Справа № 576/2120/24
Провадження № 2/576/483/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
11 вересня 2024 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.секретар судового засіданняБірюк О.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу№ 576/2120/24за позовомОСОБА_1 до Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук Українипростягнення заборгованості по заробітній платі учасники справи та представники:не викликались
ВСТАНОВИВ:
08 серпня 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної платі в сумі 119596,07 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.06.1993 року по 30.11.2023 він працював в Інституті луб`яних культур Національної академії аграрних наук України. 30.11.2023 звільнився за власним бажанням. Відповідач безпідставно до дня звернення із позовом не виплачує заробітну плату, яку мав би виплатити в день звільнення. Згідно із довідкою про заборгованість станом на 31.07.2024 установа повинна сплатити 46354,62 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач та відповідач повідомлені про розгляд справи у встановленому порядку.
Відповідач своїм правом надати відзив не скористався.
Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.
Інших заяв чи клопотань від учасників процесу також не надійшло.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
До 30.11.2023 позивач працював на посаді наукового Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України.
Наказом № 235/к/т від 23.11.2023 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України.
Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки, виданої на ім`я позивача (а.с. 6-8).
Згіднозі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Із матеріалів справи не вбачається наявності спору про розмір нарахованої позивачу заробітної плати, проте, із довідки Інституту луб`яних культур Національної академії аграрних наук України від 31.07.2024 року № 76-д вбачається, що станом на 31.07.2024 відповідач заборгував позивачу 46354,62 грн. заробітної плати.
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП).
Як зазначено врішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьомастатті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Відповідно до ч. 7 ст.43, ч. 1 ст.55 Конституції Україниправо на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді.
Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, єЦивільний кодекс України(далі ЦК України), який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
НормиЦК Українивизначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257), а також спеціальну позовну давність (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність. Крім того, ч. 1ст. 268 ЦК Українимістить перелік позовних вимог, на які позовна давність взагалі не поширюється, а в частині другій цієї статті зазначено, що законом можуть бути встановлені додатково інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
У ч. 1ст. 233 КЗпП Українипередбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.
У той же час згідно п. 19Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українив період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» « Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У той же час відповідач надав довідку про нараховану та невиплачену позивачу заробітну плату лише 31.07.2024, і саме після цього, 08.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, а тому строк позовної давності згідно ст. 233 КЗпП України в цій справі не може вважатися пропущеним.
Отже, суд враховує, що заробітна плата - це винагорода за виконану працівником роботу, яка є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізацїї балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. При цьому право на працю і на отримання заробітної плати гарантуєтьсяКонституцією Україниі не може бути обмежено в умовах воєнного стану.
За таких обставин судом встановлено порушені права позивача, які підлягають захисту, а позов частковому задоволенню в розмірі 46354,62 грн. Решта суми, яку просить стягнути позивач нічим не підтверджена та мотивування щодо неї в позові відсутнє, тому в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн., суд зазначає наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: розрахунок судових витрат за правничу допомогу адвоката Рубана О.М. (а.с. 15), акт про надані послуги (а.с. 13) квитанцію про сплату 4000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 06.08.2024 (а.с. 14), а також копію ордера (а.с. 12) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Рубана О.М. (а.с. 16).
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 4 000 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України (41400, Сумська область, Шосткинський район, м. Глухів, вул. Терещенків, 45, код 00497845, тел. +38 (05444)2-21-35) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 46354,62 грн. з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Стягнути з Інституту луб`янихкультур Національноїакадемії аграрнихнаук України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю луб`яних культурНаціональної академіїаграрних наукУкраїни на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 11 вересня 2024 року.
Суддя Л.М. Усенко
Суд | Глухівський міськрайонний суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2024 |
Оприлюднено | 13.09.2024 |
Номер документу | 121529126 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
Усенко Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні