Ухвала

від 09.09.2024 по справі 945/974/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/974/24

Провадження № 2-з/945/28/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

09 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., розглянув заяву ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 прозабезпечення позовуу цивільнійсправі №945/974/24за позовом ОСОБА_2 ,в інтересахдітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Новобузький відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уБаштанському районіМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), про встановлення факту батьківства, -

встановив:

29 квітня 2024 року ОСОБА_2 (далі - позивач), в інтересах дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 (далі - відповідачі), про встановлення факту батьківства.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач ОСОБА_2 посилалася на те, що з 2011 року по 2016 рік вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вела спільне господарство з ОСОБА_7 ; за час співмешкання у них народилися діти: син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьком дітей, позивач вважає ОСОБА_7 , при цьому записи про батька дітей в Книзі реєстрації народжень учинені згідно зі ст. 135 Сімейного кодексу України.

17 жовтня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув, захищаючи Україну від російської агресії.

У позовній заяві позивач вказувала на те, що за життя ОСОБА_7 визнав себе батьком дітей, при цьому звернутися до органу реєстрації актів цивільного стану з заявою про визнання свого батьківства відносно синів відмовлявся.

У зв`язкуз вказанимиобставинами,а такожз метоюподальшого зверненняпозивача увідповідний органдля призначеннядержавної соціальноїдопомоги дітямпомерлого годувальника,і,з метоюзахисту спадковихправ дітейпісля смертібатька,позивач просив суд: встановити факт батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївсьої області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актових записів про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і видати нові свідоцтва про їхнє народження.

Оскільки позовна заява не відповідала вимогам п. п. 4), 5), 8) ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ухвалою суду від 03 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, і позивачу надано десятидений строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання позивачем копії вказаної ухвали.

31 травня 2024 року, на виконання ухвали суду від 03 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від позивача надійшли: новий текст позовної заяви, який містить: зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують право позивача на звернення до суду з вимогою про встановлення факту батьківства в позовному провадженні; вказівку на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2024 року постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 , в інтересах дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і відкрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства.

До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

31 травня 2024 року судом направлено запит до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни про надання копії спадкової справи № 174/2023 після смерті ОСОБА_7 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26 червня 2024 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від приватного нотаріусаМиколаївського районногонотаріального округуМиколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни, на запит суду від 31 травня 2024 року, надійшла копія спадкової справи № 174/2023 щодо майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

06вересня 2024року ОСОБА_1 -представник позивача ОСОБА_2 подавна електроннуадресу Миколаївськогорайонного судуМиколаївської області заявупро забезпеченняпозову.У вказанійзаяві представникпозивача просивсуд вжитизаходів забезпеченняпозову,шляхом накладення арешту на все спадкове майно у спадковій справі № 174/2023, заведеній приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою Світланою Анатоліївною, після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача зазначає, що після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідачі звернулися до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни, з метою отримати свідоцтва про право на спадщину за законом. Отже є підстави вважати, що майно, яке є об`єктом спадщини може бути відчужене на користь третіх осіб, і тому невжиття заходів забезпечення позову, на думку представника позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а саме - малолітні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 будуть позбавлені спадкового майна.

Посилаючись на вказані вище обставини, представник позивача просив суд вжити заходи забезпечення позову.

Суд розглянув заяву про забезпечення позову та дійшов такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім цього, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17; постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/9498/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 910/72/20, від 15 січня 2021 року у справі №914/1939/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 15 квітня 2021 року у справі №910/16370/20, від 24 червня 2022 року у справі №904/3783/21, від 26 вересня 2022 року у справі № 911/3208/21).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 81 ЦПК).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У заяві про забезпечення позову представником позивача не зазначено жодного доказу, а також таких доказів не додано до заяви, на підтвердження викладених в ній обставин. Так, заявником не вказані та не долучені докази, які підтверджують те, що права позивача, який діє в інтересах малолілтніх дітей, можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду. Не зазначені та не представлені суду докази про те, що відповідачі мають намір навмисно ухилитися від виконання рішення суду.

Запропонований представником позивача захід забезпечення позову у виді арешту усього майна, не є таким, що безпосередньо забезпечить виконання рішення суду про встановлення факту батьківства. Також вказаний захід не можна віднести до заходу щодо охорони матеріально - правових інтересів саме позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

При цьому, лише припущення представника позивача, не є достатньою підставою для прийняття рішення щодо забезпечення позову.

До того ж в матеріалах справи відсутні докази, також такі докази не додані до заяви про забезпечення позову, на підтвердження того, яке саме майно увійшло до складу спадщини.

Крім цього, з копії спадкової справи № 174/2023 до майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданої приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою Світланою Анатоліївною на адресу суду 26 червня 2024 року на запит суду від 31 травня 2024 року слідує, що ОСОБА_5 - матір ОСОБА_7 , шляхом подання заяви від 08 грудня 2023 року до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни, від прийняття належної їй спадщини після смерті сина ОСОБА_7 відмовилася на користь спадкоємиці 2 черги - сестри померлого ОСОБА_10 .

Усю спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняла ОСОБА_10 - сестра ОСОБА_7 , шляхом подання заяви про прийняття спадщини від 08 грудня 2023 року до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонової Світлани Анатоліївни.

Отже, застосування відповідних заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, може призвести до порушення прав ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_10 не є учасником справи.

З урахуваннямвикладеного вище,беручи доуваги наведенінорми процесуальногозаконодавства,виходячи зоцінки обґрунтованостідоводів представникапозивача щодонеобхідності вжиттязаходів забезпеченняпозову зурахуванням розумності,обґрунтованості вимогзаяви прозабезпечення позову,забезпечення збалансованостіінтересів сторін,наявності зв`язкуміж заходомщодо забезпеченняпозову іпредметом позовноївимоги,у томучислі,спроможності заходів,який представникпозивча проситьвжити упорядку забезпеченняпозову,забезпечити фактичневиконання судовогорішення вразі задоволенняпозову,імовірності утрудненнявиконання абоневиконання рішеннясуду вразі невжиттятаких заходів,суд дійшоввисновку,що відсутняреальна загрозаневиконання судовогорішення увипадку прийняттяйого накористь позивача,тому заявленівимоги прозабезпечення позовузадоволенню непідлягають.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 прозабезпечення позовуу цивільнійсправі №945/974/24за позовом ОСОБА_2 ,в інтересахдітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до: ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Новобузький відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уБаштанському районіМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), про встановлення факту батьківства, - відмовити.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова