Рішення

від 10.09.2024 по справі 278/2969/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/2969/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Житомирська багатопрофільна опорна лікарня" Новогуйвинської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Направленим позовом заявник просить суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У обґрунтування заявленого повідомив суду, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства. Так, зокрема, перед прийняттям такого рішення, позивачу не надавалась можливість навіть висловити пояснення по суті пред`явлених порушень. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду спричинену незаконними діями та судові витрати за отриману правничу допомогу.

Відповідач, будучи належним чином і завчасно проінформованим про існування даного судового провадження, свого ставлення до заявлених вимог не висловив й жодних доказів суду не надав. Позивач не заперечував щодо проведення слухання справи в заочному порядку. Враховуючи такі фактичні обставини справи та приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом вирішено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Дослідивши матеріали надані позивачем, а інші у розпорядженні суду відсутні, установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.

Позивач є громадянином України, має зареєстроване місце проживання на території Житомирського району Житомирської області, отримував номер платника податків, користується пільгами, як особа, яка має інвалідність ІІ групи довічно, а також має права та пільга встановлені законодавством для ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до записів у трудовій книжці з 1 серпня 2023 року позивач обіймає посаду медичного директора з терапевтичної роботи стаціонару.

4 січня 2021 року затверджена і підписана позивачем, як доведена посадова інструкція медичного директора комунального некомерційного підприємства Житомирська багатопрофільна опорна лікарня Новогуйвинської селищної ради (далі за текстом скорочено відповідач).

22 березня 2024 року відповідач видав наказ № 86\к, яким звільнив позивача із займаної посади у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, який перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

25 березня 2024 року відповідач наказом № 90\к скасував наказ № 86\к про звільнення позивача із займаної посади. Наказ скасовано, як такий, який не набрав чинності. Підстави для скасування виправлений висновок за результатами засідання КЕК від 29 лютого 2024 року.

8 квітня 2024 року виконуючий обов`язки генерального директора відповідача наказом № 108/к оголосив догану позивачеві за неналежне виконання ним його посадових обов`язків, які полягали у неякісній організації лікувальної роботи стаціонару, що встановлено висновком за результатами засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної військової адміністрації від 29 лютого 2024 року. Наказ доведений до відома позивача того ж дня.

16 травня 2024 року на адвокатський запит відповідач надав відповідь, якою, серед іншого, повідомив наступне. Пояснення у позивача з приводу застосованого стягнення не відбиралось і від профспілкового органу погодження не отримувалось.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (ст. 147-1 КЗпП України).

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 3 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21)).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Постанова Верховного суду від 3 липня 2023 року у справі № 523/10085/19 (провадження № 61-6643св23) містить наступний правовий висновок: зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Проаналізувавши фактичні обставини справи й вимоги законодавства, якими врегульовано дані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Стосовно наказу про оголошення догани.

Суд погоджується з доводами позивача та вважає їх правильними і такими, які ґрунтуються на усталених вимогах законодавства. Так, прямими вимогами матеріального закону передбачено процедуру накладення дисциплінарного стягнення. Зокрема ст. 149 КЗпП України передбачено, що роботодавець повинен зажадати від порушника письмові пояснення, чого зроблено не було. Невиконання таких вимог закону є грубим порушенням процедури дисциплінарного провадження і тягне за собою беззаперечне скасування оскаржуваного рішення.

Вимоги щодо моральної шкоди.

Досліджені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Так, судом позивачем доведено і судом установлено наявність моральної шкоди та причинний зв`язок. Зокрема, позивачем, суд вважає, доведено, що позивач зазнав душевних страждань, які виникли саме у зв`язку з винесенням оскаржуваного наказу. За таких обставин, суд вирішує стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсації спричиненої моральної шкоди. Однак, заявлена позивачем сума компенсації не відповідає дійсним обсягам спричиненої шкоди у зв`язку із чим така величина підлягає корегуванню. У свою чергу, відповідачем не доведено відсутність протиправності та його вини.

Стосовно судових витрат.

Результати вирішення спору дають підстави стягнути з відповідача на користь держави судові витрати за розгляд даної справи, оскільки позивач звільнений від їх сплати відповідно до закону. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Судом установлено на підставі доказів позивача, що ним понесені судові витрати за отриману правничу допомогу у розмірі 10 тисяч гривень. Відповідач не скерував до суду жодного звернення з даного приводу. За таких обставин та приймаючи до уваги зазначені вимоги процесуального закону і доведеність понесених витрат позивача заявлена сума підлягає до повного задоволення.

Крім цього, позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із даними вимогами у зв`язку із чим з відповідача на користь держави слід стягнути такі витрати пропорційно до задоволеної частини вимог (3028 гривень за вимогу немайнового характеру (скасування наказу) + 3028 гривень за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства "Житомирська багатопрофільна опорна лікарня" Новогуйвинської селищної ради (Житомирська область Житомирський район с. Троянів вул. Шурупова, 8, ЄДРПОУ 01991671) "Про оголошення ОСОБА_2 " № 108/к від 8 квітня 2024 року.

Стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень та судові витрати у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з відповідача на користь держави судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10 вересня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко