погоджується із даними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 7 частини шостої статті 22 Закону України «Про рекламу» забороняються такі види діяльності з рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби: продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами, які не пов`язані з вживанням тютюнових виробів.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2899-IV, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння - пристрої, призначені для вдихання аерозолів (пари), що утворюються внаслідок нагрівання продуктів, що містять у своєму складі тютюн (продукти його переробки), без їх згоряння; реклама й стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, в яких цей товар реалізується чи надається споживачам, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці не вважається рекламою. Не вважається рекламою показ інформації про виробника товару та/або товар у процесі оформлення споживачем придбання такого товару на веб-сайтах інтернет-магазинів у мережі Інтернет, через які цей товар реалізується чи надається споживачам.

З огляду на вищезазначене, положення абзаців 1 та 5 частини першої статті 16, у системному зв`язку із статями 1 та 13 Закону № 2899-IV, а також статями 8 та 22 Закону України «Про рекламу», заборону стимулювання продажу тютюнових виробів, зокрема у спосіб продажу тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами, необхідно розуміти так, що такий продаж забороняється у наборі з будь-якими іншими товарами, які не пов`язані з вживанням тютюнових виробів; сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною 1 статті 16 Закону № 2899-IV, не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/23.

Щодо зазначення посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві в акті перевірки про те, що ТОВ «ПАРНИК» порушено абзаци 6 та 9 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів i їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме розміщено QR-кодів, які містять посилання до мережі Інтернет, в якій розміщено меню закладу ресторанного господарства про наявні, нібито, у продажу тютюнові вироби, що на думку посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, є рекламною інформацією про наявні у продажу рекламні вироби, що призначено інформувати та підтримувати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо рекламованих тютюнових виробів, представлених до продажу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію не вважається рекламою.

QR-код із посиланням на меню не є рекламною табличкою, про яку йдеться в абзаці 6 частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів i їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Законодавство забороняє розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби, однак у вказаному меню, що розміщене в мережі інтернет, немає інформації, ані про виробника, ані про сам тютюновий виріб. Більш того, нажаль виникла прикра помилка, що меню містить зазначення тютюнових виробів, оскільки фактично в закладі не реалізують тютюнові вироби.

Суб`єкт господарювання має право знайомити клієнтів із меню, тобто доводити до споживача інформацію про наявну продукцію, з метою їх продажу товарів та послуг, бо в цьому власне і є суть господарської діяльності.

Згідно вимог частини восьмої статті 7 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

відповідно до вимог частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо),умови використання;

3) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

4) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Відповідно до вимог частини другої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного звязку.

У той же час, порядок здійснення господарської діяльності у ресторанні сфері регламентується спеціальним нормативним актом, а саме «Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» затвердженими Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24 липня 2002 року №219 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Правил, цими правилами регламентуються основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.

Суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Згідно з приписів пункту 2.1 Правил, суб`єктами господарської діяльності у сфері ресторанного господарства здійснюється діяльність згідно з асортиментом продукції, затвердженим відповідно до типу та класу даного закладу (підприємства) керівником підприємства, а також забезпечується наявність продукції, зазначеної у меню, прейскуранті.

Згідно з приписів пункту 3.4 Правил, у меню зазначається перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва, вихід і ціна однієї порції, зазначається перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива, тютюнових, кондитерських виробів та інших закупних товарів, маса, об`єм і ціна на відповідну одиницю продукту, крім того, для алкогольних напоїв - ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів.

Згідно з приписів пункту 3.6. Правил, споживачам надаються можливості: ознайомитися з меню, прейскурантами алкогольних і безалкогольних напоїв, кондитерських і тютюнових виробів, фруктів, додаткових послуг, що надаються, до початку обслуговування.

А відтак, для суб`єктів ресторанного бізнесу встановлено спеціальний спосіб доведення до відома споживачів про продукцію, а саме через меню або прейскурант.

Таким чином суб`єкт господарювання у закладі ресторанного господарства може розмістити QR-код із написом «E-Menu», що дає клієнту зрозуміти, що за цим кодом здійснюється доступ до електронного меню.

Отже, електронне меню є аналогом паперового меню, та дає доступ до меню, розміщеного безпосередньо в місцях реалізації товарів та послуг закладу, тож таке розміщення меню за посиланням в мережі Інтернет є засобом дистанційного зв`язку для надання такої інформації, та не є рекламою та не має на меті стимулювання продажу тютюнових виробів.

Відповідно до пунктів 11 та 13 частини другої статті 20 Закону №2899-IV за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі: порушення заборони щодо реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів - від тридцяти тисяч гривень до п`ятдесяти тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у контексті дотримання принципу належного урядування.

Зокрема, у рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява N 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування постанови від 06 липня 2023 року № 15/4833 в частині накладення стягнення, передбаченого статтею 20 Закону № 2899-IV, за стимулювання продажу тютюнових виробів, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення позивачем вказаного порушення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувана в межах розгляду даної справи постанова не може вважатись такою, що прийнята частині її оскарження з урахуванням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2684 грн згідно квитанції від 05.10.2023.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві від 06 липня 2023 року № 15/4833.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРНИК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.